Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
Він занадто добре усвідомлював, що в значній мірі несе відповідальність за руйнацію бар'єрів, а значить і за можливість, надану Імператору Джегану, привести в Новий світ орди завойовників. За можливість загрожувати новознайденій свободі Нового Світу.
Скільки людей опинилося в небезпеці, а то й втратило свої життя, поки він шукав кохану жінку? Хотіла б Келен, щоб він вчинив так? Він знав, як вона турбувалася за жителів Серединних Земель, якими колись управляла. Без сумніву, вона хотіла б, щоб він спробував врятувати їх, навіть ціною її забуття. Так, вона, зрозуміло, сказала б, що, рятуючи її, він занадто багато
Якби на її місці опинився він, вона вчинила б саме так.
Але що б не говорила Келен, її життя було важливе для нього. Її життя, яке складало весь його світ.
Його мучило питання чи була права Шота, коли сказала, що він використовує зникнення Келен в якості виправданя перед цими людьми.
Отже, поки у нього не буде можливості отримати допомогу в іншому місці, він повинен виграти час, зібратися з силами і зміцнити свою рішучість. Він вирішив змінити тему розмови.
— А як щодо, — запитав Річард, невизначено змахнувши рукою, — цього звіра, що переслідує мене. Гарячність пішла з його голосу. Він раптом зрозумів, наскільки втомився від довгого переходу через перевал, не кажучи вже про довгу подорож із Старого Світу. — Про нього ти можеш мені щось розповісти?
Він відчував, що ця тема більш безпечна. Звір міг втрутитися не тільки в його пошуки Келен, але і в бажання Шоти переконати його повернутися до армії.
Вона мить дивилася на нього і, нарешті, заговорила. Її голос зазвучав м'якше, немов самі того не розуміючи, вони оголосили перемир'я, досягли угоди, щоб трохи послабити протистояння.
— Звір, який полює на тебе, більше не той звір, яким він був, не те, чим він був створений. Події, які відбулися, змусили його змінитися.
— Змінитися? — Перепитала Кара з тривожним видом. — Що ти хочеш сказати? Ким він став?
Шота оцінююче оглянула їх обох, щоб упевнитися, що її уважно слухають.
— Він перетворився на гончу Крові.
41
— Гончу Крові? — Перепитав Річард.
Кара присунулася до нього ближче. — Що таке гонча Крові?
Перед тим як заговорити, Шота зітхнула.
— Тепер це не просто Звір, пов'язаний з Підземним світом. Так було, коли його створили. Але йому необережно дали спробувати смак твоєї крові, Річард, і що ще гірше, цей смак він спробував за допомогою магії Збитку, магії, пов'язаної з підземним світом. І це його змінило, перетворило в гончу Крові.
— І… що це значить? — Запитала Кара.
Шота нахилилася ближче, її голос впав до шепоту.
— Це означає, що тепер він набагато більш небезпечний. — Вона випросталася лише після того, як переконалася, що її слова справили належне враження. — Я не дуже розбираюся в магічній зброї часів Великої Війни, але вважаю, що як тільки така гонча спробує кров певної людини, та ще за допомогою магії Збитку, збити її зі сліду буде неможливо. Ніколи.
— Ну, добре. Збити зі сліду її неможливо. — Річард поклав руку на руків'я меча. — Тоді, може, ти знаєш що-небудь, що допоможе мені знищити її? Або, принаймні, зупинити і відправити назад в Підземний світ. Що потрібно зробити, вже зрозуміло. Залишилося дізнатися — як…
— Ні, ні. — Шота махнула рукою. — Ти міркуєш про неї, як про звичайну загрозу, просто про небезпеку, що загрожує тобі. Ти пробуєш уявити це явище у вигляді якоїсь знайомої тобі тварини, хочеш дати цьому зрозуміле визначення. Але це неможливо. Особливість гончих Крові в тому й полягає, що її неможливо описати, вона не має зовнішнього вигляду. Принаймні, ця не має. І тому неможливо її виявити або передбачити її дії.
— Нісенітниця якась, — Річард склавши руки, задавав собі питання, чи дійсно Шота стільки знає про Звіра, як говорить. — Цей Звір повинен підкорятися магічним законам, повинен вести себе певним чином. А зрозумівши це, ми зможемо передбачити його дії. Нам тільки потрібно розібратися у всьому. Він не може не мати фізичного вигляду.
— Хіба незрозуміло, Річард? Ти ж відразу став намагатися зрозуміти його природу. А якщо припустити, що Джеган знав, як саме ти вчиниш? Знав, що будеш намагатися зрозуміти його, щоб знищити? Хіба в минулому ти не поступав таким самим чином? Він розібрався в твоєму характері, і тому створив зброю, яка не має єства. З цієї самої причини.
Ти — Шукач. Ти шукаєш відповіді на питання про природу людей, про природу речей, про суть ситуацій. У більшій чи меншій мірі це робить кожен. Будь у гончих Крові певна сутність, її можна було б вивчити і зрозуміти. Якщо когось можна зрозуміти до такої міри, щоб передбачити його подальшу поведінку, значить можна йому протистояти. Вивчення характеру ворога важливо для ефективної протидії. Саме тому Звір не має ні характеру, ні фізичного вигляду — щоб ти не зміг зупинити його.
Річард скуйовдив волосся. — Значить, у нього немає розуму…
— І не повинно бути. Це теж його особливість — не мати ніяких особливостей. Він не має розуму, значить у нього немає усвідомленого бажання зашкодити тобі.
— Я згодна з лордом Ралом. — Заговорила Кара. — У цього… явища повинен бути якийсь вигляд, щоб воно могло діяти і реагувати. Навіть люди, які вважають себе дуже розумними, намагаючись бути непередбачуваними, з часом починають повторюватися. Хай і несвідомо. Не може ж цей Звір просто бігати колами в надії коли-небудь наткнутися на лорда Рала.
— Щоб не дати нікому можливості зрозуміти і зупинити його, Звір спочатку був задуманий як створіння хаосу. Він створений магією, створений для того, щоб нападати і вбивати. Але він повинен виконати свою місію, використовуючи непередбачувані рішення. Сьогодні він нападає, використовуючи кігті, завтра — плюється отрутою. Потім він спалює все навколо, або розтрощує всіх ударом неймовірної сили, або використовує ікла. Але він завжди нападає випадковим способом. Він не вдосконалює свої дії, грунтуючись на попередньому досвіді. Він користується тим, що виявляється під рукою.
Річард задумливо стискав перенісся, обдумуючи її слова. Схоже, поки що Шота була права — в нападах не було ніякої системи. Між ними не було нічого спільного. Вони навіть обговорювали можливість того, що за всіма нападами стоїть не один ворог. Не тільки цей Звір, який полює за ним, як попереджала Ніккі.
— Але лорд Рал вже кілька разів вислизнув від Звіра. Він довів, що це можливо.
Шота посміхнулася так, ніби почула дитячий лепет. Вона встала і в роздумі пройшлася туди-сюди. Її брови сіпалися, очевидно, вона шукала спосіб пояснити Річарду те, що вона хоче сказати.