Кінець Вічності
Шрифт:
Він підібрав рюкзак з фільмокнигами й, притиснувши його до грудей, примудрився після двох невдалих спроб відчинити двері у Вічність. Ноги самі несли його. Дивом він дістався до 575-го, а потім до своєї кімнати. Ставлення людей до Техніків, яке він нещодавно гідно оцінив, знову виручило його. Кілька Вічних, що трапилися на його шляху, звично відступили вбік і дивилися кудись удалину поверх його голови.
Це було просто щастя, бо на його блідому обличчі застигла гримаса смертельного жаху і, здавалося, ніяка сила не змахне
Він не встиг упізнати того, другого чоловіка в будинку Нойс, однак тепер був упевнений, що не помилився.
Коли Харлан уперше почув у будинку шум, він сміявся, а звук, що перебив його сміх, був такий, ніби впало щось велике в кімнаті поряд. Наступного разу хтось розсміявся в суміжній кімнаті, і Харлан випустив з рук рюкзак із фільмокнигами. Першого разу він обернувся і побачив, як зачинилися двері. Другого разу Харлан зачинив двері, коли незнайомець почав повертати голову.
Він зустрів самого себе!
В ту саму мить Часу і майже в тому самому місці він і той другий Харлан, що прийшов у дім Нойс на кілька біоднів раніше, ледь було не зіткнулися віч-на-віч. Він припустився помилки, настроївши прилади на вже використану ним мить, і Харлан зустрів Харлана.
Чорна тінь жаху переслідувала його ще довго, заважаючи працювати. Він кляв себе, обзивав боягузом, але ніщо не допомагало.
З тієї миті все його життя мовби покотилося вниз. Він міг точно вказати на ту фатальну межу, що розполовинила його долю. Відтоді як він, востаннє настроюючи пульт керування дверима Часу, припустився помилки, його дедалі частіше й частіше переслідували невдачі.
Після Зміни Реальності в 482-му, що припала саме на цей період, Харлан ще більше занепав духом. За два минулі тижні він знайшов три проекти Змін Реальності й тепер вибирав між ними, не наважуючись на активні дії.
Він зупинив свій вибір на проекті Зміни Реальності 2456-2781 серія В-5 з кількох причин. З усіх трьох ця Зміна була найвіддаленіша в майбутньому. Похибка в проекті була незначною, але вона таїла в собі загрозу життю багатьох людей. Потрібно було лише здійснити короткочасну подорож у 2456-е і з допомогою невеличкого шантажу довідатися — що становитиме собою Аналог Нойс у новій Реальності?
Проте недавня пригода позбавила його мужності. Тепер уже Харланові не здавалося, ніби він легко й просто здійснить свій замір. Скажімо, йому вдасться з’ясувати природу Аналога Нойс, а що далі? Повернути Нойс у рідне Сторіччя в образі швачки, прибиральниці, фабричної робітниці чи ще когось? Певна річ. А що тоді робити із самим Аналогом? З її чоловіком, якщо він буде? З родиною? З дітьми?
Досі він не замислювався над цими питаннями, всіляко уникав їх. Мовляв, там видно буде…
Однак тепер він не міг думати
Харлан валявся у ліжку, геть занепавши духом, зневажаючи себе, коли раптом з екрана відеофону пролунав утомлений, трішки здивований Твіселів голос.
— Ти захворів, Харлане? Купер сказав, що ти пропустив кілька уроків.
Харлан спробував удати з себе безтурботного.
— Ні, Обчислювачу Твіселе. Просто я трохи вморився.
— Ну що ж, мій хлопчику, це не гріх.
Усмішка, що завжди світилася на обличчі Твісела, зовсім згасла.
— Ти вже чув про Зміну в 482-му?
— Чув, — коротко кинув Харлан.
— Фінджі розмовляв зі мною і просив передати, що Зміна відбулася успішно.
Харлан стенув плечима й раптом помітив, що Твісел пильно дивиться на нього з екрана. Йому стало прикро, й він запитав:
— Ви мені хочете щось сказати, Обчислювачу?
— Ні, нічого, — озвався Твісел, і, мабуть, прожиті роки, що важким тягарем лягли йому на плечі, забриніли в голосі Обчислювача нотками втоми й смутку. — Мені здалося… може, ти мені хотів щось сказати?
— Ні. У мене до вас нічого немає.
— Що ж, тоді побачимося завтра, коли відчиниться Обчислювальна зала. Я маю багато чого тобі сказати.
— Слухаю, сер, — відповів Харлан і ще довго дивився на згаслий екран.
У Твіселових словах йому почулася загроза. Фінджі все-таки розмовляв з Твіселом. Що він йому сказав?
А втім ця зовнішня загроза стала саме тим поштовхом, якого йому бракувало. Боротися із власною депресією — все одно що відбиватися тонесенькою лозиною від натиску сипучих пісків. Боротися із Фінджі — це зовсім інша річ. Харлан згадав, яку зброю він має в руках, і вперше за останні дні до нього повернулася колишня певність у собі.
Зміна настрою сталася так швидко, ніби зачинилися одні двері й одразу відчинилися другі. Депресивний стан мов рукою зняло, й Харлан розгорнув бурхливу діяльність. Він вирушив у 2456-е і там, залякавши Соціолога Воя, добув потрібну інформацію.
Свою місію він виконав блискуче. Він довідався про все, що хотів. І навіть більше, ніж сподівався. Набагато більше.
Певність завжди окупається успіхом. У його рідному Сторіччі ходила приказка: «Хапайся відважно за кропиву — твоїм ворогам вона видасться києм».
Отже, Нойс не мала Аналога в новій Реальності. Жодного. Вона могла непримітно, не викликаючи підозри, посісти своє місце в новому суспільстві або ж залишитись у Вічності. І вже не буде ніяких причин заборонити їхній шлюб, крім суто теоретичної — порушення закону, — а він добре знав, як відвести це звинувачення.
А тепер він мчав у майбутнє, щоб поділитися з Нойс такою приємною новиною, натішитися разом з нею нечуваною перемогою, здобутою після стількох жахливих невдач. І тут капсула ні з того ні з сього зупинилася.