Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Обличчя Річарда стало серйозним.
— Так що ж сказали тобі духи предків? Келен набралася хоробрості і показала на кістяний ніж у себе на плечі.
— Дух діда Чандалена покликав мене за допомогою цього ножа. Він сказав, що чума не обмежується Ейдіндрілом. Вона поширюється по всіх Серединних землях.
Річард здригнувся.
— Ти думаєш, це правда?
— У старійшини Брегіндеріна я помітила плями. Він, напевно, вже помер.
Чандален сказав, що діти бачили жінку біля села людей Тіни. Вона показала
— Добрі духи! — Прошепотів Річард.
— Положення погіршується. Дух показав мені, що буде, якщо чуму не зупинити. Смерть охопить всю землю. Виживуть одиниці. Ще дух сказав, що чума розпочата за допомогою магії, вкраденої в Храму Вітрів, але в самій чумі магії вже немає.
Джеган використав магію, не знаючи про її велику проникність. Якщо чуму не зупинити, вона в кінцевому рахунку перекинеться і на Старий світ.
— Слабка розрада. Дух не говорив, як Джеган вкрав цю магію?
Келен відвела погляд і кивнула.
— Ти був правий щодо червоного місяця. Це було попередження, що Храм Вітрів осквернений.
Келен розповіла йому про Зал Зрадника, про те, чому сестра Амелія змогла пройти через нього, і про те, що Храм Вітрів, як і підозрював Річард, в якійсь мірі розумний.
Річард сперся рукою на камінну полицю і втупився на вогонь. Він закусив губу й уважно слухав.
Келен розповіла йому, що для того, щоб зупинити чуму, вони повинні увійти в Храм Вітрів, який існує в обох світах одночасно, і про те, що приймати рішення у всьому, що стосується цього, будуть як добрі, так і злі духи.
— І дух предка не дав тобі ніякого натяку, як ми повинні дістатися до Храму Вітрів?
— Ні, — сказала Келен. — По-моєму, він і не знав. Він сказав, що храм свого часу відкриє нам, що повинно бути зроблено. Шота говорила те ж саме.
Річард неуважно кивнув і надовго задумався. Келен нервово ламала пальці та мовчки чекала.
— А що Шота? — Запитав нарешті Річард. — Що сталося з нею?
Келен завагалася. Вона розуміла, що повинна бути з Річардом відверта, але вона була не в силах передати йому все, про що говорила Шота.
— Річард, мені здається, Шота зовсім не намагалася доставити нам неприємності.
Він повернувся до неї.
— Вона послала Надін, щоб та стала моєю дружиною, і ти вважаєш, що цим вона не доставила нам неприємностей?
Келен відкашлялася.
— Шота не посилала Надін. — Річард мовчав, не зводячи з неї хижого погляду, і вона продовжувала:
— Повідомлення про те, що вітри полюють на тебе, виходить не від неї. Храм Вітрів послав його тобі через неї, так само як і через того хлопчика, який помер. Шота не хотіла завдавати нам зла.
Річард насупився.
— Що ще відьма сказала тобі?
Келен зціпила руки за спиною. — Річард, я вирушила туди, щоб покласти край зазіханням Шоти на нашу долю. Я була готова вбити її. Я була переконана, що вона бажає нам зла. Я розмовляла з нею. Саме розмовляла.
Шота не так… злонамірена, як мені здавалося. Вона не хоче, щоб ми мали дитину, але зовсім не збирається нас розлучати. Вона вміє бачити майбутнє і лише повідомляє про те, що бачить, в надії допомогти нам. Вона — лише посланець. Вона не керує подіями.
Вона сказала те ж саме, що і дух предка, — чума була наслали за допомогою магії, а не почалася сама по собі… Річард підняв руку, змусивши її замовчати.
— Вона сказала Надін — йди і стань дружиною цього Річарда! Вона хоче нас розлучити! Вона хоче вбити клин між нами, а ти піддаєшся на її фокуси!
Келен відійшла від нього подалі.
— Ні, Річард. Ти, як і я, все неправильно уявляєш. Духи послали тобі наречену. Шоті було дозволено вплинути лише на те, хто це буде. Вона вибрала Надін. Шота говорить, що вона бачила, як ти одружишся на нареченій, надісланій духами, і хотіла, щоб це був хтось, кого ти знаєш. Вона всього лише намагалася, щоб тобі не було так боляче.
— І ти повірила? Ти божевільна!
— Річард, мені боляче. — Він відпустив її руку.
— Пробач, — пробурмотів він і відійшов до каміна. Келен почула, як він скрипнув зубами.
— Ти говориш, вона сказала тобі те ж саме, що і дух. Ти пам'ятаєш її слова?
Келен відчайдушно думала, як відокремити те, що вона знала, від того, що можна йому сказати. Вона знала, як нерозсудливо приховувати щось від Річарда, але була не в силах сказати йому все.
— Шота сказала, що це було не останнє послання від вітрів. Вона сказала, що ми отримаємо ще одне, пов'язане з місяцем.
— З місяцем? Що це значить?
— Я не знаю. І вона, по-моєму, теж. Вона сказала тільки, що ми ні в якому разі не повинні ним нехтувати.
— Ось як? І вона не сказала чому?
— Вона сказала, що від цього залежить наше майбутнє — і майбутнє всього живого.
Вона сказала, що це буде єдина можливість виконати свій обов'язок і врятувати життя всіх, хто залежить від нас.
Річард повернувся до неї. Келен здалося, що над нею закрутилася смерть.
Його погляд був таким же, як у Дрефана. Як у Дарка Рала.
— Вона сказала тобі ще щось, і ти намагаєшся це приховати! — Прогарчав він. — Що?
Це не Річард з нею говорив. Це говорив Шукач. Тепер Келен зрозуміла, чому Шукача так боялися: він сам був законом для себе. Погляд його сірих очей проникав їй прямо в душу.
— Річард, — прошепотіла вона, — будь ласка, не питай мене про це.
Його погляд вперся в неї як стріла.
— Що Шота сказала тобі?
Келен глитнула. Вона задихалася від страху. Гарячі сльози потекли по її щоках.