Час смертохристів. Міражі 2077

Щербак Юрий Николаевич

— Вибач, — сказав він, сівши на подушку. — Поцілуй мене.

— Не треба, пане генерале. Зараз не час, — сумно відповіла вона. — Мені треба їхати.

— Куди?

— Поки ти спав, я поговорила з тетою Мартою. Вона безмежно вдячна тобі. Мене чекатимуть у Білій Церкві. З мене знято всі звинувачення. Я одержала звання капітана...

— Мої вітання.

—... і призначення на БКС «Роналд Рейган».

— Мої вітання, — повторив Гайдук.

І сказав по паузі:

— Тебе відвезуть, капітане О'Коннел. Я не Бетмен. Я — серафим. Мої позивні Серафим-1. Але,

якщо казати правду, я скоріше Ікар... Знаєш, чим скінчилася історія Ікара?

Ітут Божена розридалася по-справжньому, плачучи, лягла поряд з ним на підлогу й почала скидати з нього і з себе одяг.

— Я не хочу, я не хочу, я не хочу йти від тебе, — благала вона, наче це він виганяв її, наближаючи до нього своє обличчя, яке здалося Гайдуку чужим. Тіло та його приховані оази було набагато ріднішим. Він відчув біль втраченого назавжди щастя, заспокоєння і відчуття виходу поза межі власного існування. Прийшовши до тями, Гайдук побачив поряд з собою Божену, яка лежала, поклавши голову біля його ніг. Але її тіло, яке принесло йому таке болюче щастя, не світилося.

Вони швидко, наче по бойовій тривозі, підхопилися й вдяглися. Замість напіварештантського одягу, що скинула з себе Божена, Гайдук дав їй новеньке камуфляжне вбрання офіцера ВІРУ. Вона притиснулася до нього:

— Не сердься на мене, коханий. Я не можу інакше... Ти поїдеш зі мною до Австралії?

— Ні, — твердо сказав Гайдук. — Я — останній українець в цій клятій країні. Мені немає куди їхати. Вибору немає.

— А я тут не можу жити. Я вигадала Україну. Насправді я маленька слабка американка. Вибач.

— Ти ні в чому не винна, — сказав він. — Винен час. Проклятий час смертохристів. Нехай Бог тебе благословить, — він перехрестив її, потім ледь торкнувся губами її щоки.

Обличчя її було сухе.

— Що таке серафим? — спитала вона.

— Це така комаха з головою і шістьма крилами. Двома крилами прикриває обличчя, двома — ноги, на двох крилах літає. Ангел, сконструйований за технологією «стеллс». Непомітний у радіолокаційному спектрі.

— Коли ми летіли, ти світився у цьому плащі, наче...

— Бетмен.

— Ні. Ви всі — і той мертвий хлопець... були схожі на ангелів...

«Льошу вже відвезли до батьків на Борщагівку», — подумав Гайдук.

— Якщо ми ангели, то ангели безодні, — він поцілував її в губи, але відповіді не відчув. Це було вперше відтоді, коли вони лежали на підлозі в його квартирі на Інститутській. Він відчув ще один збій серцевого ритму. Наростання темряви в душі, кінець кохання. Невже так швидко? Так приходить раптова смерть.

У двері делікатно постукав Невінчаний, який мав відвезти Божену до Білої Церкви.

Кінчалася друга ніч окупації Києва. Гайдук і Божена ще не знали, що відбулося тієї ночі на території Посольства Конфедерації.

Радісним калатанням зустрічали ранок дзвони Києво-Печерської Лаври: неподалік від Троїцької надбрамної церкви, поряд з Великою Лаврською дзвіницею, за наказом Сансизбаєва починалося зведення величного мавзолею-могили спочилого у віці тридцяти трьох років рабина з Назарету, ім'я якому Ісус Христос, по-гебрейськи Месія, а по-нашому — Спаситель.

93.

2 серпня 2077 р

6.00 РМ, Вашінгтон DC

ЗВЕРНЕННЯ

Президента Конфедерації держав Північної Америки Ширлі Мак Доул (Ван Лі) до народу і Конгресу Північної Америки

Мої дорогі співгромадяни!

Ще вчора ми святкували з вами блискучу перемогу Американського легіону над наркоповстанцями і бандформуваннями Сапатерро, яка довела нашу здатність об'єднуватися у боротьбі за святу справу — визволення священної американської землі від загарбників.

Але сьогодні надійшла трагічна звістка: вночі другого серпня 2077 року в Києві, столиці суверенної європейської держави Україна, окупованої військами Чорної Орди, було скоєно нечуваний злочин: військовослужбовці карального корпусу яничар вчинили ніким і нічим не спровокований розбійний напад на посольство Конфедерації держав Північної Америки, в результаті чого були вбиті посол Джон О'Салліван та вісімдесят сім співробітників посольства, в тому числі жінки і діти. Загинули морські піхотинці, які героїчно захищали не тільки громадян Конфедерації, але й громадян держав — членів ОГБ, які шукали захисту на території посольства. Особливо болючою є втрата героя марсіанських експедицій, вірного сина Америки Вільяма Кроуфорда.

Ряд співробітників посольства, що залишилися в живих, були безпідставно заарештовані і вивезені. їхнє місце перебування сьогодні ще невідоме.

Посольство розгромлене, власність Конфедерації пограбована, будинки спалені.

Цей кричущий злочин нагадує найстрашніші часи в історії людства і є грубим порушенням міжнародних законів і конвенцій щодо захисту дипломатичного персоналу.

Американський народ вражений втратою своїх кращих синів і дочок, які чесно і відважно служили своїй Батьківщині. Ми сумуємо з приводу невинних жертв агресії Чорної Орди і висловлюємо глибоке співчуття членам їх родин, усім близьким і знайомим загиблих. Молимось за душі померлих і віримо словам Христа «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матв. 5:9).

Але також знаємо, що збудеться пересторога Божа: «Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відомщу Я Своїм ворогам (Повт. Закону, 32:41). Зло має бути покарано.

Американці!

Безпрецедентна бандитська атака Чорної Орди на наше посольство нагадує нам іншу сумну сторінку нашої історії — напад Японії на Перл-Гарбор у 1941 році, що став причиною вступу США у Другу світову війну.