Іліада
Шрифт:
168-169. Згадка про складені таблички з накресленими на них згубними, смертоносними позначками – єдине в «Іліаді» свідчення того, що авторові вже було відоме письмо. Свідчення, проте, досить невиразне.
205. «…убила дочку Артеміда…» – Якщо передчасно й раптово помирав чоловік, вважалося, що то від стріли Аполлона, якщо ж жінка – то від стріли Артеміди.
236. У часи, про які розповідається тут, гроші були ще незнані, торговельні стосунки мали обмінний характер; в пастуших племен головною обмінною вартістю була худоба, за одиницю обміну був віл.
255.
484. Чи не вперше в світовій літературі згадується славетний «сміх крізь сльози». ПІСНЯ СЬОМА
9. «Ареїтоїв потомок… озброєний києм…» – Міфи розповідають про войовничого володаря беотійського міста Арни Ареїтоя, що
користувався єдиною зброєю – залізною палицею. Його переміг аркадський володар Лікург, убив і забрав собі його зброю. Про це далі, в цій же самій пісні, рядки 138-156.
133-135. Фея – портове місто в Еліді (західна частина Пелопоннесу, на узбережжі Іонійського моря), Ярдан – ріка там же, Келадонт – її притока.
220-221. Гіла – місто в Беотії. Міф оповідає, ніби в Плі показували платан, під яким лимар Тіхій частував свого гостя Гомера, що там виконував свої пісні. Згадку про Тіхія Гомер нібито вставив до «Іліади» із вдячності за гостину.
303-305. Коментатори вказують: Еант загинув, кинувшись на меч, який йому подарував Гектор, а Ахіллес, убивши Гектора, прив'язав його труп до колісниці поясом, якого одержав Гектор у дар від Еанта. Звідси й грецьке прислів'я, що навіть і дарунок ворога шкодить. Найвідоміше це прислів'я у тій формі, якої надав йому Вергілій: «Данайців боюсь і з дарами прибулих» («Енеїда», II, 49. Переклад М. Білика).
348. Дардан – син Зевса, предок Пріама. Отже, дарданіди – нащадки Дардана. В переносному розумінні – троянці.
452-453. Згідно з міфом, мури Трої для владаря Лаомедонта вибудували боги Аполлон і Посейдон. Лаомедонт відмовився заплатити за це, і боги наслали на його володіння потвору, що пожирала людей. Оракул прорік, що Лаомедонт може звільнитися від страховиська лише тоді, коли віддасть йому свою дочку Гесіону. Геракл убив потвору і визволив Гесіону. Та Лаомедонт ошукав Геракла, не давши йому обіцяних в нагороду за подвиг коней, і Геракл скарав його смертю. 468. Ясон (Іасон) – герой міфічного походу аргонавтів до Колхіди по золоте руно. ПІСНЯ ВОСЬМА
13. Тартар – найглибша і найтемніша частина підземного світу, Аїду. її уявляли за схемою типової давньогрецької в'язниці, де під основною будівлею була ще й підземна частина, – темниця, яма. 48. Гаргар – одна з верховин гори Іди.
185. Клички коням дано переважно за мастю: Ксант – буланий, Подарг – білоногий (або, згідно з іншою інтерпретацією, прудконогий), Етон – гнідий, Ламп – білий. 203. Геліка і Еги – міста в Ахаї, відомі як осередки культу Посейдона.
247. Орел – Зевсів птах. Поява орла – ознака того, що Зевс зглянувся на благання.
363. Еврістей – син Стенела і внук Персея. В день, коли мав народитися Геракл, Зевс вихвалявся, що ось народиться могутній герой, який пануватиме над усіма сусідніми народами й над усім тим родом, що походить від самого Зевса (Персеїди). Гера ж подіяла так, що раніше від Геракла народився Еврістей. Таким чином герой Геракл став слугою полохливого й недолугого Еврістея. За його наказом Геракл мусив звершити дванадцять подвигів, останнім з них був той, про який тут іде мова, – треба було винести з Аїду страшного триголового пса Кербера. Бог підземного царства дав дозвіл забрати пса в тому разі, якщо Геракл зуміє приборкати його, не вживаючи зброї. Геракл придушив шию пса, зв'язав його й приніс показати Еврістеєві, а потім знову відніс до Аїду. В цьому Гераклові допомагала Афіна.
479. Япет (Іапет) – титан, син Урана і Геї, якого Зевс, як і Кроноса, ув'язнив у глибинах Тартару. 480. Гіперіон – епітет-ім'я сонця і бога сонця Геліоса. ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
5. Фракія – в давні часи країна на північ від Греції і на схід від Македонії. Греки вважали, що там холодний, дуже суворий клімат. 184. Еакід – онук Еака, Ахіллес. 188. Етіон – владар кілікійських Фів, батько Гекторової дружини Андромахи.
209. Автомедонт – бойовий товариш Ахіллеса, візничий на його бойовій колісниці. Його ім'я (переважно у формі «автомедон») зробилося загальним поняттям на означення вправного кучера.
404-405. Піфійський храм Аполлона був широковідомий і величезними нагромадженими там скарбами, і оракулом, до якого зверталися прибульці з усієї Греції. У післягомерівські часи цей храм (поблизу міста Дельф) звався дельфійським.
454. Ерінії – богині родової помсти, що карають людину за злочини, зокрема за ті, що пов'язані з порушенням родинних основ (як і в цьому випадку). Фенікса вони покарали бездітністю. 457. Персефона (або Кора) – дочка Деметри, дружина бога підземного царства Аїда.
502-504. Ата – богиня облуди, омани, раптового безумства, засліплення, що веде людину і навіть бога до помилок, до вчинків, які доводиться спокутувати. За Атою, повільніше від неї, йдуть Літи, персоніфікація покутних благань до богів.
563. Алкіона – пташка рибалочка, про яку в античні часи склалось повір'я, ніби самичка рибалочка, розлучена із самцем, довго не може втішитись; за міфом Алкіона – дружина Кеїка; за те, що вони називали одне одного іменами богів, Зевс покарав їх, обернувши Алкіону на рибалочку, а Кеїка – на чайку.
578. Гій (гюес) – ділянка землі, яку можна було зорати одним плугом за день. Точний розмір не встановлений. ПІСНЯ ДЕСЯТА
110. Син Філея – Одіссеїв небіж Мегес.
110-112. Еант (Айянт) швидкий – син Ойлея (Оїлея); Еант подібний богу – Теламонід.
214-217. Справедливе здивування в коментаторів викликає надто незначна нагорода, визначена за цей подвиг, і надмірно висока оцінка цієї нагороди.
252. Ніч (від заходу до сходу сонця) ділили на три частини (пізніше – три сторожі, тобто три зміни вартових).