Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Можливо, в перший раз ти сказала нам правду, але, коли Річард помер, його превосходительство нас покарав. Більше ми пробувати не хочемо.
— Приберіть зброю, — сказала Верна. — Ми ж подруги. Я прийшла, щоб врятувати вас. Не робіть цього, прошу вас! Принесіть клятву, і ви звільнитеся!
— Боюся, дорогенька, вона не може бути принесена. — Це вже не був голос Амелії.
Це був голос, який раніше звучав в голові у Верни: голос Джегана. Почувши його, вона затремтіла. — А тепер мій довірений представник
Натан простягнув книгу, і Амелія схопила її вільною рукою.
— Ну що, — сказав Натан, — збираєтеся ви мене вбивати чи ні?
— О так, я збираюся тебе вбити, — сказала Амелія голосом Джегана. — Ти порушив нашу угоду, Магістр Рал. Крім того, я не люблю підлеглих, які не пускають мене в свій розум. Але перш, ніж ти помреш, я, мабуть, дозволю тобі подивитися, як виконують накази справжні раби. Я думаю, тобі буде приємно побачити, як я переріжу горло твоїй дорогенькій.
Дихай.
Келен видихнула Сильфіда і квапливо вдихнула звичайне повітря. Навколо була ніч. Не бажаючи витрачати час і чекати, поки слух і зір повернуться в початковий стан, вона зістрибнула з кам'яного парапету.
Оскільки Келен ще зберігала хворобливу гостроту почуттів, вона побачила всю сцену відразу, немов в голові у неї запалився чарівний ліхтар.
У першу ж мить Келен впізнала Натана. Він був вилитий Рал і повністю відповідав опису, який дав їй Річард, — високий, старий, з довгим білим волоссям до плечей. Якась жінка встромила йому в ногу дакрил. Келен почула її ім'я — Амелія. Та, що принесла чуму. Келен побачила Верну і іншу жінку, яка стояла в неї за спиною. В стороні завмер хлопець. Ще Келен побачила, як якась дівчина тримає за волосся красиву молоду жінку, очевидно, Клариссу.
Іншою рукою дівчина приставила до горла Кларисси ніж.
Келен якраз встигла почути останню частину розмови і впізнала голос, яким говорила та жінка з дакрилом. Слівце «дорогенька» було їй теж відмінно знайоме. Вона чула цей голос з вуст Марліна — чарівника, який був присланий, щоб убити Річарда. Це був голос Джегана.
Перед її уявним поглядом виник амулет Річарда. Це означає тільки одне і в той же час, все: вбивати.
Одного разу покликаний до боротьби, ти повинен вбивати. Все інше вторинне.
Вбивати.
Батько вчив Келен майже того ж самого. Убий, або вб'ють тебе. Ніколи не відступай. Ніколи не чекай. Нападай.
Річард був на межі смерті. У неї не було часу на роздуми. Вона була покликана. Вбивай.
Одним текучим рухом вона кинулася вперед, на ходу вихопила з піхов одного з солдатів короткий меч, пірнула вперед, перекотилася через голову і перш, ніж хтось встиг зрозуміти, що відбувається, вдарила мечем.
Вона повинна зупинити Амелію перш, ніж та увіллє магію в дакрил, інакше Натан помре. Клинок блиснув подібно блискавки і обрубав сестрі Амелії руку по лікоть.
Подальше вона сприймала як болісно-уповільнений танець і бачила одночасно всіх його учасників. Сестра Амелія з криком упала навзнак, але меч Келен наздогнав її в падінні і пронизав наскрізь. Верна повернулась, тримаючи в руці свій дакрил, до здивованої жінки у неї за спиною. Юнак кинувся на третю зрадницю. Натан простягнув руки до Кларисси. Його крик пронизав ніч.
Кларисса рвонулася йому назустріч. Дівчина, яка тримала її за волосся, зловісно оскалилася, і ніж ковзнув по горлу Кларисси.
Келен побачила, як бризнула кров, і в той же час в ночі блиснули дві блискавки. Одну метнув Натан, іншу — юний чарівник.
Дакрил Верни знайшов свою мету. Дівчина з ножем зникла у вогненнім спалаху, а тіло Кларисси впало на землю.
Все було скінчено перш, ніж хтось встиг усвідомити, що сталося.
Натан зробив крок уперед, але Келен випередила його і опустилася на коліна поряд з Клариссою. Побачивши рану, вона ледь утрималася від крику.
Келен схопилася на ноги і перегородила Натану дорогу.
— Занадто пізно, Натан. Вона тепер з духами. Не дивися. Будь ласка, не дивись. Я бачила в її очах любов до тебе, Натан. Будь ласка, тобі не треба бачити її зараз. Запам'ятай її такою, якою вона була.
Натан кивнув.
— У неї було добре серце. Вона врятувала багато людей. Він підняв руки і направив долоні до тіла Кларисси.
Чарівне сяйво охопило загиблу. Воно був настільки яскраве, що тіла не було видно в його сяйві.
— З цього світла в Світло. У добру путь до світу духів, — прошепотів Натан.
Коли вогонь згас, залишилася лише жменька попелу.
Натан втомлено опустився на землю.
— А решту нехай приберуть стерв'ятники. Верна сховала дакрил назад в рукав. Один із солдатів витягнув свій меч з тіла Амелії і вклав його в піхви.
Юний чарівник був абсолютно роздавлений.
— Натан, прости. Я пояснив Джегану значення пророцтва. Я не хотів, але він змусив мене. Пробач.
Сумні блакитні очі Натана звернулися до нього.
— Я все розумію, Уоррен. Соноходець проник у твій розум, і у тебе не було вибору. Тепер ти вільний.
Натан витягнув дакрил з рани і повернувся до Верни.
— Ти привела зрадників до мене, Верна. Ти привела до мене вбивць. Але я розумію, що ти зробила це не навмисне. Іноді пророцтво зводить нанівець наші зусилля обійти його і застає нас зненацька. Іноді нам здається, що ми розумніші, ніж є насправді, і можемо зупинити руку долі, якщо дуже захочемо.
Верна поправила на плечах плащ.
— Я думала, що рятую їх від Джегана. Мені і в голову не приходило, що вони принесуть тобі присягу, не присягнувшись в своєму серці.