Гаррі Поттер і келих вогню
Шрифт:
— А ти не думаєш, що все це шито білими нитками й видно, що ти все вигадав? — спитала Герміона.
— Та як ти смієш! — удавано розсердився Рон. — Та ми тут вколювали, як ельфи-домовики!
Герміона підняла брови.
— Це просто такий вислів, — поспіхом додав Рон. Гаррі теж відклав перо, щойно напророчивши собі смерть через відрубування голови.
— А що у тебе в ящику? — спитав він.
— Дивно, що вас це цікавить, — сказала Герміона, криво глянувши на Рона. Вона підняла накривку й показала їм, що там було.
Всередині лежало з п'ятдесят різнокольорових значків з однаковими написами на них: ССЕЧА.
— Сеча? — здивувався Гаррі, розглядаючи один зі значків. — Що це таке?
— Та не сеча, — нетерпляче пояснила Герміона, — а С.С.Е.Ч.А. Тобто Спілка Сприяння Ельфам-Чорноробам Англії.
— Ніколи про таку не чув, — знизав плечима Рон.
— Авжеж не чув, — жваво відказала Герміона, — бо я її щойно створила.
— Так? — здивувався Рон. — І скільки в ній членів?
— Ну... якщо ви вступите... то буде троє, — відповіла Герміона.
— І ти думаєш, що ми будемо швендяти зі значками, на яких написано "сеча"? — запитав Рон.
— ССЕЧА! — обурилася Герміона. — Я хотіла дописати "Годі знущатися над нашими побратимами-чарівниками, борімося за зміну їхнього правового статусу", але це не вмістилося на значку. Тож це буде назва нашого маніфесту.
Вона показала їм сувій пергаменту.
— Я ретельно дослідила все в бібліотеці. Ельфи вже багато століть перебувають у рабстві. Аж не віриться, що досі ніхто не звертав на це уваги.
— Герміоно, послухай, нарешті! — голосно крикнув Рон. — Їм... Це... Подобається... Їм подобається бути в рабстві!
— Наша програма-мінімум, — ще голосніше крикнула Герміона, вдаючи, що нічого не почула, — полягає в забезпеченні ельфам-домовикам справедливої платні й задовільних умов праці. Програма-максимум передбачає внесення змін у закон про заборону використання чарівної палички та спробу залучити когось із ельфів до роботи у відділі контролю за магічними істотами, адже вони там зовсім не представлені.
— А як нам це зробити? — здивувався Гаррі.
— Спочатку навербуємо нових членів, — жваво пояснила Герміона. — Їм для цього треба буде купити значок — він коштує два серпики, — а на виручені кошти виготовимо листівки. Роне, ти будеш скарбником... у мене нагорі є бляшанка для збирання грошей... а ти, Гаррі — секретарем, тож можеш записувати мої слова для протоколу наших перших зборів.
Герміона на мить замовкла, радісно поглядаючи на хлопців, а Гаррі не знав, що йому робити: чи перечити Герміоні, чи реготати, дивлячись на Ронів вираз обличчя. Цю тишу порушив не Рон, який ніби заціпенів, а легеньке постукування в шибку. Гаррі зиркнув туди й побачив у місячному сяйві білу полярну сову, що сиділа на карнизі під вікном спорожнілої вже вітальні.
— Гедвіґо! — крикнув він і кинувся до вікна, рвучко його відчиняючи.
Гедвіґа пурхнула в кімнату, підлетіла до столу й приземлилася на сувій з Гарріним гороскопом.
— Нарешті! — зрадів Гаррі, кинувшись до сови.
— Вона принесла відповідь! — захвилювався Рон, показуючи на брудний аркуш пергаменту, прив'язаний до Гедвіжиної лапи.
Гаррі поспіхом його відв'язав і почав читати, а Гедвіґа вмостилася йому на коліна, тихенько ухкаючи.
— Що він пише? — затамувала подих Герміона.
Лист був коротесенький, і його явно було нашкрябано у великому поспіху. Гаррі почав читати вголос:
Гаррі!
Негайно вилітаю на північ. До мене вже доходили різні дивні чутки, тож новина про твій шрам стала останньою краплею. Якщо він знову заболить, іди прямо до Дамблдора — кажуть, він запросив на роботу Дикозора, котрий уже був на пенсії, а це означає, що Дамблдор добре читає знаки, навіть якщо ніхто інший їх не читає.
Скоро сконтактуємось. Мої вітання Ронові й Герміоні. Будь пильний, Гаррі.
Гаррі глянув на Рона з Герміоною, а ті витріщилися на нього.
— Він вилітає на північ? — прошепотіла Герміона. — Тобто, повертається?
— Які знаки читає Дамблдор? — перепитав спантеличено Рон. — Гаррі... що сталося?
Бо Гаррі раптом гупнув себе по лобі кулаком, аж Гедвіґа впала йому з колін.
— Я не повинен був йому говорити! — люто вигукнув Гаррі.
— Що ти верзеш? — нічого не розумів Рон.
— Він подумав, що мусить вертатися! — Гаррі вдарив кулаком по столі, а Гедвіґа злетіла на спинку Ронового стільця, обурено ухкаючи. — Бо він вирішив, що я потрапив у біду! А зі мною все гаразд!.. Нема в мене для тебе нічого, — роздратовано кинув Гаррі Гедвідзі, що вичікувально клацала дзьобом, — якщо хочеш їсти, то лети в соварню.
Гедвіґа зиркнула на Гаррі з величезною образою і пурхнула до відчиненого вікна, ляпнувши його по голові крилом.
— Гаррі, — заспокійливо почала було Герміона.
— Я йду спати, — урвав її Гаррі. — Побачимося вранці.
Нагорі в спальні він натяг піжаму й заліз у ліжко, хоч анітрохи не почувався втомленим.
Якщо Сіріус повернеться, і його впіймають, то це станеться через Гаррі. Навіщо він усе розпатякав? Заболіло на якусь секунду, а він... якби ж то йому вистачило розуму тримати язика за зубами...
Він чув, як у спальню зайшов Рон, але не озвався до нього. Гаррі ще довго лежав і дивився на темну запону свого ліжка. У спальні панувала цілковита тиша, і якби Гаррі не був такий задуманий, то усвідомив би, що не чути звичного Невілового хропіння, а отже, не спалося не тільки йому.
— РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ —
Бобатон і Дурмстренґ
Наступного ранку Гаррі прокинувся, маючи в голові повністю готовий план, немовби його мозок безперервно працював навіть уві сні. Він устав, у напівтемряві одягся, вийшов зі спальні, не розбудивши Рона, і зійшов у порожню вітальню. Там узяв зі столу, на якому й досі лежала його домашня робота з віщування, аркуш пергаменту й написав такого листа: