Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Уоррен коротко обняв Річарда.
— Спасибі тобі, Річард. За все. З нетерпінням буду чекати зустрічі.
— Постарайся більше не шукати пригод! — Підморгнув Річард.
— Я полечу з тобою, — сказав Чейз.
— Ні. — Річард провів рукою по обличчю. — Ні, Чейз, вирушай додому.
Відвези Рейчел до її нової мами, братиків і сестричок. Емма, мабуть, з розуму сходить від занепокоєння. Вона тебе вже дуже давно не бачила. Повертайся до дружини і дітей. Мені теж скоро знадобиться повернутися додому.
Річард повернувся
— Треба щось зробити щодо тих шести сестер. Вони вирушили в Вестланд, а тамтешній народ не захищений від магії. В Вестланді ці сестри будуть як лисиці в курятнику.
— Гадаю, їх подорож буде довгою. Ти ще встигнеш підготуватися до зустрічі.
— Відмінно. Келен хоче, щоб ми одружилися в Племені Тіни. Потім мені, цілком ймовірно, доведеться повернутися до вас за порадою, як розібратися з цією шісткою сестер Темряви. Поговорити з Натаном і Енн. І гуртом вирішити, що робити.
— Будь обережний, — сказав Уоррен, засунувши руки I рукава. — Бережи себе. І не тільки. Пам'ятай те, що тобі говорили Натан і я. Не забувай, доля всього живого залежить від того, що ти зробиш з Каменем Сліз. Боюся, що час вибору вже настав.
— Я постараюся.
Скарлет пригнулась, щоб Річард зміг піднятися їй на спину. Вхопившись за червоні з чорними кінчиками гребені, він підтягнувся і влаштувався зручніше.
Легенько поплескавши дракониху по лусці, він промовив:
— В Д'хару, дорога. Знову.
Виригнувши полум'я, Скарлет здійнялася в небо.
68
В досвітній імлі Річард здалеку побачив попереду зелене свічення. Воно йшло з Народного Палацу, пробиваючись крізь скляний дах Саду Життя і прямуючи в небо, як світло маяка. Таке зелене світло Річард бачив тільки в одному місці — на кордоні. Це світіння йшло з Підземного світу.
Крижаний вітер рвав одяг. Скарлет летіла вперед, рівномірно змахуючи крилами. На цей раз Скарлет летіла в Д'хару як могла швидко, і цей політ забрав у неї багато сил. Дракониха прекрасно розуміла, яка небезпека виходить від Володаря. Підземний світ погрожував і їй. До того ж Скарлет люто ненавиділа Даркена Рала. Колись він викрав у неї яйце і таким чином змусив служити собі.
Почавши спуск, дракониху озирнулася, розвернувши вуха до Річарда.
— Часу цілком достатньо, Річард. Ми можемо встигнути в Ейдіндріл. Ще тільки світає.
— Я знаю, що ти зумієш відвезти мене туди, Скарлет. І постараюся не дати тобі багато часу на відпочинок.
Скарлет повернула вліво, прямуючи до внутрішнього дворика, куди сідала минулого разу. Там було достатньо місця, щоб величезний червоний дракон міг спокійно приземлитися в темряві. Дахи і стіни палацу насувалися із загрозливою швидкістю. Дракониху різко пішла вниз, і Річард весь стиснувся. Йому здалося, що його зараз зірве.
Раптово знизу, з темряви, в них вдарила сліпуча блискавка. У Річарда зарябіло в очах. Не встиг він збагнути, що сталося, як ударила ще одна.
Скарлет заревіла від болю і завалилась вліво. Вони впали вниз по запаморочливій спіралі. Річард вчепився в гребені, а величезний дракон докладав усіх зусиль, намагаючись відновити рівновагу.
Обертаючись в повітрі, Річард на мить побачив внизу на сходах жінку, вихоплену з темряви черговим спалахом блискавки, що зірвалася з її пальців. Скарлет знову видала болючий рев. А потім знову настала темрява, і Річард втратив жінку з виду.
Скарлет відчайдушно намагалася загальмувати падіння. Річард зрозумів, що наступна блискавка її вб'є. Зірвавши з плеча лук, він вихопив з сагайдака стрілу.
— Скарлет! Дихни вогнем, щоб я міг бачити! Річард натягнув тятиву.
Скарлет, видавши злісний рик, видихнула полум'я. Річард побачив, як жінка знову піднімає руки. Перш ніж він встиг закликати ціль, черговий виток позбавив його можливості прицілитися.
— Скарлет! Бережись!
Скарлет змахнула правим крилом, і вони рвонули в сторону. Жовта блискавка пролетіла лівіше, дивом не зачепивши їх. Земля швидко наближалася.
У світлі вивергнутого драконихою полум'я Річард побачив, як жінка знову піднімає руки. Він натягнув тятиву і розвернувся, щоб при наступному витку не втратити її з виду.
Перш ніж жінка встигла знову зникнути з поля зору, він закликав ціль і, ледь вона наблизилася, пустив стрілу.
— Звертай!
Скарлет забила правим крилом, і вони зависли в повітрі, а вогненний смерч пролетів між крилом і шиєю драконихи. І все скінчилося.
Повз них промчав згусток непроглядної темряви. Стріла наздогнала мету. Сестру Одетту забрав Володар.
Дракон важко впав. Річард вилетів головою вперед і гепнувся поруч. Він сів, киваючи головою, і швидко підхопився на ноги.
— Скарлет! Ти сильно поранена? Ти жива?
— Іди! — Прогарчала вона низьким вібруючим голосом. — Поспішай. Дістань його перш, ніж він добереться до всіх нас. — Вона відставила в сторону тремтяче ліве крило.
Річард погладив червону морду.
— Я повернуся. Тримайся.
Злітаючи вгору по сходах, Річард на ходу дістав меч. Йому не було потрібно викликати гнів. Гнів спалахнув ще раніше, ніж він торкнувся меча. У дикому сказі Річард біг до дверей між двома величезними колонами.
Ледве він увірвався до палацу, як з темряви вискочили десятка півтора стражників. Не зупиняючись ні на мить, Річард обрушився на них. Клинок виблискував у світлі смолоскипів. Почався танець смерті. Меч блискавкою літав серед розмахуючих зброєю солдатів.
Першого Річард розрубав навпіл разом з кольчугою. Кожен випад стражників натикався на дзвінку сталь Меча Істини. Всього за кілька секунд п'ятнадцять чоловік були порубані в капусту і валялися на залитій кров'ю підлозі. Річард побіг далі.