Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Повернувся Натан, який обговорював з солдатом на ім'я Боллесдун пересування експедиційного корпусу Джегана. Це були ті, хто зруйнував Ренвольд, тепер Кларисса це знала. Вона намагалася не слухати розмови Натана з його друзями, бо не хотіла згадувати той жах. Натан говорив, що прагне покінчити з вбивствами, щоб більше не було такого, як в Ренвольді.
Він назвав це «тратою життя».
Кларисса запитала Натана, коли він підійшов:
— Я не можу чимось допомогти? Він довго дивився на неї.
— Ні, поки що ні. Мені потрібно написати листа. Я чекаю гостей. Ти
Кларисса вловила в його голосі тривожні нотки.
— Ви думаєте, від них можна чекати неприємностей? Вони не спробують напасти на тебе? — Натан посміхнувся.
— Це була б остання помилка в їхньому житті. Я встановив тут стільки пасток, що самому Володарю до мене не добратися. — Він підбадьорливо підморгнув їй. — Можеш дивитися в замкову щілину, якщо хочеш. Мабуть, тобі пригодиться, якщо ти запам'ятаєш їх лиця. Ці люди небезпечні.
Щоб відволіктися від неспокою, Кларисса заходилася вишивати виноградні лози і листя по низу сукні. Натан писав листа. Закінчивши, він встав і, заклавши руки за спину, почав ходити по кімнаті.
Коли у двері постукали, він повернувся до Кларисси, приклав палець до губ і пішов відкривати, по дорозі зачинивши двері в спальню. Кларисса відклала сукню і, опустившись на коліна, припала до замкової щілини.
Їй все добре було видно, бо Натан широко відкрив двері. Дві привабливі жінки, на вигляд — ровесниці Кларисси, стояли в коридорі. За їхніми спинами тупцювало двоє юнаків. Лиця у жінок були сердиті.
Кларисса з подивом побачила, що у кожної через губу пропущено маленьке золоте кільце, таке ж, як у неї.
— Щоб я зникла на цьому місці, — з презирством сказала одна з жінок, — якщо це не пророк власною персоною. Ми так і подумали, що це ти, Натан, і як завжди, сунешся не в свою справу.
Натан посміхнувся і відважив театральний уклін.
— Сестра Йоделла. Сестра Вілламіна. Як я радий нашій зустрічі. А я — Магістр Рал. Навіть для вас, сестра Йоделла.
— Магістр Рал, — з насмішкою сказала сестра Йоделла. — Так ми і повірили.
Натан махнув рукою юнакам.
— Вінсент, П'єр! Дуже радий знову бачити вас, хлопчики. Прийшли за порадою?
Чи, може… хочете урок?
— Як і раніше злегка не в собі, старий? — Запитав один з них.
Посмішка Натана зникла. Він клацнув пальцями. Юнак з криком упав на підлогу.
— Я сказав тобі, П'єр, я — Магістр Рал. — У голосі Натана почулася смертельна загроза. — Не випробовуй мого терпіння більше.
Сестра Вілламіна насупилась і, коли П'єр піднявся, щось йому прошепотіла.
Натан зробив жест.
— Чи не хочете увійти, дами? І хлопчики нехай теж заходять.
Кларисса подумала, що вони дійсно зовсім ще хлопчики. На вигляд кожному було не більше двадцяти. Всі четверо обережно увійшли і встали в рядок.
Натан закрив двері.
— Досить небезпечно, На… Магістр Рал, дозволити нам ввійти, — сказала сестра Йоделла. — От уже не думала, що ти будеш так необережний після того, як умовив якусь дурну сестру зглянутися над тобою і зняти з тебе Рада-Хань.
Натан ляснув себе по коліну і вибухнув сміхом. Його гості навіть не посміхнулися.
— Небезпечно? — Перепитав він, відсміявшись. — Чому ж я повинен вас побоюватися? І, до речі, майте на увазі, що Рада-Хань я зняв з себе сам. Я думаю, зараз саме час повідомити вам, що, поки ви наївно вважали мене чокнутим старим, я вивчав речі, яких вам ніколи не зрозуміти. У той час як всі сестри…
— Переходь до суті, — прогарчав сестра Йоделла.
Натан підняв вказівний палець.
— Суть, мої дорогі, полягає в тому, що я не бажаю шкоди ні вам, ні вашому вождю, але я можу ткати мережі, яких ви не в змозі навіть зрозуміти, не кажучи вже про те, щоб порвати. Я впевнений, що ви виявили прості щити які я помістив там і сям, але є ще більше тих, яких ви не відчуваєте. Якщо ви… — Сестра Йоделла втратила терпіння і знову перебила його — Ми прийшли сюди не за тим, щоб слухати лепет старезного діда. Ти вважаєш нас дурепами? Ми виявили всю магію, про яку ти тут так ефектно поширювався, і я можу сказати тобі, що всі твої щити та мережі я можу зруйнувати рухом пальця, навіть не відриваючись від тарілки супу!
Вінсент відіпхнув двох сестер в сторони.
— Я ситий по горло балаканиною цього висушеного старого осла. Він завжди занадто багато про себе уявляв. Саме час йому дізнатися, з ким він має справу!
Натан не зробив ніякого руху, щоб захиститися, коли Вінсент звів руки. Очі Кларисси стали круглими від страху, тому що пальці юнаки зазміїлися, а обличчя його перекосилося від злості. Кларисса в жаху прикрила долонею рот, коли з рук Вінсента зірвалася блискавка в напрямі Натана.
Тужливе завивання пронеслося по кімнаті. Блискавка розсипалася, потім Кларисса відчула глухий удар, від якого здригнулася підлогу, і блиснула сліпуча спалах.
Коли настала тиша, Вінсент зник.
На тому місці, де він стояв, Кларисса побачила тільки купку білого попелу.
Натан підійшов до вікна і дістав з-за штори мітелку. Він відкрив двері і вимів попіл в коридор.
— Дякую за візит, Вінсент. Шкода, що тобі пора йти. Дозволь мені показати тобі вихід.
Посміхаючись, Натан закрив двері і повернувся до своїх решту гостей.
— Отже, як я вже говорив, ви зробите останню помилку в своєму житті, якщо будете мене недооцінювати. Ваші курячі мізки все одно не в змозі осягнути того, на що я здатний, навіть якщо я вам це продемонструю. — Натан насупився так, що навіть Клариссі стало не по собі. — А тепер проявіть належну повагу і вклоніться Магістрові Ралу.
З великим небажанням всі троє вклонилися.
— Що тобі треба? — Випроставшись, поцікавилась сестра Йоделла. Її голос втратив значну частину своєї різкості.
— Ви можете передати Джегану, що я зацікавлений в світлі.
— У світлі? — Сестра Йоделла відкинула назад свої темне волосся. — Що дає тобі право так говорити? — Натан задер голову.
— Я — Магістр Рал. І скоро стану Владикою Д'хари. Я буду правити всім Новим світом. А я вважаю, що Джеган вирішив воювати з Новим світом.