Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

— Тоді ти знаєш, що ми любимо і тебе теж.

— Саме тому я з'явилася до тебе. — Річард поправив плащ.

— Ти не проводиш мене до воріт? З тобою мені було б спокійніше в цьому порожньому місці. Хоча б лети попереду, на худий кінець.

Він ішов по Залу Вітрів, і Денна ковзала поруч. Вони мовчали: слова були занадто дрібні, щоб торкнутися того, що було у нього на серці.

Біля великих дверей чекав привид Даркена Рала.

— Чи далеко зібрався, сину мій?

Річард вп'явся поглядом

в примару свого батька.

— Назад у мій світ.

— Там для тебе нічого не залишилося. Келен, твоя справжня любов, стала дружиною іншого. Вона присягнулася перед духами, що буде йому вірна.

— Тобі все одно ніколи не зрозуміти, чому я повертаюсь.

— Келен — дружина мого сина, Дрефана. Ти вже не отримаєш її.

— Я повертаюся не за цим.

— Тоді навіщо ж? Світ життя порожній для тебе тепер.

Річард пройшов мимо. Він не зобов'язаний пояснювати щось тому, хто заподіяв йому так багато горя. Денна ковзала поруч.

У дверях Даркен Рал знову перегородив йому шлях.

— Ти не можеш піти. — Ти не можеш мене зупинити.

— О ні, мій сину, я можу.

— Ти повинен дозволити йому пройти, — сказала Денна.

— Тільки якщо він погодиться з умовами. Річард повернувся до Денни.

— Про що це він?

— Духи встановлюють ціну за шлях у наш світ. Оскільки мова йшла про тебе, Даркен Рал був покликаний, щоб визначити її. Тепер він, якщо забажає, має право призначити ціну і за шлях, яким ти покинеш Храм вітрів.

— Я його просто вишлю звідси, — сказав Річард. — Я знаю, як це зробити. Я викину привид цього мерзотника з Храму Вітрів і спокійно піду.

— Все не так просто, — сказала Денна. — Ти прийшов сюди, в світ духів, через Підземний світ і повинен повернутися тим же шляхом. Духи мають право взяти з тебе мито. Однак ціна повинна бути справедливою і такою, яку ти в змозі заплатити.

Річард скуйовдив пальцями волосся.

— І я повинен платити?

— Якщо він не порушить кодексу — так. — Посміхаючись своєю мерзенною посмішкою, Даркен Рал ковзнув ближче.

— У мене є всього лише дві маленьких, незначних умови. Виконай їх і можеш повертатися до свого брата, Дрефана, і його дружини.

Річард люто глянув на нього.

— Говори свою ціну — і пам'ятай, що якщо вона здасться мені занадто високою і я залишуся, то присвячу вічність тобі і змушу страждати тебе так, як не страждала жодна з твоїх жертв. Ти знаєш, що я можу це зробити: вітри навчили мене.

— Що ж, вирішуй, що для тебе важливіше. Що до мене, то я думаю, ти заплатиш. — Привид підплив ще ближче, і Річард відступив на крок. — О, ціна і справді буде високою, Річард, але я знаю твоє дурне серце. Ти заплатиш.

Даркен Рал дійсно знав серце Річарда. Зрештою, саме Даркен Рал ледь не знищив його.

— Називай ціну або йди.

— Ти прийшов сюди невігласом. І повернешся таким, яким прийшов, — без знання, яке придбав тут. У своєму світі ти будеш таким же, як раніше.

Про це Річард міг здогадатися.

— Згоден.

— Дуже добре, син мій. Я бачу, ти налаштований серйозно. Ти і на другу вимогу погодишся з такою готовністю? — Його посмішка, здавалося, наче ніж зрізає плоть з кісток Річарда. — Цікаво.

Коли Даркен Рал назвав другу умову, у Річарда підігнулися коліна.

— Він має право? — Голос Річарда був ледве чутним. — Він може цього вимагати? — Денна відвела погляд.

— Так.

Річард відвернувся і провів рукою по очах.

— Що для мене важливіше… — Пробурмотів він. — Я погоджуюся на ціну.

— Я так і знав. — Злорадний сміх Даркена Рала рознісся по Храму Вітрів. Я знав, що навіть це ти зробиш заради неї.

Річард повернувся до примари й простяг до нього руку.

— Назвавши цю ціну, ти показав мені порожнечу своєї душі. І зробив помилку, бо тепер я можу використовувати цю порожнечу проти тебе.

Дарка Рал перестав сміятися.

— Ти погодився на ціну, яку я встановив у межах своєї влади. Все, що ти можеш зробити, це викинути мене з вітрів. Але ціна залишиться ціною; світ духів накаже тобі заплатити її, бо вона названа і прийнята.

— Нехай духи роблять те, що повинні, — сказав Річард. — Але ти відчуєш мою помсту за все, що ти зробив, включаючи ціну, яку зажадав, коли міг задовольнитися лише першою умовою.

Річард звільнив магію. Давню Магію Збитку, незамутнену ні однією часткою Магії Прирости. Це була сила звільненої порожнечі.

Світло назавжди перестало існувати для духу Даркена Рала.

З несамовитим криком він канув в тінь Володаря Підземного світу, куди не долинав жоден промінчик Світла Творця.

Це і було істинно вічною мукою, уготованою жертвам, що боролися з ним.

Коли привид Даркена Рала зник, Річард повернувся до широких дверей.

— Пробач, Річард, — долетів до нього ніжний голос Денни. — Ніхто, крім нього, не вимагав би від тебе цього.

— Я знаю, — прошепотів Річард і викликав блискавку, яка повинна була повернути його у світ живих. — Я знаю.

64

Дрефан взяв Келен під руку. У білих складках його сорочки висіли два червоних ейдж. — Хіба не прийшов час перестати прикидатися, моя дружино?

Чи не пора визнати, що ти хочеш мене, і віддатися своїм бажанням?

Келен з ненавистю подивилася в його сині очі Даркена Рала.

— Ти справді не в своєму розумі чи просто будуєш із себе божевільного?