Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Гудкайнд Террі

Він нахилився ближче і при світлі свічки прочитав. — У році цикад, коли захисник принижених і страждаючих під прапором Світла і людяності нарешті розколе свою зграю, це послужить знаком того, що пророцтво пробуджено і вирішальна заключна битва близька. Будьте обережні, всі істинні розгалуження та їх похідні в цьому корені поплутані. Істинним є тільки основний стовбур цього пророцтва. Якщо fuer grissa ost drauka не очолить цей фінальне бій, світ, який вже стоїть на краю тіні, впаде в жахливу темряву.

Fuer grissa ost drauka

було одним з тих імен, якими в пророцтвах позначався Річард. Ця назва зустрічалося в одному відомому пророцтві на древнєд'харіанській мові і означало Несучий смерть. Позначення його під цим ім'ям в даному пророцтві було засобом з'єднати два пророцтва в сполученій вилці.

— Якщо цикади з'являться в цьому році, — сказав Натан, — це буде знак, що пророцтво не тільки справдилось, але й активувалось.

Коліна Енн стали ватяними. — Сьогодні я бачила, що вони з'явилися.

Натан пильно дивився на неї з видом Творця, оголошує свою волю. — Значить хронологія встановлена. Всі пророцтва завершуються. Подія здійснилася. Кінець близький.

— Дорогий Творець, захисти нас, — шепотіла Енн.

Натан сунув книгу в кишеню. — Ми повинні дістатися до Річарда.

Вона кивнула. — Ти маєш рацію. Ми не можемо втрачати часу.

Натан озирнувся. — Звичайно, ми не можемо забрати з собою всі ці книги, і у нас немає часу переглянути їх усі. Потрібно запечатати це місце так, яким воно було до нашого приходу і негайно вирушати в дорогу.

Перш ніж Енн встигла хоч якось виразити свою згоду, Натан витягнув руку. Всі свічки погасли. Тільки ліхтар на розі одного з столів висвітлював приміщення. Проходячи мимо, він підхопив його своєю великою рукою.

— Пішли, — сказав він.

Енн заквапилася слідом за ним, намагаючись не відставати від маленького кола світла в цьому химерному, зануреному в пітьму приміщенні. — Ти впевнений, що ми не повинні взяти з собою ніяких книг?

Пророк стрімко рухався у бік вузьких сходів. — Ми не можемо нести їх — це нас затримає. Крім того, яку з них ми візьмемо? — Він замовк на мить і озирнувся через плече назад. У різкому світлі ліхтаря його обличчя наче складалося з кутів і гострих ліній. — Ми вже знаємо, про що свідчить пророцтво, і тепер ми вперше знаємо його хронологію. Ми повинні дістатися до Річарда. Він повинен бути з армією, коли відбудеться зіткнення, інакше все буде втрачено.

— Так, і ми повинні будемо упевнитися, що він там, щоб завершити пророцтво.

— Домовилися, — сказав він, повернувся і помчав вгору по сходах. Прохід був таким низьким і тісним, що просувався він насилу.

Нагорі ніч спалахнула пронизливою піснею цикад. Натан окликнув Тома і Дженнсен. Поки вони чекали відповіді, гілки дерев м'яко колихалися під вологим вітерцем. Здавалося, минула вічність. Насправді Том і Дженнсен з'явилися з темряви майже одразу.

— Ну, що? — Запитала Дженнсен, затамувавши подих.

За нею тінню височів Том. — Є проблеми?

— І серйозні, — підтвердив Натан.

Енн подумала, що йому треба б бути обережніше, але становище було настільки складним, що бути обережним було безглуздо. Він витягнув з кишені книгу і відкрив на чистій сторінці, де було відсутнє пророцтво.

— Скажи, що тут написано, — скомандував він, простягаючи її Дженнсен.

Вона спохмурніла і подивилася на нього.

— Що написано? Натан, це чиста сторінка. — Натан невдоволено забурчав.

— Значить, сюди залучена Магія Збитку, магія підземного світу, магія смерті. Тебе вона зачіпає так само, як і нас.

Натан обернувся до Дженнсен. — Ми знайшли пророцтво, яке відноситься до Річарда. Ми повинні відшукати його або Джеган переможе у війні.

Дженнсен навіть задихнулася. Том тихенько свиснув.

— Ти знаєш, де він? — Запитав Натан.

Не роздумуючи, Том повернувся і простягнув руку, вказуючи напрямок. Його узи зробили те, чого не міг зробити їх дар.

— Він — в тій стороні. Не дуже далеко, але і не поруч.

Енн вдивилась в темряву.

— Ми повинні зібрати речі і на світанку вирушити в дорогу.

— Але він рухається, — сказав Том. — Сумніваюся, що ви знайдете його в тому напрямку, коли доберетеся туди.

Натан потихеньку вилаявся. — От би дізнатися, куди прямує цей хлопець.

— Я б припустила, що він повертається в Алтур-Ранг, — сказала Енн.

— Так, але якщо він не залишиться там? — Він поклав руку на плече Тома. — Нам потрібно, щоб ти пішов з нами. Ти — один з таємних захисників лорда Рала. Це важливо.

Енн побачила, як рука Тома міцно схопилася за ніж у нього на поясі. Срібне руків'я ножа прикрашав малюнок у вигляді літери «Р», знак приналежності до Дому Ралів. Такі ножі зустрічалися рідко, також як і люди, озброєні ними. Вони непомітно виконували свою роботу — захищали життя лорда Рала.

— Вирішено, — відповідав Том.

— Я теж їду, — рвучко додала Дженнсен. — Мені тільки треба…

— Ні, — сказав Натан, змушуючи її замовчати. — Нам потрібно, щоб ти залишалася тут.

— Але чому?

— Так треба, — заговорила Енн більш м'яким тоном, ніж Натан. — Ти — сполучна ланка між Річардом і цими людьми. Їм потрібна допомога, щоб зрозуміти величезний світ, який тільки що відкрився перед ними. Вони дуже вразливі перед Імперським Орденом, який може знову використати їх проти нас. Вони тільки що зробили свій вибір і стали частиною Імперії Д'хари. Річарду потрібно, щоб ти поки що залишалася з ними. А зобов'язання Тома перед Річардом змушують його бути поряд з нами.

З очима повними паніки вона обернулася до Тома. — Але я…