Десяте Правило Чарівника, або Фантом
Шрифт:
Джеган глянув на нашийник Келен.
— Непошкоджений. — Він з підозрою подивився їй в очі. — Можливо, вона бреше. Можливо, вона просто не хоче розповісти нам, що вона бачить.
Келен задумалася, — це підтверджувало це, що його не було в її розумі або можливо, це було продовження все тої ж ж ретельно розробленої ним хитрості. Їй здалося, що в нинішній ситуації йому не було ніякої причини приховувати докази його проникнення в її свідомість. Зрештою, і шкатулки, і книга, були основною причиною обману Сестер. Він навмисно тримав
Раптово Джеган схопив Джилліан за волосся. Від несподіванки Джилліан видала короткий, обірваний зойк. Очевидно, він заподіяв їй біль. З усіх своїх сил вона намагалася не вириватися з руки, в якій були її волосся, щоб він не зірвав з неї скальп.
— Зараз я вирву одне око у цього дівчиська, — звернувся до Келен Джеган. — Потім я ще раз запитаю, чи справжня книга чи ні. Якщо я не отримаю відповіді, то — незалежно від причини — я вирву у неї інше око. Потім я запитаю в останній раз, і якщо ти знову не даси мені відповідь, тоді я вирву її серце. Як тобі це сподобається?
Сестри стояли мовчки і спостерігали, не вживаючи ніяких спроб втрутитися. Джеган зняв з пояса ніж. Ривком він розгорнув її, міцно обхопивши рукою горло, притиснув до своїх грудей, щоб вона не могла чинити опір і не смикалася, і підніс кінчик ножа впритул до її обличчя. Від жаху, Джилліан стала задихатися.
— Дозвольте мені поглянути на книгу, — сказав Келен, в надії запобігти непоправному.
Двома пальцями руки, що втримувала ніж, він схопив книгу і віддав їй. Келен більш ретельно переглянула сторінки, щоб переконатися, що вона не пропустила жодної, яка могла б їй хоч що-небудь сказати, але вона як і раніше нічого не побачила. Всі сторінки були чисті. Вона нічого не бачила, і сказати, справжня вона чи ні, їй було неможливо.
Вона закрила обкладинку і пригладила її долонею. Вона не знала, що робити. Вона поняття не мала, що шукати. Вона перевернула книгу, подивилася з зворотного боку. Переглянула зріз сторінок. Повернула набік, вивчаючи назву, золотими літерами витиснутими на корінці.
Джилліан видала придушений крик, так як Джеган з силою передавив їй горло, відірвавши її ноги від землі. Кінчик ножа був націлений прямо в праве очей дівчини. Не в змозі ухилитися від загрози, вона могла тільки моргати, і її повіки вже зачіпали кінчик леза.
— Пора осліпнути, — прогарчав Джеган.
— Це підробка, — сказала Келен.
Він підняв погляд.
— Що?
Келен простягнула йому книгу.
— Ця книга — помилкова копія. Вона підроблена.
Сестра Юлія зробила крок вперед.
— Як ти можеш це знати? — Вона явно була збита з пантелику тим, як Келен, не будучи в змозі прочитати жодного слова в ній, змогла назвати книгу підробленою.
Келен не звернула на неї увагу. Замість цього вона продовжувала дивитися в кошмарні очі сноходця. Образи клубочилися, міняючись, подібно жорстоким грозам на опівнічному горизонті. Щоб не відвести погляд, їй потрібна була вся її сила волі.
— Ти впевнена? — Запитав Джеган.
— Так, — сказала вона з усією переконаністю, яку змогла в собі знайти. — Це — фальшивка.
Тепер, гранично зосередившись на Келен, Джеган відпустив Джилліан. Звільнившись, дівчина прослизнула навколо Келен і встала позаду, під її прикриття.
Джеган дивився в очі Келен.
— Звідки тобі відомо, що це не «Книга Зниклих Тіней»?
Келен стояла тримаючи книгу, повернену до нього, так, щоб йому було видно корінець.
— Ви всі шукаєте «Книгу Зниклих Тіней». Тут написано — «Книга Зниклої Тіні». ((тінь — shadow, тіней — shadows, прим перекл.))
Його погляд розжарився.
— Що?
— Ви запитали, звідки мені відомо, що вона не справжня. Саме звідси. Тут написано «Тіні» а не «Тіней». Це — підробка.
Сестра Цецилія стомлено протерла обличчя рукою. Сестра Ерміна закотила очі.
Тільки Сестра Юлія, насупившись, глянула на книжку, читаючи про себе напис на корінці.
— Вона права.
— І що з цього випливає? — Змахнув Джеган руками. — З того, що в слові «Тіней» пропущено літеру. Це одна тінь замість декількох. Що такого?
— Просто, — сказала Келен. — Одне — справжнє, інше — ні.
— Просто? — Запитав він. — Ти вважаєш, що це просто?
— Як можна пояснити ще простіше?
— Можливо, це нічого не значить, — сказала Сестра Цецилія, прагнучи примкнути до свого дратівливого господаря. — Єдине число, або множинне, яке це має значення? Це всього-навсього корінець; головне — те, що всередині.
— Можливо, це описка, — сказав Джеган. — Можливо, людина, яка робила обкладинку копії, помилилася. Оригінал напевно теж оправляв хтось інший, а тому книга сама по собі, поза сумнівом, справжня.
— Вірно, — сказала Сестра Ерміна, також бажаючи приєднатися до імператора. — Помилку допустив той чоловік, який зробив обкладинку, а не той, хто зробив копію. Дуже малоймовірно, що це був один і той же чоловік. Ймовірно, палітурник був малограмотним опецьком. Обдарованим повинен був бути той, хто переписував книгу. Значення має тільки те, що написано всередині книги. Ця інформація повинна бути вірною, а не та, яка знаходиться на обкладинці. Безсумнівно, це просто помилка, вчинена палітурником, ремісником, і вона не має ніякого значення.
— Для цього ми її сюди і привели, — пошепки нагадала їм Сестра Юлія. — Як би просто це не здавалося, до справи це не має відношення. Сама книга, крім усього іншого, перш за все застерігає, що саме за даних обставин вона повинна бути підтверджена… нею.
— Це дуже небезпечно. Така відповідь занадто проста, — оголосила Сестра Цецилія.
Сестра Юлія повернула до жінці голову.
— А якщо тебе переслідує вбивця з ножем, простого його леза хіба не достатньо, щоб повірити в небезпеку?