Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Знаю. — Річард передав поводи сестрі Верні і швидко всіх перезнайомив.
— Мої друзі тобі все пояснять.
Він опустився на коліно перед Рейчел. На шиї у дівчинки, як він і пам'ятав, висів темно-бурштиновий камінь.
Камінь Сліз.
— Рейчел, ти як? Як ти себе почуваєш?
Дівчинка кліпала.
— Я була в такому красивому місці, Річард.
— Тут теж красиво. Тепер все буде добре. Рейчел, цей камінь тобі дав Зедд? Вона кивнула.
— Зедд сказав, що він може тобі знадобитися і що я повинна зберегти його,
— За ним я й прийшов, Рейчел. Можу я його забрати? Дівчинка посміхнулася і зняла через голову ланцюжок. Річард розстебнув замок і струсив Камінь собі в руку.
Тримаючи його на долоні, він відчув виходяче від нього тепло і присутність Зедда.
Ланцюжок виявилася занадто коротким для Річарда. Він повернув його Рейчел, підвісивши Камінь Сліз на знайдений в торбі шкіряний шнурок.
Тепер до ейджіла Денни і драконячого зуба додався і Камінь Сліз. Краєм ока Річард стежив за зростаючою в небі крапкою.
— Річард, — пролунав голос Уоррена. — Після того, що я бачив, після веж, я ні секунди не сумніваюся, що ти можеш виконати задумане. Але ти не встигнеш вчасно потрапити туди. А якщо ти не встигнеш, завтра загине світ. Що ти маєш намір робити?
— Куди ми вирушаємо, чоловік мій? — Запитала Дю Шайю.
— «Ми» не вирушаємо нікуди, Дю Шайю. Ти залишишся тут, зі своїм народом.
— Чоловік? — Сердито глянув на нього Чейз.
— Ніякий я їй не чоловік. Це — дурість, яку вона вбила собі в голову. Річард дивився на виростаючу в розмірах у небі червону крапку. — Слухай, у мене немає часу на пояснення. Сестра Верна і Уоррен все тобі розкажуть.
Сестра Верна, підозріло зсунувши брови, зробила крок до нього.
— Що ти збираєшся робити? Уоррен правий, у тебе зовсім немає часу.
Високо в небі величезні червоні крила склалися, і дракон пірнув вниз. Річард зняв з Бонні мішок, закинув його собі за спину і на прощання поплескав конячці шию. Начепивши сагайдак, він повісив лук на плече, краєм ока спостерігаючи за наближенням дракона.
— Часу у мене тепер достатньо. А зараз, сестро, я змушений вас покинути.
— Як це — покинути? Яким чином?
Дракониха в самий останній момент вийшла з піке. Граціозно зігнувши довгу шию, розправивши крила, вона полетіла на них з неймовірною швидкістю, загальмувавши над самою землею.
— Є тільки один спосіб потрапити туди вчасно. Я полечу.
— Полетиш!
Скарлет заревіла. Всі, крім Річарда, тільки зараз побачили її. Сповільнюючи політ, дракониха била величезними крилами.
Піднявся вітер, який затріпав одягом. Трава полягла. Уоррен, сестра Верна і Дю Шайю в подиві відступили. Скарлет приземлилася.
— Річард, — повільно хитаючи головою, промовила сестра Верна, — в житті ні в кого не бачила таких незвичайних ручних звіряток, як у тебе.
— Червоні дракони не бувають ручними звірятами, сестра, Скарлет — мій друг. Річард підтюпцем побіг до величезної виблискуючої на сонці червоної драконихи.
Скарлет випустила хмарку сірого диму.
— Річард! Як приємно знову бачити тебе! Судячи з того, що ти мене терміново викликав, гадаю, ти знову у щось влип. Як завжди.
— Справді, влип, дорога. — Річард погладив блискучу червону морду. Я без тебе нудьгував, Скарлет.
— Ну, оскільки я вже поїла, то, напевно, мені варто прокатати тебе в небі, щоб нагуляти апетит. А потім я тебе з'їм.
Річард розреготався.
— Як твій малюк? Вона повела вухами.
— Полює. Грегорі вже зовсім не малюк. Він скучив по тобі і хоче бачити.
— Я теж хочу його бачити. Але зараз я страшенно поспішаю. У мене зовсім немає часу.
— Річард! — До нього бігла Дю Шайю. — Я теж повинна летіти з тобою! Я повинна слідувати за своїм чоловіком!
Скарлет схилила голову і глянула на Річарда величезним жовтим оком.
— Дай трохи вогнику, — шепнув їй Річард. — Тільки щоб налякати. Не засмажити її.
Дю Шайю з вереском відскочила назад, коли язик полум'я випалив траву біля її ніг.
— Дю Шайю, твій народ знову знайшов свою землю. Ти повинна залишитися з ним. Ти мудра жінка, ти потрібна їм. Вони потребують твого керівництва. І я хочу попросити тебе ще про дещо: охороняйте вежі, що стоять на вашій землі. Не знаю, чи можуть вони знову заподіяти шкоду, але як Кахарін наказую, щоб у них ніхто не входив. Охороняйте їх і не підпускайте до них нікого. Живіть у мирі з тими, хто живе в мирі з вами. Але не забувайте про військове мистецтво, щоб зуміти захистити себе.
Дю Шайю випросталась. Смужки тканини її молитовного сукні майоріли на вітрі, як і її волосся.
— Ти мудрий, Кахарін. Я простежу, щоб все було так, як ти сказав, поки ти не повернешся до своєї дружини і до свого народу.
— Річард, — стурбовано запитала сестра Верна, — ти знаєш, де зараз Келен?
— В Ейдіндрілі. Вона повинна була піти туди. Пророцтво має здійснитися на очах її народу. Вона в Ейдіндрілі.
— Настав час вибору, Річард. Куди ти подасишся?
Він довго дивився в її спокійні очі.
— В Д'хару.
Ні слова не сказавши, вона ніжно обійняла його і поцілувала в щоку.
— А потім?
Річард скуйовдив свої густе волосся.
— Я якимось чином покладу край тому, що коїться в Д'харі, і потім повинен встигнути в Ейдіндріл. Щасливо залишатися, мій друг.
Верна кивнула:
— Ми з Уорреном подбаємо про людей, що звільнилися від чар. Їм знадобиться допомога. Я була сестрою Світла майже двісті років. І хотіла лише одного — допомагати тим, хто потребує допомоги… Але тобі було кому допомогти. Немає виправдання тому, що ми забрали тебе і інших хлопчиків. Я хочу спробувати навести в цій справі порядок.