Час великої гри. Фантоми 2079 року
Шрифт:
— Значить ви, добродію, є керівником цього… об'єднання громадян Києва? — погладив бороду Ізидор.
— По–перше, він не командир, по–друге — це ніяке не об'єднання і по–третє — ми представляємо не громадян Києва, а вільних людей планети, — зарозуміло повідомив Тас.
— Ви, мабуть, не маєте уявлення, хто ми і чого домагаємось. Можливо, лише ця дівчина, — він вказав на Олю, — щось розуміє. В нас немає командирів, лідерів, немає жодної ієрархії, немає єдиного центру Тому — всміхнувся Тас, — якщо ви нас тут уб'єте — оті ваші снайпери, що сидять за риштуванням, — нічого не станеться.
Чага на знак поваги до цих слів низько нахилив голову відкривши представникам держави своє чорне око на маківці. Гоб мовчав, хоча руки його, що м'яли білу накидку тремтіли.
— Ми хотіли б вислухати ваші вимоги, — якомога лагідніше промовив Ізидор.
Представник КОМАН скинув будьонівський шолом, під яким виявилася чорна грива густого волосся. Його обличчя здалося дуже знайомим Гайдуку.
— Смерть державі! — гукнув Тас.
— Гнобителям смерть! — відповіли його колеги.
— Я — Фелікс, — назвав себе чорнявий, чомусь забувши про своє ім'я Тас. — Я — представник групускули комуно–анархістів. Це ми організували вибухи в Києві та інших містах вашої держави. Це ми заклали десятки тонн потужної вибухівки під найважливішими об'єктами Києва. Ви навіть не здогадуєтесь, що вас чекає через кілька годин. Вимоги наші дуже прості. Ми ненавидимо вашу державу — як будь–яку іншу державу світу Ми відкидаємо державний шлях розвитку людства в кінці XXI століття як анахронічний, як такий, що суперечить розвитку людської цивілізації, інтересам простих людей. Після Великого Вибуху розвиток пішов у правильному напрямку — шляхом самоорганізації невеличких комун без участі і втручання держави, яка загинула. Але прийшли ви…
— Я нікуди не приходив. Я завжди був з народом, з церквою. В мене один Бог, і Він — не держава, — перехрестився Ізидор.
Тас–Фелікс гнівно затупотів кулачками по столу: виявилося, що, замість пальців, стиснутих у кулаки, в нього — маленькі копитця, які він старанно приховував у широких рукавах червоно–чорного балахона.
— Ви, владико, — головний наркотик на цій землі. Ви з вашою церквою продалися злочинній державі.
— Смерть церквам, свобода людям! — вигукнула чергове гасло жінка зі спотвореним обличчям, яку Тас–Фелікс так і не представив.
В розмову втрутився Гайдук.
— Час іде, а ми нічого не з'ясували. Назвіть ваші конкретні вимоги.
— Рада координаторів групускул сьомого кола доручила мені викласти наші умови. Таких вимог десять, — сказав Гоб, якому відчувалося, не до душі була агресивна поведінка червоно–чорних. — Перша. Сьогодні ваш так званий президент Васька Капран проголошує саморозпуск держави Україна–Русь.
Друга. Ліквідуються всі репресивні органи держави: армія, поліція, розвідка, контррозвідка, прокуратура, суди.
Третя. На території колишньої держави створюється мережа незалежних комун, групускул, громад.
Четверта. Скасовуються всі закони, накази, інструкції, всі обмеження і заборони. Кожен робить, що захоче.
П'ята. Всі знедолені, нещасні, викинуті державою на смітник істоти, всі формування слизовиків, як ви нас називаєте, набувають рівних прав з іншими членами суспільства, яке припиняє боротьбу з ними.
— Припиніть підтягувати до Банкової вогнемети! — люто вигукнула жінка, й Гайдукові здалося, що вона сліпа — тільки в чорних очницях блиснули білки без зіниць.
— Зореславо, заспокойся, — жорстко наказав Тас–Фелікс, й жінка на деякий час замовкла.
Після невеличкої паузи Гоб продовжив:
— Шоста. Дозволяється вільний обіг наркотиків, знімаються всі заборони на будь–які форми сексуальних стосунків, пануючою оголошується ідеологія розпусти і гедонізму, ліквідуються всі види цензури, всі так звані моральні обмеження. Ті, хто потребує, забезпечуються безкоштовними наркотиками, ліками та їжею.
— Хто це забезпечить? — спитав Гайдук.
— Ви, — відповів Тас–Фелікс. — Правлячий клас багатіїв та експлуататорів.
Гайдук з холодною усмішкою зауважив:
— Ви мене дивуєте, панове. З одного боку хочете ліквідувати державу з другого — вимагаєте надати вам рівні права з іншими громадянами, забезпечити ліками, їжею. Забудьте. Держави немає. Нікому буде забезпечувати. Це вона, — кивнув на Олю, — як представниця державного міністерства соціальної опіки повинна забезпечувати. Але з завтрашнього дня цього не буде. Живіть, як знаєте.
І, щоб не дати розгорітися безплідній дискусії щодо обов'язків держави, змінив тему розмови. Найголовнішим його завданням було продовжити термін дії ультиматуму виграти час.
— Президент повернеться через вісімнадцять–двадцять годин. Раніше ніяк не виходить. Без нього ліквідувати державу не можна. І взагалі, ліквідувати за годину те, що будувалося століттями, неможливо. Тому термін вашого ультиматуму прошу перенести як мінімум на двадцять чотири години. До півночі наступного дня.
Зореслава схопила Таса–Фелікса за копитце.
— Не вір йому! Він водить нас за ніс. Залишається дві години до строку Підірвати їх нах.
— Ви можете підірвати, — смиренно погодився Гайдук. — Але цим знищите самих себе й не досягнете ваших цілей. Тільки держава стане більш лютою і жорстокою. Вас винищать. А ми пропонуємо вам поступки. Що краще? Вибирайте.
Слизовики вагалися. Гоб і Тас–Фелікс відійшли вбік від столу й почали перешіптуватися. Оля стиснула руку Гайдука. Ізидор витягнув невеличку книжечку в шкіряній потертій палітурці, прикрашеній рубіновим камінням, розгорнув і почав читати, заглибившись у молитву.
Нарешті Гоб і Тас–Фелікс повернулися до столу.
— Ми згодні продовжити строк ультиматуму з півночі на дванадцять годин. Тобто — до завтра, до дванадцятої години дня. У вашому розпорядженні ціла ніч. Починайте виконувати наші вимоги, — Фелікс владно постукав копитцем по столу.
«Це вже щось», — подумав Гайдук. І тут він вирішив спробувати авантюрний варіант, який вони на всяк випадок обговорили з Палієм:
— Стривайте. Я вам не вірю. Покажіть ваші повноваження.
— Які ще повноваження? — визвірився Фелікс.
— Тас, пошли його нах, — повернула чорне лице в інший від Гайдука бік Зореслава. — Він дурить тобі голову.
— Ви самозванці. Ми вам не віримо! — наполягав Гайдук. — Ви підставні козачки. В нас є повноваження на переговори, підписані главою держави, а у вас — нема.