Чарівний талісман (збірник)
Шрифт:
Хлопці дивилися на своїх батьків з ніжністю.
Ох, ці дорослі!
Які вони все-таки складні люди…
Розділ восьмий,
у якому ви знайомитеся з кіногрупою, а також з феноменальним талантом шестикласника Гриші Пасічного. «Ех ти! Артист!»
Минуло кілька днів
Пригода з лотерейним білетом потроху почала забуватися Життя, як пишуть у романах, входило в свою звичну колію І про чарівний талісман, про жаб'ячу лапку, не згадували.
Журавель про неї, здається, зовсім забув. А Сашко Циган вирішив, що Марусик, мабуть, просто боїться загадувати І махнув рукою: боїться то боїться, його справа.
Якось Сашко Циган поїхав з батьком на мотоциклі у район Після тієї пригоди з виграшем машини батько Сашка Цигана помітно подобрішав і став часто катати сина на мотоциклі.
Марусик і Журавель сиділи на колодках біля воріт і лузали насіння.
І враз побачили, як дорогою, здіймаючи куряву, прямо до них мчить машина.
Бровко аж зайшовся, шалено рвучись на прив'язі.
Не доїжджаючи до воріт, машина спинилася. То була «Волга» з шашками — таксі Тільки на лобовому склі косо застромлена довгаста табличка з написом «Кінозйомочна»
Марусик раптом зблід як полотно. Та Журавель не помітив цього Вся його увага була зосереджена на машині.
Троє дверцят відчинилися одночасно — як у кіно, коли ловлять злочинців і з машини вискакують детективи Вийшли четверо: троє чоловіків і одна жінка.
Жінка була вже немолода, але вдягнена, як студентка, — у потертих джинсах, майці з емблемою авторалі й у велосипедній шапочці з довгим козирком.
Височенний, з двома фотоапаратами на шиї чолов'яга захоплено сплеснув руками й вигукнув:
— От село! Писанка! Ельдорадо!
— А що я вам казав! Що? — самовдоволено зареготав товстун у білому капелюсі, збитому на потилицю. — Курнатовський сказав — значить, все! Завжди слухайте Курнатовського На вибір натури без Курнатовського їхати неможливо А з Курнатовським завжди буде все гаразд!
Третій з чоловіків, худенький, щупленький, у великих темних окулярах, кисло кривився і мовчки крутив носом.
— Гелію Борисовичу, а вам що, не подобається? — спитала жінка
— Ммм… — невиразно промурмотів Гелій Борисович.
— Не слухайте його! Цим художникам ніколи не догодиш Таке село! — Курнатовський здійняв догори руки. — Та гарнішого села нема на всій планеті!
— Тож-то й воно! Надто вже гарне. Неприродно, — скривився Гелій Борисович.
— Операторові подобається, режисеру подобається, мені подобається… Це головне А дивіться, які типажі! Ми тут ще й головного героя знайдемо, — Курнатовський жестом показав на Журавля й Марусика.
І спершу жінка, а за нею й чоловіки попрямували до хлопців
— Здрастуйте, хлопці! — підкреслено щирим голосом, яким завжди розмовляють городяни з сільськими хлопцями, привіталася жінка.
Чоловіки мовчки кивнули.
Марусик і Журавель чемненько підвелися з колодок. Марусик був у цю мить як з хреста знятий
— Ми з кіностудії, — сказала жінка. — Я — режисер. Це — головний оператор Це — художник А це — директор картини. Знімаємо фільм для дітей Про пригоди сільських хлопчаків Шукаємо натуру, тобто село, де б можна було проводити натурні зйомки І кандидатів на ролі заодно шукаємо Як тут у вас, є гарні хлопці, жваві, з характером, щоб і в самодіяльності виступали, і вчилися добре? Га?
Хлопці перезирнулися
— Та що там питати! Оцей, по-моєму, за типажем абсолютно підходить, — Курнатовський кивнув на Марусика. — Точно за сценарієм Кирпатий, веснянкуватий… Абсолютно
Тепер уже перезирнулися кіношники.
Довготелесий оператор глянув на Марусика і підняв угору одну брову Що це мало означати — чи схвалення, чи сумнів, — важко було сказати…
Щуплявий художник Гелій Борисович підбадьорливо усміхнувся Марусику — теж невідомо, чи співчуваючи, чи вітаючи його
Марусик, здавалося, от-от знепритомніє.
— А що? Можна. Спробуємо Спробуємо, — лагідно промовила режисерка. — Як твоє прізвище, хлопчику? Ім'я, адреса… — Вона вийняла з кишені джинсів блокнота Директор Курнатовський запобігливо простягнув їй авторучку.
Прізвище, ім'я і адресу Марусика сказав Журавель. У самого Марусика відібрало мову.
…Вже давно розвіялася пилюка після того, як поїхали кіношники, і Бровко вже замовк, заспокоївся, заліз у будку, а Марусик усе ще не міг прийти до тями
Він важко дихав широко розкритим ротом, наче риба, щойно витягнута з води.
— Ти що? Отетерів від щастя, чи що? Схаменись! — Журавель ляснув його долонею по спині
Але Марусик не зреагував Не на жарт наполошений, Журавель ляснув його ще раз — з усієї сили Марусик поточився, мало не впав, і нарешті вимовив пересохлими губами:
— Жа… жаб'яча лапка…
— Що? — Журавель відчув, як у нього похололо в животі
— Жаб'яча лапка, — повторив Марусик і перевів на Журавля скляний погляд. — Я ще вчора подумав, чого мені найбільше хотілося б. І вирішив — мабуть, стати кіноартистом. І от, бачиш…
— Тю! — тільки й зміг вимовити Журавель.
Аж тут почулося диркання мотоцикла, і до воріт під'їхали Сашко Циган з батьком
Батько зсадив Сашка біля хлопців, розвернувся і зник за курявою
Сашко Циган був обвітрений, розчервонілий, радісно збуджений.
— Здорові будьте, хлопці! — бадьоро вигукнув він і раптом, пильно глянувши на них, здивовано підняв брови вгору. — Що це ви якісь, наче вас із криниці тільки що витяти? Що трапилося?
І Журавель, збиваючись, почав розповідати, що саме трапилось