Гаррі Поттер і напівкровний принц

Ролiнг Дж. К.

–  Покарання в суботу ввечері, в моєму кабінеті, - розпорядився Снейп.
– Я ні від кого, Поттер, не потерплю нахабства… навіть від «Обранця».

–  Гаррі, це було круто!
– загиготів Рон, коли вони йшли на перерву.

–  Не треба було тобі такого казати, - Герміона похмуро поглядала на Рона.
– Що за муха тебе вкусила?

–  Якщо ти не помітила, він намагався мене заклясти!
– обурився Гаррі.
– Мені цього вистачало ще на тих уроках блокології! Хай би тепер знайшов для своїх експериментів іншу морську свинку! І що собі думає Дамблдор, дозволяючи йому викладати

захист? Ви чули, що він казав про темні мистецтва? Та ж він у них закоханий! У всю цю непостійну, незнищенну погань…

–  А от мені здалося, - сказала Герміона.
– що він говорив майже як ти.

–  Як я?

–  Так, коли ти розповідав нам, що таке зіткнутися віч-на-віч з Волдемортом. Ти казав, що тоді потрібна не жменька завчених заклять, тоді твоя єдина зброя - розум і нахабство. А хіба не те саме казав Снейп? Що насправді все вирішує відвага й кмітливість?

Гаррі обеззброїло те, що вона визубрила його слова не гірше за «Стандартну книгу заклинань», і він навіть не сперечався.

–  Гаррі! Гей. Гаррі!

Гаррі озирнувся; з сувоєм пергаменту в руках до нього поспішав один з відбивачів торішньої квідичної команди Ґрифіндору Джек Слоупер.

–  Для тебе, - важко дихав Слоупер.
– Я чув, що ти новий капітан. А коли будуть проби?

–  Ще не знаю, - відповів Гаррі. Особисто він вважав, що Слоуперові надзвичайно пощастить, якщо він знову потрапить до команди.
– Я тобі сповіщу.

–  Ну, добре. Сподівався, що проби будуть у ці вихідні…

Та Гаррі його вже не чув; він щойно впізнав на перга менті дрібненький косий почерк. Не дослухавши Слоупера, відійшов убік. Рон і Герміона подалися за ним.

Дорогий Гаррі,

Я хотів би цієї суботи почати з тобою наші приватні уроки. Прошу прийти до мого кабінету о восьмій вечора. Сподіваюся, ти задоволений своїм першим шкільним днем.

Щиро твій,

Албус Дамблдор

Р.S. Я люблю кислотну шипучку.

–  Він любить кислотну шипучку?
– Рон, який прочитав записку з-за плеча Гаррі, мав ошелешений вигляд.

–  Це пароль, щоб пройти повз гаргуйлів біля його кабінету, - пошепки пояснив Гаррі.
– Ага! Снейпові це не сподобається… я не зможу відбути його покарання!

Цілу перерву вони з Роном і Герміоною намагалися вгадати, чого його навчатиме Дамблдор. Рон думав, що швидше за все це будуть ефектні пристріти й закляття, яких не знають навіть смертежери. Герміона сказала, що таке навчання протизаконне, і припустила, що Дамблдор, мабуть, захоче навчити Гаррі захисної магії найвищого рівня.

Після перерви вона пішла на урок числомагії, а Гаррі з Роном повернулися до вітальні й неохоче взялися за Снейпове домашнє завдання. Воно виявилося таким склад ним, що коли Герміона приєдналася до них в обідню перерву, вони й далі над ним ниділи (хоч завдяки їй робота пішла значно швидше). Щойно хлопці поставили останню крапку, як задзеленчав дзвоник на подвійний урок на стійок, і друзі подалися до підвального приміщення,

де раніше так довго викладав Снейп.

У коридорі підвалу вони побачили, що до навчання на рівні НОЧІ було допущено всього дванадцятеро учнів. Креб і Ґойл, зрозуміло, не змогли отримати позитивних СОВ, але чотирьом слизеринцям це вдалося, серед них і Мелфоєві. Ще було четверо рейвенкловців та один гафелпафець, Ерні Макмілан, який, незважаючи на свою пихатість, Гаррі чомусь подобався.

–  Гаррі, - бундючно привітався Ерні, простягаючи Гаррі руку, - не мав змоги поговорити з тобою зранку на захисті від темних мистецтв. Непоганий урок, на мою думку, хоча закляття-щит для нас, старих вовків з ДА, давно вже не новинка… А ти як ся маєш, Роне…Герміоно?

Не встигли вони сказати бодай що-небудь, крім «добре», як відчинилися двері, і з них висунулося спочатку Слизорогове черево, а потім і він сам. Коли всі заходили в клас, його пишні моржові вуса задерлися вгору над усміхненим ротом, і він особливо приязно привітав Гаррі й Забіні.

Підвал, на диво, вже повнився випарами й химерними запахами. Гаррі, Рон і Герміона, минаючи великі киплячі казани, з цікавістю принюхувалися. Четверо слизеринців сіли всі разом за одним столом, а четверо рейвенкловців- за іншим. Це не залишало Гаррі, Ронові й Герміоні вибору, крім як поділитися столом з Ерні. Вони вибрали той, що стояв найближче до золотистого казана, з якого йшов такий спокусливий аромат, що Гаррі в житті такого не вдихав; запах одночасно нагадував пахощі тістечка з мелясою, терпкий запах дерев'яного держака мітли і щось таке квіткове, що він міг нюхати лише в «Барлозі». Гаррі відчув, що дихає дуже поволі й на повні груди, а дух цього відвару просякає його, наче п'янкий трунок. Його охопила безмежна радість, він усміхнувся Ронові, і той теж розплився в лінивій усмішці.

–  Отож, отож. отож.
– торохтів Слизоріг. чия широка постать невиразно проглядалася крізь хмари випарів.
– Витягуйте терези, комплекти настійок і не забувайте про підручники «Прогресивна методика зіллєваріння»…-

–  Пане професоре?-підняв руку Гаррі.

–  Що, Гаррі. мій хлопчику?

–  У мене нема ні книжки, ні терезів, нічого… і в Рона нема… розумієте, ми просто не знали, що отримаємо право складати НОЧІ…

–  Авжеж, професорка Макґонеґел щось таке згадувала… не журися, хлопчику, не журися. Можете взяти запасні складники в он тій шафі, та й терези якісь ми вам позичимо, а отут ось у нас стосик старих підручників. їх вам вистачить, поки не замовите нові у «Флоріш і Блотс»…

Слизоріг почовгав до кутової шафи, понишпорив у ній і за мить повернувся з двома пошарпаними підручниками «Прогресивної методики зіллєваріння» Лібатія Бориджа, вручивши їх Гаррі й Рону разом з двома комплектами потьмянілих терезів.

–  Отож.
– Слизоріг знову став перед класом і напнув свої й так випнуті груди, від чого здалося, що ґудзики його камізельки ось-ось повідлітають.
– Я тут приготував деякі відвари й настоянки, просто з цікавості, знаєте, щоб вам показати. Ви такі зможете виготовляти після того, як завершите курс навчання і складете НОЧІ. Можливо, ви про них і чули, хоч і не вміли ще зробити. Хто мені скаже, що оце таке?