Діти капітана Гранта
Шрифт:
Учений не забарився виконати прохання Гленарвана. Він переконливо і велемовно розтлумачив значення слів gonie, indiта austral(що означає «Австралія»). Паганель доводив, що судно капітана Гранта, прямуючи від берегів Перу до Європи, зазнало катастрофи і могло опинитися в смузі південних течій Тихого океану, вони й понесли його до берегів Австралії. Врешті-решт резонні припущення й висновки географа були такі переконливі, що заслужили на цілковите схвалення навіть Джона Манглса, доволі обережного в таких важливих питаннях
Проте майор попросив дозволу зробити певне зауваження.
– Кажіть, Мак-Наббсе, – промовив Гленарван.
– Я не збираюсь, – почав майор, – послабити враження від доказів мого друга Паганеля. Ще менше збираюся спростовувати їх, оскільки вважаю їх серйозними, мудрими, цілком гідними нашої уваги, і, поза сумнівом, ми повинні взяти їх за основу наших майбутніх пошуків. Та я прагну остаточно переконатися в їх правдивості.
Ніхто не розумів, куди хилить обережний Мак-Наббс, усі схвильовано слухали його.
– Продовжуйте, майоре, – рішуче мовив Паганель. – Я готовий дати відповідь на всі ваші питання.
– Певен, це буде вам завиграшки, – відповів майор. – Коли п’ять місяців тому в затоці річки Клайд ми намагались розтлумачити ці три документи, то були стовідсотково впевнені, що «Британія» зазнала катастрофи поблизу берегів Патагонії й ніде інде. Ми не мали й натяку на сумнів із цього приводу.
– Цілком правильно, – підтвердив Гленарван.
– Пізніше, – провадив майор, – коли Паганель через свою благосну неуважність опинився на облавку нашої яхти і ознайомився з документами, він без вагань схвалив наше рішення здійснити пошуки поблизу берегів Америки.
– Правильно, – підтвердив географ.
– Та все ж ми помилилися, – закінчив майор.
– Ми помилилися, – повторив Паганель. – Людині властиво помилятися, і лише нерозважливий не визнає своїх помилок.
– Вгамуйтеся, Паганелю! – промовив майор. – Я зовсім не хочу сказати, що ми маємо продовжувати пошуки в Америці.
– То чого ж ви хочете? – почав втрачати стриманість Гленарван.
– Я хочу бути певен у тому, що Австралія може бути єдиним можливим місцем аварії «Британії», так само як колись цим місцем здавалася Америка.
– Охоче це визнаємо, – відповів Паганель.
– Хочу застерегти вас від захоплення «очевидністю», – провадив майор. – Хтозна! А якщо після Австралії ще якась країна вселить нам подібну впевненість і нові пошуки також виявляться невдалими, чи не стане втретє «очевидним», що їх слід поновити в іншій країні?
Гленарван і Паганель перезирнулися, вражені майоровими міркуваннями.
– Отже, – провадив Мак-Наббс, – перш ніж ми відпливемо до Австралії, я прагну проведення остаточної перевірки. Ось документи, ось мапи. Перевірмо послідовно всі місця, через які проходить тридцять сьома паралель, і подивімось, чи не трапиться нам інша країна, до якої підходять дані документа.
– Це дуже легко, – заявив Паганель, – оскільки, на наше щастя, під цією широтою лежить порівняно мало земель.
– Що ж, погляньмо ще раз, – мовив майор, розгортаючи англійську мапу в проекції Меркатора [55] , яка передавала зображення земної кулі на площині.
Мапу розклали перед Геленою, і всі розмістилися так, щоб стежити за Паганелевими поясненнями.
– Кажу не вперше, – почав географ, – тридцять сьома паралель, оперезавши Південну Америку, перетинає острови Трістан-да-Кунья. Я стверджую, що в документі жодним словом не згадано про ці острови.
55
Меркатор (1512—1594) – фламандський географ-картограф, який запропонував новий метод складання географічних мап. У картографії проекції Меркатора застосовують донині.
Усі ще раз ретельно розглянули документи і визнали, що Паганель має рацію. Припущення про острови Трістан-да-Кунья одностайно було відкинуто.
– Далі, – провадив географ. – Вийшовши з Атлантичного океану, ми спустимося на два градуси нижче мису Доброї Надії і потрапимо в Індійський океан. Тільки одна група островів заступає нам шлях – Амстердамські острови. Що ж, маємо їх розглянути, як ми це зробили з островами Трістан-да-Кунья.
Після уважної перевірки Амстердамські острови було також відхилено, адже про цю групу островів Індійського океану не було вказано жодного слова чи його частини у французькому, німецькому та англійському документах.
– Розгляньмо Австралію, – вів далі Паганель. – Тридцять сьома паралель проходить біля мису Бернуллі і затоки Туфолда. Погодьтеся, англійське слово straі французьке australможуть означати «Австралію»! Це настільки очевидно, що тут годі сперечатися.
Усі погодилися з висновком Паганеля. Його припущення здавалося обґрунтованим.
– Продовжуйте, – мовив майор.
– Охоче, – відгукнувся географ, – адже така подорож зовсім неважка. Залишивши затоку Туфолда, ми перетинаємо протоку, що омиває східні береги Австралії, і потрапляємо до Нової Зеландії. Тут варто нагадати, що у французькому документі лишився обривок слова contin, що є частиною слова continent. Отже, капітан Грант не міг осісти в Новій Зеландії, що, як відомо, є островом. А оскільки це так, то вивчайте, порівнюйте, переставляйте слова, як вам заманеться, і ви переконаєтесь, що вони не мають ані найменшого стосунку до цієї країни.
– У жодному разі, – погодився Джон Манглс після ретельного зіставлення документів з мапою.
– Ні, – підтримала решта слухачів Паганеля і навіть майор. – Про Нову Зеландію не може бути й мови.
– Отже, – провадив далі географ, – на всьому величезному просторі, що відокремлює цей великий острів од берегів Америки, тридцять сьома паралель перетинає лише один пустельний острів.
– Що за острів? – запитав майор.
– Погляньте на мапу – це острів Марія-Тереза, але у жодному з трьох документів немає цієї назви.
– У жодному, – підтвердив Гленарван.
– Отже, друзі мої, вам вирішувати, чи справедливе моє припущення, що в документі йдеться саме про Австралію! – підсумував географ.
– Безсумнівно, – одностайно відповіли пасажири і капітан «Дункана».
– Джоне, чи вдосталь ми маємо їстівних запасів і пального? – запитав Гленарван.
– Так, сер, у Талькауано я запасся всім необхідним. Утім, за потреби ми зможемо їх легко поповнити в Капштадті.
– Тоді давайте наказ про відплиття.