Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
— Думай про гончих Крові, як про дощ, — сказала вона. — Уяви собі, що ти хочеш уберегтися від дощу, як хотів би врятуватися від Звіра. Уяви, що твоя мета в тому, щоб не намокнути. Сьогодні ти можеш опинитися в приміщенні і залишитися сухим. В інший день дощ може піти в протилежному кінці долини, і ти знову залишишся сухим. Наступного разу ти встигнеш втекти якраз перед початком дощу, або вирішиш зовсім не пускатися в шлях. Потім, коли ти будеш іти по дорозі, дощ може пройти праворуч від тебе, але на тебе не потрапить ні краплі. Один раз ти уникнув дощу тому, що прийняв заходи — залишився вдома, але в інших випадках
Але дощ іде часто, і ти розумієш, — продовжувала Шота, поправляючи складку сукні, — що рано чи пізно він тебе намочить.
Ти можеш вирішити, що кращий спосіб уникнути неприємностей — це точно зрозуміти, з чим доводиться стикатися. Зрозуміти свого супротивника. Ти починаєш спостерігати за погодою, за небом, за хмарами і вчишся пророкувати дощ. Деяким вдається робити це з достатньою точністю. Твій досвід дає тобі можливість залишитися вдома під час початку дощу, щоб не намокнути. У тебе навіть є можливість процвітати, у своєму прагненні уникнути дощу.
Уважні, що не мали віку, очі Шоти повернулися до Кари і знову спрямували на Річарда погляд такої сили, що у нього перехопило подих.
— Але рано чи пізно, — вимовила вона таким голосом, що по його хребту пробігла дрож, — дощ застане тебе. Ти можеш бути дуже здивований, вважаючи, що в тебе є достатньо часу для захисту від нього, але він наступить швидше, ніж ти вважав це можливим. Або ти можеш опинитися далеко від укриття, тому що в той день вважав малоймовірним потрапити під дощ взагалі. Тим не менше, ти ризикуєш, і він застає тебе зненацька. Результат цього один. Але це не дощ, це — Звір. Ти будеш не мокрим. Ти будеш мертвим.
Впевненість у своїй здатності передбачати дощ приведе тебе до поразки, тому що будь-яке пророкування засноване на деякій кількості знання, доступного для тебе, на твоїй здатності розуміти отриману інформацію. Чим довше тобі вдається уникнути небезпеки, тим сильнішою стає твоя впевненість у собі, роблячи тебе все більш уразливим. Всі твої зусилля дізнатися природу дощу, в кінцевому рахунку, підведуть, тому що безліч успішних прогнозів ніколи не можуть замінити точного знання. В результаті небезпека підстереже тебе в той самий момент, коли ти ніяк цього не очікуєш.
Річард глянув на схвильоване обличчя Кари, але нічого не сказав.
— Гончу Крові можна порівняти з дощем. — Вимовила Шота з лякаючою безнадійністю. — У неї немає фізичного вигляду і характеру, тому неможливо було передбачити її поведінку і подальші дії.
Річард зітхнув, намагаючись віднайти спокій. Він насилу стримувався.
— Але ж все суще повинно мати вигляд і характер, його існування має підкорятися певним законам, навіть якщо ми їх не розуміємо. Інакше, за вашим припущенням, таке створіння буде суперечити самому факту власного існування. Цього не може бути.
— Нестача розуміння зовсім не означає, що цьому явищу не існує ніякого пояснення. Його немає у тих, хто не знає всього. Не можна стверджувати, що якогось явища не існує, лише на тій підставі, що поки що ніхто не зміг пояснити його.
З легкою усмішкою Шота підняла руки до неба.
— Так само як про дощ ти можеш міркувати правильно з теоретичної точки зору, Річард, є речі, які все ще знаходяться поза нашим розумінням, і які у великій мірі підкоряються випадковостям, подібно дощу. Не буду сперечатися, погода може підкорятися певним законам. От тільки вони настільки складні і всеосяжні, що ми не можемо сподіватися вивчити їх, або навіть просто отримати уявлення про них. Можливо, дощ, у кінцевому рахунку, можна передбачити, але пророкування — це все ж не точне знання. У ньому завжди є місце випадковості.
Гонча Крові вельми схожа з явищами природи. Якщо і існують закони, яким підпорядковується її існування, для тебе це не має ніякого значення. Я знаю про неї лише те, що вона створена діяти, не підкоряючись ніяким законам. І це створіння в достатній мірі задовольняє очікування творця — в його діях неможливо виявити ніякої системи.
Я припускаю, що ти можеш опинитися правий. Вважаю, що за уявною непередбачуваністю дій Звіра можуть стояти якісь складні закони, яким він підкоряється. Але якщо навіть це так, вважаю, вони знаходяться далеко поза нашим розумінням. Поки що ми можемо сприймати дії Звіра тільки як абсолютно безладні і випадкові.
— Не впевнений, що розумію тебе, — вимовив Річард. — Можеш навести приклади?
— Наприклад, звір не вчиться на своїх помилках. Він може намагатися кілька разів застосовувати одну й ту ж невдалу тактику, а потім застосувати щось більш слабке, нехай навіть не маючи жодного шансу на успіх. Його дії здаються випадковими. Але якщо в цьому і є якась послідовність, по діях Звіра цього зрозуміти неможливо. Ми бачимо в них лише хаотичність.
До того ж Звір не обдарований інтелектом, що б ми про це не думали. У нього немає душі. Маючи мету, він не дбає про успіх будь-якою ціною. Невдачі не можуть розсердити його. Він позбавлений милосердя, співчуття, цікавості, азарту чи занепокоєння. У нього є завдання знищити Річарда Рала, і він виконує свою місію, використовуючи свої незліченні здатності для досягнення мети. Але в діях його немає ніякої інтелектуальної або емоційної зацікавленості.
Будь-яка жива істота завжди діє в особистих інтересах, в бажанні досягти мети — будь то птах, що летить до чагарника за ягодами, чи змія, яка переслідує мишу в її нірці. Їх дії покликані підтримувати їх життя. Але тільки не Гонча Крові.
Вона — лише безглузда сила, яка вперто просувається до досягнення мети, для якої була створена. Якщо продовжити наше порівняння, вона — це дощ, мета якого «отримати мокрого Річарда». Дощ теж може потерпіти невдачу, він може стати слабким, якщо наступить засуха. Від цього він не стане сердитим або засмученим, це не змусить його подвоїти зусилля. Він діятиме, як і завжди, поки, в кінцевому рахунку, не досягне мети. Але й домігшись її Звір не відчує ніякої радості.
Ірраціональність Звіра лише в одному — він не вчиться на своїх помилках і безглуздою жорстокий у своїх діях.
Річард втомлено провів рукою по обличчю.
— Шота, я все ще не можу зрозуміти. На що воно схоже? Якщо це Звір, значить, він повинен якось виглядати, повинен являти собою щось. Значить, ним можна якось управляти.
— О, так! Є те, що ним керує: це — потреба вбити тебе. Вона створіння хаосу, істота, яка діє так, що ніхто не може протистояти їй. У певному сенсі ти такий же. Ти довів, що є непередбачуваним противником, якого важко вбити. Ось тому Джеган повинен був придумати щось, здатне обійти твої вражаючі здібності, замість того, щоб протистояти їм.