Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
— Так. Це місце там названо Головне сховище. — Натан знову зігнувся, немов праля під вантажем брудної білизни. — Згадки про Головні сховища зустрічаються в багатьох джерелах, але я зміг обчислити тільки одне з таких місць — катакомби під сховищами Палацу Пророків.
Енн розкрила рот. — Катакомби… Що за безглуздя. Під Палацом Пророків не було нічого подібного.
— Не було того, про що б ми знали, — серйозно промовив Натан. — Але це не означає, що їх не існувало.
— Але… але… — Енн запнулася. — Це просто неможливо. Виключено. Ми не могли цього не помітити.
Натан знизав плечима. — Весь цей час ніхто не знав про схованку під кістками.
— Але ніхто не жив тут на поверхні.
— А що, якщо про існування катакомб під Палацом не було широко відомо? Зрештою, ми знаємо не надто багато про чарівників того часу, та й про тих, хто будував Палац Пророків відомо не так вже багато. Можливо, у них була причина приховувати той тайник, також як було приховане і це місце.
Натан вигнув брову. — Що, якщо мета існування Палацу — навчання молодих чарівників — була лише частиною складної задумки, щоб приховати існування такого секретного місця?
Енн відчула, як кров кинулася їй в обличчя. — Ти хочеш сказати, що наше покликання не мало сенсу? Та як ти смієш навіть припускати, що всі наші життя були присвячені обману і порятунок життів тих, хто народився з даром не…
— Я не припускаю нічого подібного. І я не хотів сказати, що Сестри були обдурені і що не слід було рятувати життя обдарованих хлопчиків. Я тільки повторюю висловлені в книгах припущення, що все могло бути саме так. Що, якщо був намір не тільки створити житло для Сестер, але і втілити ще один великий задум під прикриттям місця, де вони служили своєму покликанню? Зрештою, подумай про кладовище над нами — воно має важливу причину для існування, але заразом забезпечує і зручне прикриття для схованки.
— А може катакомби були засипані багато тисяч років тому? Якщо так, то зрозуміло, чому ми не знали про їх існування. А якщо це був тайник, то тим більше ніяких згадок і бути не може.
— Ось таке враження залишилося у мене від різних посилань в деяких книгах. Крім того, були книги, які містили настільки тривожні пророцтва, що це ставало небезпечним. І в мене є причини припускати, що одного разу було вирішено заховати такі книги в декількох центральних сховищах, щоб вилучити їх з обігу, де з них легко можна зняти копії. Ну а оскільки я кілька разів зустрічав згадку про книги, збережених під кістками, я запідозрив, що Головне сховище може перебувати в катакомбах під Палацом Пророків.
Енн повільно хитала головою, немов намагалася укласти в ній все почуте і зрозуміти, наскільки все це може бути правдою. Вона знову глянула на стіл зі стосами книг, які були в основному про Річарда і які вона ніколи раніше не бачила.
Енн вказала туди. — Це вони, тут?
— Вони. Я майже шкодую, що прочитав їх.
Енн схопила його за рукав. — Чому? Що ти прочитав?
Здавалося, він сам потрапив у власну пастку. Натан відмахнувся від неприємних думок, коротко посміхнувся і змінив тему розмови.
— Я виявив, що більшість прогалин в книгах мають спільну тему. Хоча не всі відсутні тексти знаходяться в пророцтвах про Річарда, все ж вони мають щось спільне.
— І що ж?
Натан підняв палець, підкреслюючи свої слова. — Кожна з відсутніх частин знаходиться в пророцтвах, що відносяться до часу після того, як народився Річард. Жодне з пророцтв, що написане до народження Річарда, чистих сторінок не має.
Енн ретельно склала руки, намагаючись знайти розгадку цієї таємниці.
— Гаразд, — мовила нарешті, — є одна річ, яку ми можемо перевірити. Я можу попросити Верну відправити посильного в Замок Чарівника в Ейдіндрілі. Там Зедд, він охороняє це місце від армій Джегана. Верна повинна попросити його перевірити певні місця в його копіях книг — так ми побачимо, чи є в них ті ж самі пропуски тексту.
— Чудова ідея, — погодився Натан.
У бібліотеці Замку повинні бути багато з класичних пророцтв, які ми не бачимо тут.
Лице Натана прояснилося. — А ще краще, якби Верна послала когось у Народний Палац, в Д'харі. Коли я жив там, я багато часу провів у бібліотеках Палацу. Там зібрано величезну кількість копій книг. Якби можна було перевірити це, як ти пропонуєш, ми могли б зрозуміти — обмежується проблема тільки цими примірниками або тут криється щось інше. Потрібно зробити так, щоб Верна відразу ж послала туди кого-небудь.
— Це просто. Верна повинна зараз рухатися на південь. Без сумніву, її шлях буде пролягати недалеко від Народного Палацу.
Натан поглядом змусив її замовкнути. — Ти отримала звістку від Верни? Що вона рухається на південь? Чому?
Настрій Енн впав. — Я отримала повідомлення сьогодні ввечері, прямо перед тим, як відправилася сюди.
— І що повідомляє наша юна аббатиса? Чому вона їде на південь?
Енн скрушно зітхнула. — Боюся, це не кращі новини. Вона пише, що Джеган розділив армію. Він відправив частину своєї орди в обхід гір, щоб зайти в Д'хару з півдня. Верна їде з силами Д'хари, щоб стримати натиск армії Ордена.
Кров відринула від лиця Натана.
— Що ти сказала? — Прошепотів він.
Його широко розплющені очі привели Енн в замішання. — Ти про те, що Джеган розділив армію?
Вона не думала, що це можливо, але обличчя пророка зблідло ще більше.
— Хай оберігають нас добрі духи, — прошепотів він. — Це занадто скоро. Ми ще не готові.
Енн відчула, як від страху починає поколювати пальці, по ногах біжать мурашки, стегна покриваються гусячою шкірою. — Про що ти говориш, Натан? Що трапилося?
Він повернувся і відчайдушно вдивлявся в корінці книг, розкладених на столах. Нарешті в середині однієї купки він знайшов те, що шукав, і висмикнув книгу, від чого решта звалилися на підлогу. Він взявся поспішно гортати сторінки, бурмочучи щось про себе.
— Ось тут. — Сказав він, притискаючи пальцем сторінку. — У цих книгах я знайшов пророцтва, яких раніше ніколи не бачив. Ці пророцтва відносяться до заключного бою і поки що закриті для мене. Я не можу бачити їх у своїх видіннях, але описи інших пророків лякають достатньо. Вони настільки ж ясні, як і видіння.