Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
Гаррі потягся повз Рона по курячі ніжки та чіпси, але не встиг узяти, бо страви зникли, а замість них з'явився десерт.
– Ти знову пропустив Сортування, - сказала Герміона, а Рон поліз по великий шоколадний пудинг.
– Капелюх щось цікаве розповідав?
– запитав Гаррі, беручи пиріг з мелясою.
– В основному те саме… радив усім єднатися всупереч ворогам… ну, сам знаєш.
– А Дамблдор згадував Волдеморта?
– Ще ні, але ж він завжди виголошує головну промову після бенкету, правда? Лишилося вже небагато.
– Снейп казав, що Геґрід запізнився на бенкет…
– Ти бачив Снейпа? Як це?
– насилу
– Нарвався на нього, - ухильно відповів Гаррі.
– Геґрід запізнився всього на кілька хвилин, - повідомила Герміона.
– Дивися, Гаррі, він тобі махає.
Гаррі глянув на вчительський стіл і всміхнувся Геґрідові, котрий і справді махав йому рукою. Геґрід так і не навчився поводитися з гідністю професорки Макґонеґел, виховательки ґрифіндорського гуртожитку, яка сиділа поруч з ним, ледве сягаючи головою Геґрідового плеча. Вона дуже несхвально оцінювала надмірну радість його вітання. Гаррі здивовано помітив, що по другий бік від Геґріда сидить учителька віщування, професорка Трелоні; вона зрідка покидала свою кімнатку на вежі, а на бенкетах з приводу початку навчального року він її досі взагалі не бачив. Вона була, як завжди, чудернацька, обвішана блискучим намистом і довжелезними шалями, з очима, побільшеними окулярами до величезного розміру. Гаррі вважав її напівшахрайкою, тому був вражений, коли наприкінці минулого навчального року виявив, що саме вона виголосила пророцтво, яке спонукало Лорда Волдеморта вбити батьків Гаррі й напасти на нього самого. Після цього Гаррі уникав її товариства. На щастя, цього року він уже не вивчатиме віщування. її великі, як маяки, очі глянули в його бік; він блискавично відвернувся до слизеринського столу. Драко Мелфой жестами розквашував уявного носа, а у відповідь гримів регіт і лунали оплески. Гаррі втупився очима у свій пиріг з мелясою, а в грудях йому знову запекло. Зараз він багато віддав би за змогу зійтися з Мелфоєм віч-на-віч у двобої…
– То що хотів професор Слизоріг?
– запитала Герміона.
– Дізнатися, що було в міністерстві, - відповів Гаррі.
– Як і всі тут присутні, - пирхнула Герміона.
– Нас про це в поїзді ого як випитували, скажи, Роне?
– Ага,-підтвердив Рон.-Усі хотіли знати, чи ти справді «Обранець»…
– На цю тему ведеться багато розмов навіть між привидами, - втрутився Майже-Безголовий Нік, нахиливши до Гаррі свою напіввідрубану голову.
– А я вважаюся таким собі поттерознавцем; усім відомо, що ми в дружніх стосунках. Одначе я завірив спільноту духів, що не витягатиму з тебе зайвої інформації. «Гаррі Поттер знає, що може цілком мені довіряти», - сказав я їм.
– «Я краще помру, ніж не виправдаю його довіри».
– Це легко пообіцяти, враховуючи, що ти й так мертвий, - зауважив Рон.
– Ти вкотре доводиш, що маєш чутливість на рівні тупої сокири, - образився Майже-Безголовий Нік, злетів угору й полинув до дальнього кінця ґрифіндорського столу саме тоді, коли за вчительським столом підвівся Дамблдор. Майже миттєво у Великій залі стих гамір і сміх.
– Доброго вам вечора!
– побажав він з широкою усмішкою й розкинув руки, ніби хотів усіх обійняти.
– А що в нього з рукою?
– зойкнула Герміона.
Не тільки вона це помітила. Дамблдорова права рука й досі була така сама чорна й змертвіла, як і того вечора, коли він прибув забирати Гаррі від Дурслів. По залі пробіг шепіт. Дамблдор, правильно його витлумачивши,
– Нічого страшного, - безтурботно сказав він.
– Отже… нових наших учнів вітаємо, старих наших учнів вітаємо теж! Вас чекає новий рік магічної освіти…
– У нього рука була така ще влітку, - прошепотів Гаррі Герміоні.
– Я думав, що він до цього часу її вилікує… або мадам Помфрі йому вилікує.
– Рука наче відмерла, - скривилася Герміона, мовби її нудило.
– Бувають такі рани, які неможливо вилікувати… старі закляття… а ще є отрути, на які немає протидії…
– …містер Філч, наш сторож, попросив нагадати про категоричну заборону на будь-які товари, придбані в крамничці під назвою «Відьмацькі витівки Візлів».
Хто бажає грати в квідичних командах своїх гуртожитків, повинні, за традицією, записатися у вихователів відповідних гуртожитків. Нам також потрібні нові коментар тори з квідичу, тому охочі теж можуть записуватися.
Цього року ми раді вітати нового члена вчительського колективу. Професор Слизоріг, - Слизоріг підвівся, сяючи у світлі свічок лисою головою і відкидаючи на стіл тінь свого величезного черева, - мій давній колега, він погодився повернутися на свою колишню посаду вчителя настоянок,
– Настоянок?
– Настоянок?
Це слово луною розійшлося по залі, бо всі дивувалися. чи правильно його розчули.
– Настоянок?-перепитали в один голос Рон і Герміона й подивилися на Гаррі.
– Але ж ти казав…
– Професор Снейп тим часом.
– додав Дамблдор, підвищуючи голос, щоб заглушити гомін, - перейде на посаду вчителя захисту від темних мистецтв.
– Ні!
– так голосно зойкнув Гаррі, що багато учнів озирнулися. Та йому було все одно; він сердито дивився на вчительський стіл. Як можна було доручати Снейпові захист від темних мистецтв? Невже не відомо, що Дамблдор роками не довіряв йому цієї посади?
– Гаррі, ти ж казав, що захист від темних мистецтв викладатиме Слизоріг!
– здивувалася Герміона.
– Бо я так думав!-огризнувся Гаррі, намагаючись пригадати, коли йому про це казав Дамблдор. але що дужче він напружував мозок, то більше йому здавалося, що Дамблдор узагалі не згадував, на яку посаду піде Слизоріг.
Снейп, який сидів праворуч від Дамблдора, не встав, коли згадали його прізвище, а лише підняв спроквола руку, дякуючи за оплески зі Слизеринського столу, проте Гаррі був певний, що помітив на Снейповім лиці такий ненависний йому вираз тріумфу.
– Хоч одне добре, - люто кинув він.
– Через рік Снейпа вже не буде.
– Як це?-не зрозумів Рон.
– Ця посада приносить нещастя. Ніхто не протримався більше року… Квірел, той узагалі помер. Я особисто триматиму схрещені пальці в надії на ще одну смерть…
– Гаррі!-докірливо вигукнула шокована Герміона.
– Через рік, можливо, він знову викладатиме настійки, - розсудливо припустив Рон.
– Невідомо, чи довго той Слизоріг захоче тут викладати. Муді ж не захотів.
Дамблдор прокашлявся. Перешіптувалися не лише Гаррі, Рон і Герміона-вся зала аж гула, бо всі обговорювали те, що нарешті здійснилося Снейпове заповітне бажання. Ніби не помічаючи, яку сенсацію викликало його повідомлення, Дамблдор більше нічого не сказав про зміни в учительському штаті, а зачекав кілька секунд, поки запанує цілковита тиша, і аж тоді повів далі: