Кінець Вічності
Шрифт:
Технік Ендрю Харлан не сів. Він походжав уздовж столу туди й сюди і рішуче вистрілював фразу за фразою, силкуючись не збитися на безладне бурмотіння. Старший Обчислювач Твісел ледь устигав повертати за ним свою голову, схожу на перестигле яблуко.
— Ось уже кілька тижнів, — провадив Харлан, — я переглядаю плівки з історії математики. Вивчаю книги з різних Реальностей 575-го. Реальності різні, а математика та сама. Послідовність її розвитку не змінюється, незважаючи на Зміни Реальностей. Змінюються тільки імена
— Дивне заняття для Техніка, — похмуро проказав Твісел.
— Але ж я не простий Технік, — відповів Харлан, — і ви знаєте про це.
— Розповідайте далі, — сказав Твісел і глянув на годинник. Мимоволі він нервово крутив у пальцях сигарету.
— Ще в 24-му Сторіччі, — провадив далі Харлан, — жив чоловік на ім’я Віккор Малансон. Цей період належить до Первісної ери, як ви знаєте. Найбільше Малансон відомий тим, що він уперше відкрив Темпоральне Поле. Це означає, звичайно, що він заснував Вічність, оскільки Вічність — це всього-на-всього величезне Темпоральне Поле, де замкнено Час, не підвладний законам звичайного Часу.
— Ти все це проходив ще в школі, коли був Учнем, мій хлопчику.
— Але мені в школі не казали, що Віккор Малансон аж ніяк не міг одержати Темпорального Поля в 24-му Сторіччі. Тоді ніхто не міг його одержати. Для цього не було математичної бази. Не було на той час і фундаментальних рівнянь Лефевра, які могли бути виведені тільки після появи в 27-му Сторіччі досліджень Жана Вердьє.
Лише за однією ознакою можна було помітити глибокий подив Старшого Обчислювача Твісела: він випустив з руки сигарету. Навіть усмішку мов вітром здуло з його обличчя.
— Хіба ти вивчав рівняння Лефевра, мій хлопчику? — запитав він.
— Ні. Я не хочу сказати, що розумію їх. Однак я добре засвоїв, що без них не можна створити Темпорального Поля. А ці рівняння не були відкриті до 27-го Сторіччя. Це я також добре знаю.
Твісел нагнувся, підібрав сигарету й задумливо глянув на неї.
— А що, коли Малансон відкрив Темпоральне Поле, не знаючи його математичного обгрунтування? Що, коли це було суто емпіричне відкриття? Таких випадків багато в історії науки.
— Я і про це подумав. Після відкриття Поля минуло аж три Сторіччя, поки розробили його теорію, хоч, зрештою, і за цей час не придумали, як вдосконалити Поле Малансона. Це не просто збіг обставин. З усіх поглядів проект Малансона засвідчує, що він створений з використанням рівнянь Лефевра. Якщо Малансон був знайомий з цими рівняннями або вивів їх самостійно, не бувши обізнаним із працями Вердьє, що зовсім неможливо, то чому він ніде про це не говорить?
— Ти вперто наполягаєш на своєму, як математик, — промовив Твісел. — Звідки тобі відомо про це все?
— Я переглядав плівки. — І тільки й всього?
— Ще
— Без глибокої математичної підготовки? Я цілі роки спостерігав за тобою, мій хлопчику, та навіть не підозрював про цей твій особливий хист. Веди далі.
— Перше: Вічність не була б заснована, якби Малансон не відкрив Темпорального Поля. А Малансон не зробив би свого відкриття, не знаючи тих основ математики, які були розроблені значно пізніше.
Друге: на сьогоднішній день тут, у Вічності, є Учень, якого дібрали для Вічності всупереч заведеним правилам: він не підходить за віком, та ще й одружений. Вивчає математику й Первісну соціологію.
— Ну й що з того?
— Я стверджую, що ви маєте намір якимось чином послати його в минуле за нижню межу Вічності, в 24-е Сторіччя. Ви хочете, щоб цей Учень — Брінзлі Купер — ознайомив Малансона з рівняннями Лефевра. Отже, ви розумієте, — запально додав Харлан, — що моє особливе становище як фахівця в галузі Первісної історії і як людини, яка розуміє, що тут діється, дає мені право розраховувати на особливе до мене ставлення. На виняткове до мене ставлення.
— О всемогутній Часе! — пробурмотів Твісел.
— А хіба не правда? Ви можете замкнути коло тільки з моєю допомогою. Без мене… — Він багатозначно урвав фразу.
— Ти підійшов близько до істини, — сказав Твісел, — хоча можу заприсягтися, що немає нічого, що б вказувало… — Він поринув у задуму, в якій, здавалось, ні Харлан, ні весь навколишній світ не грали ніякої ролі.
— Ви вважаєте, що я тільки близько підійшов до істини? — поквапливо підхопив Харлан. — Це і є істина.
Він навіть не міг сказати, звідки в нього з’явилася така певність, хоча сам дуже хотів, щоб так і було.
— Ні, ні, це ще не істина, — сказав Твісел. — Ніхто не збирається посилати Учня Купера в 24-е, щоб він там навчав Малансона.
— Я вам не вірю.
— Ти повинен мені повірити. Ти повинен зрозуміти всю важливість нашої справи. Я хочу, щоб ти посприяв нам у здійсненні нашого проекту. Бачиш, Харлане, становище набагато складніше, ніж ти собі уявляєш. Набагато, мій хлопчику. Коло майже замкнулось. Учень Брінзлі Шерідан Купер і є Віккор Малансон.
Розділ 12
ПОЧАТОК ВІЧНОСТІ
Харлан і гадки не мав, що Твісел зможе повідомити щось несподіване для нього. Як він помилявся!
— Малансон… Він… — розгублено пробурмотів Харлан.
Твісел докурив свою сигарету, дістав нову й сказав:
— Так, Малансон. Хочеш, я коротко розкажу тобі його біографію? Ось послухай. Малансон народився в 78-му Сторіччі, якийсь час провів у Вічності й помер у 24-му.
Своєю маленькою ручкою Твісел легенько взяв Харлана за лікоть, і на його зморшкуватому обличчі гнома ще ширше розпливлася незмінна усмішка.