ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ

Гладун Ярослав

Деревій вважається кровоспинним і потогінним засобом, застосовується при туберкульозі легень, виразках, катарі шлунка” нирковокам'яній хворобі, малярії, поносі, геморої, жіночих хворобах, нічному нетриманні-сечі, хворобах печінки, недокрів'ї, головних болях, простуді, нервових хворобах і гіпертонії. Суцвіття застосовують при грижі. Ефірна олія деревію використовується в лікеро-горілчаному виробництві, виноробстві й парфюмерії.

Концентрований настій з трави - ефективний засіб боротьби з попелицями, трипсами, щитівками, павутинним кліщем тощо.

Розмножується

поділом коренів і насінням. У підготовлений грунт навесні або восени на відстані 20-25 см один від одного висаджують заздалегідь викопані і поділені на чотири частини корені. Ширина міжрядь - 30-35 см. Догляд за посівами полягає у прополюванні та розпушенні грунту. При необхідності його поливають.

Насіння висівають одразу ж після його збирання. Сходи з'являються навесні наступного року. Догляд такий самий, як і при вегетативному розмноженні. Якщо посіви загущені, восени їх проріджують.

Траву, листя і квітки збирають у фазі цвітіння - в червні - жовтні. Пра] цьому траву зрізують заввишки до 20 см (від верхівки рослини), товсті стебли видаляють. Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях, розклавши тонким шаром.

Дерен справжній

(кизил)

(Cornus mas L.)

Відомий з давніх-давен. Так, при розкопках у Криму стародавнього міста Херсонеса, що існувало в V ст. до н.е., було знайдено кісточки дерену?!

Не випадково, враховуючи твердість деревини, дереновим списом Гомер ; озброїв Одіссея у своїй знаменитій поемі. Таку зброю мав міфічний засновник Рима Ромул, який, за легендою, встромив його на Палантинському горбі, і 1 спис проріс квітучим кизиловим деревом.

Цікавий свідок бронзового віку -- бронзовий меч - зберігається в] грузинському історичному музеї. Рукоятка в нього деренова. Навіть деталі! перших годинників виготовляли в давнину з цієї напрочуд міцної деревини. Один такий годинник експонується в музеї міста Нюрнберга.

Цінували дерен і як лікувальний засіб. Гіппократ, наприклад, писав, що з його листя можна приготувати відвар, який позитивно впливає на шлункові' хвороби, а Овідій на початку нашої ери написав у поемі "Золотий вік", які варити кизилове варення.

Дерен справжній - високий (2-5 м) кущ або невелике деревце з округлою кроною з родини деренових. Молоді пагони зеленувато-сірі, а старі вкриті сірх”ю тріщинуватою корою. Листки супротивні, від яйцеподібних до ланцетних і (6-10 см завдовжки), зелені, цілокраї, сидять на коротких черешках, вкритих, і як і пластинка, притиснутими волосками. Квітки дрібні (до 10 мм у діаметрі), і золотисто-жовті, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. Плід - темно-червона (жовта або рожева) соковита кістянка (12-20 мм завдовжки), овальна або грушоподібна. Кісточка тверда, веретеноподібна, майже гладенька.

Трапляється в підліску листяних та мішаних лісів.

Плоди мають приємний кисло-солодкий смак. Свіжі вживають в їжу. Застосовують у різних галузях харчової промисловості: для виготовлення соків, сиропів, екстрактів, вин (які характеризуються своєрідним смаком і ароматом), наливок, настойок, варення, джемів, мармеладу, начинки для цукерок, зефіру, пастили. На Кавказі з кизилу готують лаваш, який є добрим протицинготним і дієтичним засобом. Свіжі й висушені плоди використовують як приправу до м'ясних та рибних страв.

Високі смакові якості кизилу зумовлені наявністю в них цукрів (8-9%), яблучної, лимонної та янтарної кислот (2-2,5%), дубильних і пектинових речовин, ефірних олій, вітаміну С (близько 55 мг%). Кісточки кизилу містять олію (до 31%). У прожареному вигляді їх використовують як сурогат кави, а листки - як сурогат чаю.

У народній медицині кизил використовують для підвищення апетиту, як протигарячковий засіб, сухі плоди - при шлунково-кишкових і простудних захворюваннях. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори.

Завдяки тривалій селекції виведено чимало культурних сортів, які відрізняються від інших великими плодами, високою вітамінністю, швидким достиганням.

Розмножують насінням і вегетативно (живцями, кореневими паростками, відсадками та поділом куща). Насіння висівають після 2-3-місячної стратифікації з міжряддями 30-40 см. Перші два роки посіви прополюють, грунт розпушують. Восени рослини висаджують на постійне місце як поодиноко, так і групами.

Поділ куща, як правило, здійснюють при пересаджуванні. Плоди заготовляють восени.

Дзвоники персиколисті

(Campanula persicifolia L.)

Родина дзвоникові (Campanulaceae)

Рослина висотою 30-80 см, з повзучим кореневищем і прямостоячим стеблом, вкритим вузькими ланцетними і лінійними листками. Великі (до 4 см у довжину) квітки зібрані по 2-6 у однобічне китицевидне суцвіття. Віночок 5-лопатевий, чашечка б-роздільна. Тичинок 5, маточка одна з 3-роздільною приймочкою. Плід - 3-гнізда коробочка. Цвіте у червні - липні. Росте в світлих лісах, на галявинах, лісових луках, схилах, у чагарниках по всій Україні, крім південних степових районів.

Назва роду походить від латинського слова, що означає "дзвоник", і пов'язана з формою квіток. Видова назва утворена від латинських слів, у перекладі - "персик" і "листок" (листки рослини подібні до листків персика).

Дзвоники - перехреснозапильні рослини. Пиляки довгі, на коротких тичинкових нитках, у нижній частині розширених і увігнутих, з торочками по краях. Між торочками є вузенькі щілини, в які лише бджоли та джмелі можуть просунути свої довгі хоботки і дістати нектар, що міститься в глибині квітки” Квіткові бруньки і бутони звернені вгору, але як тільки квітка розкриється, квітконіжка її загинається донизу, і квітка поникає. Квітка цвіте протягом тижня. Після цвітіння квітконіжка випрямляється і коробочка спрямовується верхівкою вгору. В коробочці відкриваються дірочки, крізь які висипається насіння; у дощову погоду дірочки закриваються. У квітках нерідко ночують дрібні комахи. Вночі всередині квіток температура вища, ніж навколишнього повітря. Дзвоники персиколисті - чудова декоративна рослина. Потребують охорони. На Україні росте 21 вид дзвоників.