Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Вона сподівалася, що це змусить його сказати те, що їй потрібно почути.
Добрі духи, хай він скаже, що прощає мене.
Річард сказав замість цього:
— Я попросив Кару і Бердіну привести тебе, щоб ми могли поговорити. Я повернувся, щоб поговорити з тобою. Ти не відмовиш мені в цій малості?
Келен не знала, куди подіти руки.
— Звичайно, ні, Річард.
Він кивнув на знак подяки. У нього був хворий і змучений вигляд. В очах було страждання.
Більше всього на світі вона хотіла, щоб він сказав, що прощає її. Тільки це могло вилікувати її розбите
Вона вирішила, що, якщо він сам не збирається це сказати, їй нічого не залишається, як змусити його це зробити.
— Ти повернувся, щоб пробачити мене, Річард? — Його голос був тихим, але твердим.
— Ні, я повернувся не для того, щоб тебе пробачити. Я не можу пробачити тебе, Келен.
Вона відвернулася. Вона нарешті знайшла, що робити зі своїми руками: вона притиснула їх до живота.
— Я розумію.
— Келен, — сказав Річард у неї за спиною. — Я не можу пробачити тебе, тому що це було б неправильно. Або ти хочеш, щоб я простив тобі твою красу? Або склянку води, яку ти випила, коли тебе мучила спрага? Або те, що ти їси, коли тобі хочеться їсти? Або відчуття теплого сонячного променя в тебе на щоці?
Келен витерла очі і повернулася до нього.
— Про що ти говориш?
Квітка троянди як і раніше була у нього за поясом. Річард дістав її і простягнув їй.
— Твоя мати дала мені її.
— Моя мати? — Річард кивнув.
— Вона запитала, чи знайшов я радість у цій квітці, і коли я відповів так, вона сказала — тоді ти повинен повернутися. Мені був потрібен довгий час, щоб зрозуміти сенс цих слів.
— І що ж вона хотіла ними сказати?
— Що людина наділена здатністю насолоджуватися такими простими речами. Хіба, щоб ти знайшла задоволення в ароматі троянди, тобі неодмінно повинен дати її я?
Мені немає за що прощати тебе, Келен.
— Річард, це різні речі. Він опустився на одне коліно.
— Келен, я плоть від плоті моєї матері, як ти — плоть від плоті своєї. Це єдиний зв'язок плоті, яка є у людини в цьому житті. — Він приклав руку до грудей. — Після цього ми єднаємося тільки тут. Ми можемо бути пов'язані тільки в наших серцях. Ти не віддавала йому своє серце. Воно було завжди моїм.
Вітри, духи, змусили тебе заплатити ціну. Ти хотіла жити з тим небагатьом, що в тебе залишилось. Ти хотіла бути людиною. Ти боролася за життя. Ти просто отримала радість, на яку мала право. Ти не моя рабиня. І мені нічого тобі прощати. Ти ніколи не зраджувала мене в своєму серці.
Келен відчувала, що вся тремтить.
— Ти поранив мене, Річард. Я думала, що моє серце в безпеці поряд з тобою, а ти пішов від мене. Ти обіцяв, що будеш любити мене вічно, але навіть не дав мені спробувати пояснити.
— Я знаю, — прошепотів він.
Його друге коліно торкнулося підлоги. Він схилив голову.
— Саме тому я повернувся. Я повернувся, щоб попросити твого прощення.
Я був не правий. Я заподіяв тобі біль. Це я зрадив наші серця, не ти. Це самий жахливий гріх, який я міг зробити, і я один в ньому винен. Мені немає виправдання. Я не можу виправити те, що я зробив. Я поранив твоє серце і біля твоїх ніг молю про прощення. Я не заслуговую його і не можу його просити, бо я можу тільки молити.
Він став на коліна біля її ніг. Вона височіла над ним.
— Ти простиш мене, Річард?
— У моєму серці є тільки одна любов, нехай навіть ми не можемо бути разом.
Хоча я чистий від закляття, але ти — ні, і я повинен поважати це. Але я ніколи не буду любити нікого, крім тебе. Якщо твоє серце бажає цього, я прощаю тебе.
Будь ласка, Келен, все, що мені потрібно в цьому житті, це твоє прощення, якщо ти даруєш його мені.
Якщо кілька миттєвостей тому вона сумнівалася у своїх істинних почуттях до Річарда, то тепер від сумнівів не залишилося сліду.
Келен опустилася перед ним, взяла за плечі і змусила підняти голову.
— Я прощаю тебе, Річард. Всім серцем я люблю тебе і прощаю.
Він посміхнувся сумною усмішкою.
— Спасибі.
Її серце ожило, і порожнечу в її душі заповнила радість.
— На церемонії я сказала вголос те, що вони вимагали, але в моєму серці я присягнулася тобі. Річард витер сльозу з її щоки.
— Я зробив те ж саме. — Вона стиснула його руки.
— Річард, що ж ми будемо робити тепер?
— Нам нічого робити. Ти пов'язана клятвою з Дрефаном. Вона торкнулася пальцями його обличчя.
— А як щодо тебе? На рахунок нас з тобою? — Його усмішка пропала. Він похитав головою.
— Це не має значення. Я отримав те, в чому мав потребу, те, заради чого повернувся. Ти повернула мені моє серце.
— Але все одно з цим треба щось вирішувати. І не тільки з цим, але є ще одна справа, яка не терпить зволікання. Дрефан хоче відвести армію в Д'хару і битися з Орденом там.
В очах Річарда блиснув гнів.
— Ні! Не дозволяй йому зробити це, Келен. Джеган проковтне Новий світ по шматочках, і Д'хара буде останньою. Обіцяй мені, що ти не допустиш цього.
— Я не повинна обіцяти. Ти — Магістр Рал. Ти можеш покласти цьому край прямо зараз. Я Мати-сповідниця. Ми зробимо це разом.
— Ти повинна це зробити, Келен. Я не можу тобі допомагати.
— Але чому? Ти повернувся. Все наладиться. Ми подумаємо і знайдемо спосіб. Ти Шукач, у тебе це добре виходить.
— Я вмираю.
Крижана голка пронизала її.
— Як? Що… що це значить? Річард, ти не можеш померти, тільки не тепер. Не після… Ні, Річард, ні! Ти повернувся. Все буде добре…
Вона бачила біль в його очах і зрозуміла, що він опустився на коліна ще й тому, що не міг стояти.
— Мені довелося заплатити духам мито, щоб повернутися.
Він закашлявся і здригнувся від болю. Келен стиснула його в обіймах.
— Що це означає? Яке мито?
— Там, у Храмі Вітрів, я дізнався про все. Я зрозумів свій дар. Я міг їм володіти. З його допомогою я припинив чуму. Я обірвав потік магії від вітрів, який дозволяв одній книзі впливати на наш світ.
— Ти хочеш сказати, що більше не знаєш, як це робити? Ти хочеш сказати, що чума повернеться? Він підняв руку.