Ерагон. Спадок, або Склеп душ
Шрифт:
— Тарос Швидкий...
— Невже той самий, що вчора на тебе напав?
— Той самий...Коли вардени привели до ватажка Тароса, було вже пообіддя. Невеличкий бородань, здавалось, утратив голос, хоч і не мав жодних поранень. Щоб не тривожити спину, Міцний Молот лежав на животі.
— Схоже на те, що ти винен мені пляшку вина,— сказав Роран Таросові.
— Як ти це зробив?! — з ноткою відчаю в голосі спитав його Тарос.— Місто неможливо було захопити. Ніхто, крім дракона, не міг зламати стіни. А тепер, поглянь, що ти накоїв. Ти не звичайна людина, ти...— бородань замовк, не маючи сил вимовити ще бодай слово.
— А як він сприйняв звістку про смерть батька й сестри? — поцікавилась Насуада.
— Мені здалося, що звістку про смерть батька Тарос сприйняв байдуже, а от щодо сестри...— Роран витер холодний піт із чола, згадавши зливу брутальної лайки на свою адресу, коли Тарос почув про смерть Галіани.
* * *
— Я тебе вб’ю! При першій же нагоді я тебе вб’ю...— прошипів Тарос. — Присягаюсь!
— Тоді тобі треба поквапитись,— відрубав Міцний Молот.— Бо на світі багато тих, хто хоче мене вбити.
* * *
— Роране? Роране!
Неабияк здивувавшись, Роран збагнув, що Насуада звернулася до нього на ім’я. Ватажок глянув на неї ще раз — у дзеркалі її лице було ніби в портретній рамі.
— Тарос і справді отримає титул графа Фенмарка,— зібравшись із думками, вів далі ватажок.— Він — наймолодший серед сімох синів Гелстіда, але всі його брати ховаються або повтікали. Словом, зараз Тарос — єдиний, хто претендує на титул. Він був непоганим посередником між нами й старійшинами міста. Хоча без Карна ми ніяк не могли зрозуміти, хто присягнув на вірність Галбаторіксу, а хто ні. Поза сумнівом, це зробили більшість лордів та воїнів, але спробуй-но, здогадайся, хто ще...
— Розумію,— прикусила нижню губу Насуада.— Неподалік від вас лежить місто Даут. Я попрошу, щоб леді Аларіс, про яку ти, певно, вже знаєш, прислала в Аруфс когось, хто добре читає чужі думки. Переважна більшість аристократів мають у своєму почті по кілька таких людей, отже леді Аларіс буде нескладно виконати наше прохання. Шкода, що, коли ми виступили вбік Палаючої рівнини, король Орин забрав із собою всіх своїх магів, а кого б тобі не прислала Аларіс, він, швидше за все, умітиме читати думки, проте не матиме інших магічних здібностей. Тим часом без спеціальних заклять приборкати прихильників Галбаторікса буде дуже складно.
Доки Насуада говорила, Роран повільно перевів свій погляд на темну пляшку вина.
«Цікаво, Тарос бува не отруїв його?» — раптом промайнуло в голові ватажка.
—...Сподіваюсь, ти будеш тримати своїх людей у кулаці й не дозволиш їм бешкетувати, грабуючи Аруфс й кривдячи місцевих мешканців,— вела далі Насуада.
— У мене залишилося надто мало солдатів, щоб вони могли заподіяти шкоду цілому місту. До того ж, їм зараз не до гульок. Так само, як і я, вони чудово розуміють, що Імперія будь-якої миті може спробувати відвоювати місто,— стомлено мовив Роран, насилу зібравши докупи думки.
— Скільки воїнів ти втратив під час атаки?
— Сорок два...
На якийсь час обоє примовкли.
— У Карна була сім’я? — врешті-решт порушила мовчанку Насуада.
— Не знаю...— знизав плечем Міцний Молот — Він був звідкись із півночі... І певне, мав сім’ю, але під час війни ми намагаємось про таке не говорити.
Роран знову замовк, бо йому раптом почало дерти в горлі. Потім він таки не витримав, закашлявся й зігнувся так сильно, що його лоб ледь-ледь не торкнувся стола. Від різкого здригання тіла спину й поранене плече знову пройняв нестерпний біль, а вино з келиха вихлюпнулось.
— Роране, треба, щоб тебе оглянув цілитель. Тобі погано, і зараз ти маєш бути в ліжку,— зітхнула Насуада, коли кашель трохи відступив.
Ні-ні,— витер слину з кутиків губ Міцний Молот і звів очі на Насуаду.— Мені вже надали необхідну допомогу, тож якось не помру. Що я, мала дитина, щоб зі мною панькались?
— Ну, як знаєш,— схилила голову Насуада, трохи повагавшись.
— А що мені тепер робити? — спитав він.— Тут я вже більше не потрібен?
— Я планувала, що ти повернешся відразу ж після захоплення Аруфса. Але зараз ти не в тому стані, щоб витримати шлях до Драс-Леони. Треба зачекати, доки...
— Я не буду чекати! — вигукнув Роран, схопив дзеркало й наблизив його до себе майже впритул.— Не панькайтесь зі мною, леді Насуадо. Я можу їхати, до того ж так швидко, як знадобиться. Сюди, до Аруфса, я прибув тільки через те, що варденам загрожувала небезпека. Тепер її немає, і я не збираюся відсиджуватись тут, доки моя дружина й майбутня дитина перебувають у таборі за якусь милю від Мертага та його дракона!
— До Аруфса ти прибув тому, що я наказала тобі це зробити! — рішуче сказала Насуада, хоч потім її голос відчутно пом’якшав.— Як би там не було, я зрозуміла твою позицію. Можеш повертатись. їхати день і ніч — зовсім не обов’язково, але й марнувати час я тобі теж не дозволю. Запам’ятай! І бережи себе, бо менше за все мені б хотілося повідомляти про твою смерть Катріну. Нарешті останнє питання: кого б ти радив залишити замість себе в Аруфсі?
— Капітана Брігмана.
— Брігмана? Он як! Хіба в тебе не було з ним непорозумінь?
— Він узяв командування на себе, коли мене підстрелили. Правду кажучи, тоді я не зовсім добре розумів, що відбувається...
— Можу собі уявити!
— Коли він став на чолі варденів, вони не панікували й навіть не думали розбігтися. Він керував ними від мого імені й тоді, коли я застряг у тій триклятій музичній шкатулці... Брігман — досвідчений командир, його люблять люди, він уміє планувати й утілювати плани в життя. Словом, я не думаю, що хтось зможе впоратися із керуванням містом краще за нього.
— Отже, Брігман...— Насуада відвернулася від дзеркала й прошепотіла щось людині, котру Роран не бачив.— Правду кажучи, я й гадки не мала, що ти захопиш Аруфс. Здолати стіни за такий проміжок часу з мізерною кількістю людей і без підтримки дракона — це здавалось мені майже неможливим,— мовила Насуада, розвернувшись назад.
— Навіщо ж ви мене сюди послали?
— Я була змушена спробувати кого-небудь, перш ніж послати сюди Ерагона й Сапфіру. А ти завжди перевершуєш сподівання, Роране, ти перемагаєш там, де інші давно б опустили руки. Я вірила в неможливе й дуже хотіла, щоб це неможливе здійснив саме ти.