Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Так, він тут, абатиса Аннеліна, — відповіли вони хором.
— І тепер ви маєте намір винагородити себе за невиконання мого наказу, повернувшись на свої місця, ніби нічого не сталося? А їх покарати за успіх? Абатиса клацнула мовою. — Ви обидві понесете те покарання, яке призначили хлопчикам.
Сестри зблідли.
— Але, абатиса… — Прошепотіла Финелли. — Ви не можете так покарати сестер.
— Невже, сестра Фінелла? І яке ж покарання ви призначили хлопчикам?
— Публічне шмагання різками… завтра вранці… після сніданку.
— Справедливе покарання.
— Але, аббатиса Аннеліна, — ошелешено промовила сестра Юлія. — Ми — сестри Світла. Для нас це принизливо.
— Трохи смирення ще нікому не зашкодило. Всі ми — ніщо перед Творцем.
За невиконання наказу вас відшмагають завтра замість хлопчиків.
Сестра Юлія напружилася:
— А якщо ми відмовимося підкоритися, абатиса Аннеліна?
Абатиса посміхнулася:
— Тоді ви продемонструєте мені, що не заслуговуєте більше довіри і не бажаєте далі бути сестрами Світла.
Сестри схилилися в поклоні. Коли двері за ними зачинилися, Річард, піднявши брову, подивився на абатису:
— Не хотів би я опинитися в числі ваших ворогів, абатиса Аннеліна. Жінка засміялася:
— Будь ласка, клич мене Енн. Старі знайомі звуть мене так.
— Я буду щасливий звати вас Енн, абатиса, але я не належу до числа ваших старих знайомих.
— Ти так думаєш? — Абатиса посміхнулася. — Треба ж, який розумний хлопчик.
Гаразд, не важливо. Все одно клич мене Енн. Знаєш, чому я їх покарала? Тому що ти взяв на себе відповідальність за свої вчинки. А вони не зрозуміли, наскільки це важливо. Ти вчишся бути чарівником.
— Про що ви?
— Ти ж знав, що з цими сестрами зв'язуватися небезпечно, вірно? — Річард кивнув. — Але використовував хлопчиків, хоч і розумів, що вони можуть постраждати.
— Так, але я повинен був. Мені необхідно було зустрітися з вами, а нічого іншого придумати не вдалося.
— Тягар чарівника. Ось як це називається. Використовувати людей. Розумний чарівник розуміє, що не все може зробити сам. І якщо справа досить важливе, доводиться використовувати звичайних людей, щоб виконати те, що необхідно. Навіть якщо це буде коштувати їм життя. Це рідкісна якість. Якість, вкрай необхідна хорошому чарівникові. А можливо, і хорошій аббатисі.
— Енн, це терміново. Мені необхідно поговорити з вами.
— Терміново, так? Ну що ж, чому б нам в такому випадку не прогулятися по саду? Там і обговоримо твою важливу справу.
Аббатиса взяла Річарда під руку, і вони вийшли назовні. Залитий місячним світлом сад здавався величезним. Тут були дерева, кущі, квіткові клумби та доріжки. І навіть дуже симпатичний ставок. Але Річард не звертав уваги на всю цю пишність. Після розмови з Уорреном він ледь міг їсти і спати. Якщо Володар вирветься на свободу, то дістане всіх, включаючи Келен. Він, Річард, повинен щось зробити.
— Енн, у світі відбуваються великі неприємності. Мені потрібна ваша допомога. Мені необхідно позбутися від ошийника, щоб я міг допомогти людям.
— Саме для цього я й тут, Річард. Щоб допомогти. Що за проблема?
— Володар…
— Безіменний, — поправила вона.
— Яка різниця?
— Називати його по імені — значить притягувати його увагу.
— Енн, це всього лише слово. Важливе значення слова, а не порядок букв в ньому. Невже ви, правда, вважаєте, що, якщо в розмові назвати Володаря Безіменним, він не зрозуміє, що мова йде саме про нього? Велика помилка вважати, що твої вороги дурні, один лише ти розумний.
Жінка від душі розсміялася:
— Довго ж я чекала, поки хто-небудь до цього додумається!
Вони зупинилися біля ставка.
— Що таке «камінь, кинутий у ставок»? — Аббатиса дивилася на воду.
— Наприклад, ти, Річард.
— Ви хочете сказати, я не один такий? Маленький камінчик піднявся з землі і ліг їй в руку.
— Кожна людина впливає на оточуючих. Деякі люди надихають інших на великі справи. Деякі затягують до злочину.
Володіючі даром впливають на оточуючих ще сильніше. Чим сильніше Хань, тим сильніше вплив.
— Але до мене-то це яке має відношення? І який зв'язок між цим і «каменем, кинутим у ставок»?
— Бачиш качок на воді? Припустимо, це люди, світ живих, а камінь — ти. Аннеліна кинула у ставок камінець. — Бачиш, що сталося? Хвилювання, викликане тобою, торкнулося всіх. Не будь тебе, не було б і хвилювання. Вони колишуться вверх-вніз на хвилях. А камінь потонув. — Абатиса посміхнулася невеселою посмішкою. Ніколи не забувай про це.
Річард замислився.
— Мені здається, ваша віра в мене занадто сильна. Ви ж про мене нічого не знаєте.
— Можливо, більше, ніж ти думаєш, дитя. Так чому ж тебе так турбує Володар?
— Треба щось робити. Він майже вирвався. Відкрита одна з шкатулок Одена, врата розкрилися. У світі з'явився Камінь Сліз. Я повинен щось зробити.
— А-а! — Вона посміхнулася, зупинившись. — Значить, ти, якого тільки що кинув об стіну Хань звичайної сестри, збираєшся піти і битися з самим Володарем?
— Але ж врата відкрилися. Треба ж щось зробити.
— Я бачила, як ти розмовляв з Уорреном. У цього юнака блискучий розум. Хоча він ще молодий. Іноді його потрібно направляти. Наставляти. — Вона помацала гілочку. — Він багато вчиться і любить книги. Думаю, йому знайома в них кожна кома.
Аннеліна вивчала квітка на гілці. Дивлячись на неї при місячному світлі, Річард вирішив, що, можливо, він вважав себе розумнішим, ніж він є насправді. І Уоррена теж.
— Ну, так як бути з Володарем? І з Каменем Сліз? Абатиса знову взяла його за руку, і вони пішли далі.
— Якщо врата відкриті і Камінь Сліз знаходиться в цьому світі, Річард, то чому ж Володар не забере нас усіх, м-м?
— Може, він збирається заковтнути нас саме зараз.
— А-а! Значить, ти думаєш, що, можливо, в даний момент він вечеряє. А коли закінчить і втре собі підборіддя, то поглине світ живих? Тому ти хочеш помчати і закрити врата перш, ніж він зніме серветку з колін? Саме так, на твою думку, все відбувається в світах, що лежать під нашим? Думаєш, там все робиться так само, як і в світі живих?