Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Він згадав дні, проведені з Келен, згадав про щастя кохання. А потім він подумав про інших людей, тих, які теж відчувають таке ж щастя, і тих, хто випробує його в майбутньому. Якщо це майбутнє відбудеться.
— Ти зможеш йти з нею рука об руку, Річард. Вічно. Річард відірвав погляд від білого піску:
— Рука об руку, по праху смерті. Вічно. Що буде з Келен, у що перетвориться її любов до нього, якщо він запропонує їй таке? Вона прийде в жах. І кожен раз, як буде дивитися на нього, вона буде бачити справжнє чудовисько.
Вічно.
І
Ціна занадто висока.
Але це означає кінець і його життя, його любові.
Він подивився прямо в очі породження зла.
— Ти отруїв нашу любов отрутою своєї ненависті. Ти навіть поняття не маєш, що значить любити.
Гнів сколихнувся в ньому, як полум'я. Принаймні він отримає за це хорошу плату. Помста.
Річард підняв в кулаці Камінь Сліз. Даркен Рал відступив на крок.
— Річард, подумай про те, що ти робиш!
— Ти заплатиш мені за це. Він дістав з кишені щіпку чорного піску і жбурнув у піщаний коло.
Дарці Рал замахав руками.
— Ні! Ти ідіот!
Білий пісок почав корчитися, ніби від болю. Як живий. Накреслені символи змішалися і зникли. Здригнулася земля, і по трав'янистому грунті побігли тріщини.
З блискучого білого піску полетіли блискавки, розлітаючись по всьому Саду Життя. Приміщення наповнилося гулом і сліпучим світлом. Зачарований пісок перетворився в озерце блакитного полум'я. Повітря здригалося.
— Ні! — Даркен Рал погрозив небу кулаками. Він опустив голову і, побачивши повільне наближення Річарда, який стискав в руці Камінь Сліз, затих і простягнув руку.
Річард зупинився. Дихання перехопило. Біль від шраму на грудях охопила все тіло. Закликавши на допомогу всю свою волю, він рушив вперед. З кожним кроком біль наростала. Здавалося, вогонь злизує плоть з кісток і починає закипати кістковий мозок. Але лють допомагала терпіти.
Річард зняв з себе шнурок з Каменем Сліз і витягнув його перед собою так, що Камінь хитався прямо перед лицем Дарка Рала. Рал відсахнувся.
— Ти будеш носити його в темряві смерті. Вічно. — Річард підійшов ближче. На коліна!
Мерехтлива фігура опустилася на коліна. Блакитні очі втупилися в Камінь Сліз. Річард вже зібрався надіти шнурок на шию примарі, але раптом завмер.
Позаду Даркена Рала він побачив вівтар зі скриньками. З стоячої посередині відкритої шкатулки било в небеса зелене світло.
Річард згадав, про що йому говорили Енн, Натан і Уоррен. Якщо він скористається Каменем з егоїстичних міркувань, з ненависті, він розірве завісу. Більше всього на світі йому хотілося відправити Даркена Рала в пітьму Підземного світу, приректи його на вічне покарання за все, що він створив. Але тоді здійсниться саме те, чого він повинен перешкодити будь-яку ціну.
До того ж він сам в усьому винен. Те, що він зробив це ненавмисно, справи не міняє. Життя не є справедливість, життя є просто життя. Якщо ти випадково наступиш на змію, вона тебе вкусить. Наміри не мають значення.
— Я сам винен у своєму нещасті, — прошепотів Річард. — І сам повинен відповісти за наслідки своїх діянь. Я не можу змусити інших розплачуватися за те, що зробив я сам, не важливо, навмисно або ненавмисно.
Річард повісив Камінь Сліз собі на шию. Дарці Рал в тривозі скочив на ноги.
— Річард… Ти не розумієш, що кажеш. Вбий мене. Повісь мені Камінь на шию. Здійсни свою помсту!
Річард повернувся спиною до вівтаря і простягнув руку. Кругла кісточка скріна, оточена блакитним сяйвом, стрибнула йому в долоню. Але магія Річарда захищала його.
Він підняв кісточку вгору. Охоплений гнівом, охоплений спокоєм, він вивільнив свою силу, і сила спалахнула з його стислого кулака.
Блискавка, жовта і гаряча, ударила в Даркена Рала.
Блискавка, чорна і холодна, ударила в Даркена Рала.
І обидві вони закрутилися в шаленій люті скріна.
На зал опустилася непроглядна темрява, а коли вона зникла, не стало ні блискавок, ні Даркена Рала. Затиснута в кулаці кісточка скріна холодила долоню.
Зелене світло стало яскравіше, зал задзвенів. Річард зняв з шиї Камінь Сліз.
Шкіряний шнурок відірвався і впав, а Камінь почорнів в його долоні. Річард викинув руку вперед. Камінь Сліз полетів до зеленого світла, на мить завис, закружляв у повітрі і впав у скриньку. Зелене світло зблякло, стало прозорим і зникло. Б'ючий в небо стовп потустороннього світла розчинився, і в Саду Життя запанувала тиша.
Річард жбурнув до скриньок кісточку скріна, і знову з ревом заблищали подвійні блискавки.
Гарячий білий світ і крижана імла затанцювали навколо нього. Коли все скінчилося і знову повисла тиша, на вівтарі залишилися стояти три скриньки.
Закриті.
Річард знав, що їх неможливо відкрити без Книги. А Книга існує лише у нього в голові. Скриньки Одена, а значить, і врата назавжди залишаться закритими.
Почулося металеве клацання. Річард відчув, як щось ковзнуло по шиї і впало на землю.
Він опустив очі і побачив на підлозі нашийник, Рада-Хань. Мерзенна штука розстебнулася. Він вільний.
І болю більше не було. Річард обмацав груди. Шрам зник.
Він стояв посеред тиші, так і не усвідомивши до кінця, що ж сталося. Він так і не зрозумів, як йому вдалося все це виконати.
Все скінчено.
А для нього взагалі все скінчено.
Сьогодні Келен помре.
І тут він зірвався з місця і побіг. Адже день ще не закінчився.