Болма?ан балалы? ша?
Шрифт:
– Нет, нет, – деп, Олешканы иыына басымды ойып жылап жатырмын, жылап жатырмын…
– Ну, не плачь, не плачь! Успокойся. Почему ты плачешь? – деп а-та боп ол тр.
– Незнаю…
Баса не айтайын саан, Олешкам-ау!? Сен мені шешем де емессі, кем де емессі. зі де мен секілді блдіршін бала анасы. Не тсінесі сен, Олешка! айда саан мені тсіну, досым-ау…
йге р слдерімді сйретіп айттым. Олешканы «темір тайына» мінгем жо. йткені мен ол кезде велосипед тебе алмайтын едім.
***
Жалызды – адама уелі орыныш сезімін сыйлайды екен. Жаланда зі ана секілдісі. Тіршілік біткенні барлыы саан жау, брі саан ауіп тндіретін секілді. орынышты жеген адам ана бл дниені тріне шыа алады. Мен де сйттім. Абалаан итке арсы жгірдім. Биік боп крінген жардан секірдім. Ждырыын тигізген балаа арсы атылдым. Ешкімнен аймыпайтын болдым. Жараат алсам, жыламайтынмын. Кіліме тисе, іштей ана егілетінмін. Іштегі жаса кбірек малынаннан ба, йтеуір, жрегім ешашан атайан емес. Елжірек болсам да, былжыра боланым жо.
Шпті де, талды да еркелетіп, шан са слем жолдап, жндік біткенні барлыына жаным ашып тратын. Тіпті, трт тлігі сай баланы жылаанына дейін жрегіме ауыр тиетін. Сотар боланым рас. Біра мені сотарлыым – ораныс еді, ардаты оырманым. ораныс еді.
ала
Бір кні кезекті бзаылыымны арасында жегемнен кштілеп трып шапала жедім. Содан ойбайа басып, наашы апамны ойнына тыылдым. Ешашан дауыс ктермейтін апамны айайа басанын крсеіз сол кні! Маан емес, рине.
Мен шапала жеген кні йді іші салын тартты. Ертесінде шешем келді. Апам шаыртан екен.
– й, Трлыайша, балады олыа алып, зі трбиеле, мені енді оан шамам жо. Оны стіне мына жата жріп, жегелеріне жексрын боланша, жейтін таяты зінен жесін.
Шешем нсіз мені олымнан жетектеп, клікке отырызды.
Біз силикат кірпіштен аланан, а аылтырмен тбесі апталан, ауласы ат шаптырымдай йді алдына кеп тотады. Анамны осы йде тратынын айтпай-а тсіндім. лгіні йі шынымен лкен екен, зі бауатты тратын кісі екені анадайдан крініп тр.
Аулаа имене кірген мен, е алдымен, сиыр сауып келе жатан бір апаны крдім. Апа жрген жерді брі мейірімге толы болады деп ойлайтынмын. Оным бекер болып шыты. ора жатан шапша жріп жеткен кейуана сйкімсіз ап-ара кемпір екен. Мені кре сала кемпірді кзі бажа ете алды. Мойнын сол иыына нтек брып, шырт ткірген ол жарты шелек стін оюа кілет йге кіріп кетті. Мен брісе тсіп, шешемні бауырына тыылдым. Бізді жарылаушы кеміз малда жрген болып шыты. Онымен таныстыым жо зірге. Сыртынан бір кргенім болмаса.
…Кешке жаын машинасын грілдетіп «кеміз» де йге жетті. Бойы биік, мойыны жуан. Білектерінде блшы еттері ойнашып, тамырлары білеуленіп тр. стмсы. не-бойынан ара кшті орынышты ызары еседі. абаы немі тксиікі жреді екен. Екі сзіні бірі «кені ауызын блен ылайын…». Шашы бурыл тартан. Атжаты, даба. Кзі лкен, ккшіл. Бірдее намай алса, тісін шыырлатып ояды. ысасы, мендей нзік балаа мндай уатты, арадойыр адам наан жо. атігез екенін байс жрегім бірден сезді. Барар жер, басатын тау жо, осы ызбарлы кісімен бірге мір сретін болды.
Мені шешем оан таныстырып, сзі йлеспей кібіртіктеп бірдее айтып жатыр: «Наашы апасы осында жіберіп еді… Осында трса деп едім… асымда болсыншы… Апаратын жерім жо… Туыстарым тмам бала-шаасымен уытай ана йде трады… Бл зі кп тама та жемейді…Киім-кешегін кімет тлейтін зейнетаыдан алып берем ой… Бзы емес… Тілді алады… Бір жаынан оланат бала да керек дегендей…»
Анау маан ызбарлана бір арады да: «ой, кені ауызын…» – деп бір сыбап тті. Кшедегі балалар осы бір смпайы боты сзді маан арата айта алса, жааласа кетуші едім. азір оны іске асуы те иын екенін тсініп трмын. зірге ліпті артын баайын деп зімді зім сабыра шаырдым. Кейін оны ботыына етім йреніп кетті. уелі ішімнен «сені де кені ауызын райын», – деп клімсіреп тратынды шыардым.
Конец ознакомительного фрагмента.