Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
Шрифт:
Для Річарда було важко спокійно розповідати все жінці, яка повинна була пам'ятати це так само добре, як він, але одночасно з цим він усвідомлював, що закиди не допоможуть повернути їй пам'ять. Крім того, що б не відбувалося, він знав, що Ніккі і Кара не намагаються його обдурити.
— Це не все, — відповів він, — була набагато більш важлива причина, чому ми приїхалили в ті безлюдні місця.
— Більш важлива причина?
— Келен була побита майже до смерті. Я забрав її туди, щоб вона була в безпеці під час одужання. Ти і я кілька місяців піклувалися
Він не міг змусити себе сказати, що основною причиною, через яку Келен здалася, було те, що коли ті чоловіки так сильно побили її, вона втратила дитину.
— І ти вирізав цю статую для неї? — Запитала Кара.
— Не зовсім.
Він пильно розглядав горду фігуру висічену в білому камені, що підносилася навпроти глибокого блакитного неба. Він не мав наміру зробити маленьку статую, яку вирізав, схожою на Келен. Через цей вигляд, через її сукню, обвиваючу її, стоячу обличчям до вітру, з гордо піднятою головою, розпрямивши груди, стиснувши кулаки і вигнувши спину, сильну, яка ніби протистоїть невидимій загрозі, яка старається поневолити її, Річард висловив не зовнішній вигляд Келен, але, швидше, її внутрішню сутність.
Це була не статуя Келен, але зображення її живої сили, її душі. Чудова статуя перед ними була її духом, відображеним в камені.
— Це уособлення відваги Келен, її серця, її доблесті, її рішучості. Тому я назвав її Сильна Духом.
— Коли вона побачила її, то зрозуміла, що ця статуетка уособлювала. Вона подарувала їй пристрасне бажання бути знову здоровою, знову бути сильною і незалежною. Це змусило її захотіти знову жити повним життям. Коли це сталося, вона почала одужувати.
Обидві жінки виглядали такими, що сумніваються, але вони не стали сперечатися з його історією.
— Справа в тому, — сказав Річард, прямуючи до широкої смуги трави, — що якщо ви запитаєте людей, які ліпили цю статую, де маленька статуетка, яку зробив я, і яку вони використовували як модель, щоб збільшити її масштаб, вони не зможуть знайти її або сказати, що з нею трапилося.
Ніккі поквапилася наздогнати його. — Тоді де вона?
— Ота маленька статуетка, яку я зробив для неї з ліщини тим влітку в горах, дуже багато значила для Келен. Вона була просто щаслива отримати її назад, коли майстрам вона стала не потрібна. Вона у Келен.
Ніккі зітхнула і знову подивилася вперед — Безсумнівно, так воно і є.
Він спохмурнів і глянув на чаклунку — І що це означає?
— Річард, коли людина марить, її розум працює, щоб заповнити порожні місця пам'яті, щоб звести разом розірвану тканину фактів. Це спосіб знайти сенс того, що відбувається в плутанині думок.
— Тоді де статуя? — Поставив він питання обом жінкам.
Кара знизала плечима — Я не знаю. Я не пам'ятаю, що трапилося з нею. Тепер є велика, мармурова. І це єдино важливо.
— Я теж не знаю, Річард, — сказала Ніккі, коли він подивився на неї. — Може, якщо хтось із різьбярів трохи пошукає, то йому вдасться знайти її.
Здавалося, вона пропустила основну думку його історії, здавалося, вони думають, що він зацікавлений лише в тому, щоб знайти свою вирізану статуетку.
— Ні, вони не зможуть знайти її. У цьому весь сенс. Це те, що я намагаюся вам пояснити. Вона у Келен. Я пам'ятаю її радість в той день, коли вона отримала її назад. Невже ви не розумієте? Ніхто не зможе знайти її або згадати, що з нею трапилося. Невже ви не бачите, як щось не сходиться? Невже ви не помічаєте, що відбувається щось дивне? Невже вам не здається, що багато чого йде не так?
Вони зупинилися на відстані декількох кроків від нього.
— Правда? Не зовсім. — Ніккі вказала на статую, яка стояла в півколі колон. — Після того, як це вона була зроблена, і моделі більше не потребували, можливо, її просто знищили або втратили. Як сказала Кара, тепер є кам'яна статуя.
— Але невже ви не бачите важливості маленької статуї? Невже ви не усвідомлюєте важливість того, що я вам кажу? Я пам'ятаю, що трапилося з нею, і ніхто більше. Я намагаюся довести вам — показати вам щось, показати вам, що я не вигадав Келен, показати вам, що є речі, які не сходяться, і вам необхідно повірити мені.
Ніккі просунула великий палець під ремінь свого мішка у спробі послабити біль, викликану його вагою.
— Річард, по всій імовірності ти підсвідомо пам'ятаєш, що сталося з цією дерев'яною статуеткою, — що вона була втрачена або знищена після того, як мармурова була закінчена, — і ти використовуєш цю маленьку деталь, щоб заповнити одну з прогалин у твоїй вигаданій в гарячці історії. Це всього лише твоя підсвідомість намагається вивернути всі факти так, щоб вони знайшли сенс, потрібний тобі.
«Отже, невдача. Вони не те що не зрозуміли сенсу його історії, вони зрозуміли її дуже добре, але просто не повірили». — Річард глибоко зітхнув. Він усе ще сподівався переконати їх, що це вони помиляються, це вони не беруть до уваги багатьох речей.
— Але тоді для чого я вигадав подібну історію?
— Річард, — сказала Ніккі, ніжно взявши його за руку, — будь ласка, давай залишимо цю розмову. Я сказала достатньо. Я тільки даремно дратую тебе.
— Я задав питання. Назви хоч одну причину, щоб пояснити свою впертість.
Ніккі довго дивилася на Кару перш ніж поступитися. — Якщо хочеш знати правду, Річард, то я думаю, ти згадав про цю статую тут лише тому, що вона була встановлена зовсім недавно, відразу після перевороту, і ще свіжа в твоїй пам'яті. Коли ти був поранений, коли ти був на краю смерті, ти включив ці спогади в свій сон оскільки вони були ще свіжі в твоїй пам'яті. Це стало частиною історії про жінку, яку ти вигадав. Ти зв'язав все це воєдино і використовував, щоб створити щось, що має сенс для тебе, щось, за що ти можеш зачепитися. Твій розум використав цю статую тому, що вона служить зв'язком між твоїм сном і чимось реальним в цьому світі. Воно допомагає тобі зробити твій сон більш реальним.