Час смертохристів. Міражі 2077
Шрифт:
Божена підхопилася злякано, але не сказала й слова, лише приречено прикрила руками голову — наївний жест беззахисної дитини.
— Сер, мем, — пролунав голос згори, — не хвилюйтеся. Здалося, що хтось нас атакує. Але все ОК.
Це вони на мене полюють, — ледь чутно сказала Божена й перехрестилася. Гайдук відзначив, що хрестилася вона справа наліво. Він ніяк не прокоментував її слова, знаючи, хто насправді був головною мішенню в лімузині. Через півгодини після стрілянини вони зупинилися.
— Зупинка на двадцять хвилин. Туалет у кінці ангара. Кава на столі під стіною. Ми на військовій базі «Менсфілд», у надійному укритті. Нам ніщо не загрожує. Прошу виходити.
Хтось відчинив важкі броньовані двері, і Гайдук, а за ним Божена вийшли з лімузина, розминаючи ноги. В ангарі на повну силу сяяло освітлення — надворі вже темніло. Двоє здорованів у чорній формі спецназу — один темношкірий у чорних рукавичках, мабуть, водій, другий білий — привітно всміхалися до втікачів. Це був їхній супровід. Літаків в ангарі не було, лише кілька розвідувальних «черепах», що своєю формою нагадували літаючі тарілки, біля яких вовтузилися команди обслуговування. Стрілець сидів на даху лімузина, звісивши ноги в турельний отвір. Механік у сірому комбінезоні, прикрашеному емблемою національної гвардії штату Нью-Йорк, допомагав поповнювати боєзапас зенітної установки.
На широкому столі попід стіною ангара, де валялися ремонтні інструменти, засмальцьовані технічні інструкції з кресленнями і схемами, брудні ганчірки та запасні блоки електроніки до «черепах», звільнили місце, вистелили паперовими серветками і поставили велику скляну колбу з кавою, молоко, банки «чайна-коли» та огидне американське печиво, нашпиговане шматками шоколаду, як дешева ковбаса салом. Ковтнувши каву, яка здалася йому не такою вже й поганою, Гайдук підійшов до ноутбука, що працював у автоматичному режимі. Клацнув клавішами, проглянув світові новини. Все буденне і знайоме до нудоти.
— Союз держав Чорної Орди (СДОР) проголосив намір провести у грудні в Батий-граді представницьку міжнародну конференцію, на якій будуть заявлені історичні мирні ініціативи.
— Колумбія на знак протесту проти ворожої політики Венесуели вийшла з оборонного альянсу Південної Америки і має намір приєднатися до співдружності Піднебесної Імперії.
Новини Вашінгтона.
— Президент Конфедерації Ендрю Ван Лі у зв'язку з загостренням міжнародної ситуації вранці вилетів до Західного узбережжя, округ Санта Барбара, космічна база Ванденберг, з метою перевірки стану бойової готовності системи ПРО...
Кримінальна хроніка.
І одразу ж погляд Гайдука зачепився за повідомлення поліції округу Колумбія:
— Сьогодні о першій годині пополудні у квартирі на Спрінгфілд знайшли труп українського бізнесмена Віктора Безпалого...
Як у страшному сні, автоматично натиснув кнопку TV-зображення. Побачив, як вивозять на візку зі знайомого під'їзду труп у чорному пластиковому мішку, побачив маску жаху на обличчі Ніни — дружини Безпалого, його переляканих дітей, Мар'яну і Джорджа. Це тривало лише одну мить — і на екрані з'явилася схожа на ляльку репортерка з риб'ячими очима, яка явно зчитувала текст з електронного суфлера:
— Вбитий Без... Без... палій, — з наголосом на останньому складі (репортерка ледве подолала незнайоме прізвище), — можливо, був причетний до торгівлі зброєю. Поліція підозрює у вбивстві містера Гайдука, керівника українсько-американської компанії. На екрані статично завис його фотопортрет, взятий з сайта Бюро: чорне волосся з першими ознаками сивини на скронях, коротка зачіска, темні, глибоко посаджені очі, сплющений боксерський ніс, міцно стиснуті губи і важкий, підозріливий погляд. «Типовий італійський мафіозі, — подумав Гайдук. — Або давньоримський центуріон».
— Містер Гайдук, — продовжувала всезнаюча репортерка, — зник сьогодні зі свого помешкання на Канал-Роуд.
Сусіди бачили, як він від'їжджав на таксі, що належить пакистанській компанії, яку підозрюють у зв'язках з екстремістським мусульманським рухом «Аль-Карім»...
«Ось куди мене занесло, — подумав Гайдук.— Може й справді податися до Ісламабада?»
Репортерка торохкотіла, не зупиняючись:
— Поліції стало відомо, що між Гайдуком і вбитим існував давній конфлікт. В компанії панувала атмосфера ворожнечі і взаємних звинувачень...
Білий хлопець, що їх супроводжував, делікатно торкнувся його плеча.
— Треба їхати. Не звертайте на це уваги. Ми захистимо вас. Це справа Вогняної Сари та її людей.
Гайдук повільно, як після тяжкого нокдауну, посувався у напрямку лімузина. Відчув нудотну слабкість. Тільки б не почати блювати. Знав: це — всеохоплюючий страх. Якщо його не подолати, загинеш.
Він глянув на Божену: ні чорні великі окуляри, ні чорна, як у шиїтів хустка, що затуляла половину обличчя, не могли приховати того сумного факту, що племінниця Марти Джеферсон була жорстоко побита: на спухлому носі — біла скотчева наліпка з марльовими валиками для фіксації ніжних кісток, з-під окулярів виповзали синці, на нижній губі — тріщина, намащена маззю, на шиї — сині странгуляційні смуги.
Незважаючи на те, що Вожена була вдягнена в довгий балахон з темно-сірої джинсової тканини, який дуже скидався на тюремне вбрання і приховував усі особливості її фігури і рухів, не важко було помітити, що дівчина ледве пересувається, по-старечому повільно сідаючи до лімузина.
Гайдук запропонував їй сісти позаду, але вона відмовилась.
Автомобіль рушив у напрямку канадського кордону, який вони мали перетнути в районі Огденсберга, десь посередині між Кінгстоном і Оттавою.
7.
У темряві салону (назовні також панувала ніч) було легше зосередитись і зрозуміти ситуацію. Гайдук, звичайно, знав, наскільки небезпечною є Вогняна Сара — віце-президент Конфедерації Сара Лу Лейн, яку звали «вогняною» не лише за яскраво-червоне волосся, але головно за вибуховий індіанський характер та полум'яні агресивні промови проти єврейської, китайської, російської, мексиканської, індійської, бразільської і ще бозна яких мафій, які нібито заволоділи Вашінгтоном.
Вогняна Сара не тільки зосередила у своїх руках (вірніше, в руках чоловіка, товстуна-індіанця з племені ірокезів) всю торгівлю наркозамінними речовинами, що їх виробляла фармакологічна корпорація NOP («по раіп» — без болю, що також асоціювалося з NOPAL — назвою мексиканського кактуса, з якого виробляли сильнодіючий наркотик), але й збиралася монополізувати розробку і виробництво нових систем озброєнь; тут перетиналися її шляхи та інтереси Гайдукового Бюро. Вже на другий день після обрання Сари віце-президентом, Вогняна леді розпочала кампанію проти китайської мафії, що було розцінено оглядачами як початок відкритої війни проти президента. Гайдук знав, як люто ненавидить Вогняна Сара першу леді Конфедерації сенаторку Ширлі Ван Лі: роздобувши в історичних хроніках згадку про білих колонізаторів, предків Ширлі, які безжально знищували індіанське населення під час депортації до Оклахоми, Сара почала гучну кампанію за визнання історичної провини американського білого істеблішменту й необхідності матеріальної компенсації за злочини, скоєні в XVII-XIX століттях. Сплачувати мали б, звичайно, сучасні нащадки винуватців геноциду супроти червоношкірих, і тільки вердикт Верховного Суду припинив божевільну атаку Вогняної Сари.