Літопис Руський. Повість минулих літ

Літописець Нестор

У РІК 1052

У РІК 6560 [1052].Преставився Володимир, син Ярославів старший, у Новгороді, і покладений був у святій Софії, що її він спорудив був сам.

^{Нестор-літописець. Мал. XIII (XV) ст.}

У РІК 1053

У РІК 6561 [1053].У Всеволода родився син Володимир од [Марії], цесариці грецької [404] .

404

Що перша жона Всеволода Ярославича, мати Володимира (його хрестильне ім'я — Василій) Мономаха, звалася Марією, про це свідчать найновіші сфрагістичні дослідження; за гіпотетичними даними Видобицького синодика, вона мала ім'я

Анастасія; це, очевидно її друге ім'я. Марія була дочкою візантійського імператора Константина І) Мономаха не від його тоді зовсім ста рої третьої жони Зої, дочки візантійського імператора Константина VIII а від фаворитки (потім — четвертої жони) Скліриня. Померла Марія, за Татіщевим, 1067 p.

У РІК 1054

У РІК 6562 [1054].Преставився великийкнязь руський Ярослав.

^{Ярослав Мудрий.}

А коли ще він був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, — замість себе, — стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу даю я [405] Чернігів, а Всеволоду — Переяславль, а Ігорю — Володимир [406] ,а Вячеславу — Смоленськ».

405

Додано з Лавр.

406

Додано з Акад.

І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу, ні згонити брата свого[зі стола, і] сказавши Ізяславу:

«Якщо хто схоче зобидити свого брата, так ти помагай тому, кого скривдять». І так наставив він синів своїх пробувати в любові.

Сам же [Ярослав] був слабий. А коли прибув він до Вишгорода, [то] розболівся вельми. Ізяслав тоді в Турові княжив, а Святослав у Володимирі, а Всеволод тоді перебуваву отця, бо любив його отець більше од усіх братів і мав його завше усебе.

^{Печать Ярослава-Георгія Володимировича Мудрого.}

Отож приспів Ярославу кінець життя, і оддав він душу свою боговімісяця лютого у двадцятий [день], в суботу першої неділі посту, в святого Феодора [Тірона] день. Всеволод тоді опрятав тіло отця свойого, положив на сани, і повезли [його] доКиєва. Попи по обичаю співали співи, і плакали по ньому всілюди. І, принісши, положили його в раці мармуровій у церкві святої Софії [407] . І плакав по ньому Всеволод і люди всі. Жив же усіх літ Ярослав сімдесят і шість.

407

Цей мармуровий саркофаг із останками Ярослава (та іншими) і досі стоїть у Софійському соборі. За черепом Ярослава відтворено скульптурний портрет князя.

У РІК 1055

Початок княжіння Ізяславового в Києві

У РІК 6563 [1055].Прийшовши, Ізяслав сів у Києві, а Святослав у Чернігові, Всеволод же — в Переяславлі, Ігор у Володимирі, Вячеслав у Смоленську.

У той же рік зимою пішов Всеволод на торків до[города] Воїня і переміг торків.

Того ж року приходив [хан] Блуш із половцями. І вчинив Всеволод мир із ними, і вернулися половцідо себе.

У РІК 1057

У РІК 6564 [1056].

У РІК 6565 [1057].Проставився Вячеслав смоленський, син Ярославів, і посадили Ігоря в Смоленську, із Володимира вивівши.

^{Запис на стіні Софійського собору про смерть Ярослава Мудрого. «Въ [лто] 6562 мсяца фврар[авъ] 20 [е]усъпен[и]е цесаря нашего въ въскрісение».}

У РІК 1058

У РІК 6566 [1058].Переміг Ізяслав голядь.

Саркофаг

Ярослава Мудрого. Мармур. X (?) — XI ст.

У РІК 1059

У РІК 6567 [1059].Ізяслав, і Святослав, і Всеволод висадили стрия [408] свого Судислава з поруба, який сидів [у ньому] двадцять і чотири роки. І водили вони його до хреста, і став він ченцем.

У РІК 1060

У РІК 6568 [1060].Преставився Ігор, син Ярославів.

Того ж року Ізяслав, і Святослав, і Всеволод, і Всеслав [Брячиславич] зібрали незчисленних воїв. І рушили вони на конях і в човнах, незчисленне множество, на торків. А це почувши іубоявшись, торки розбіглися [десь] і до сьогодні. І померли вони, утікаючи, божим гнівом гнані, ті — од холоду, а другі — од голоду, інші ж — од мору і суда божого. І так бог ізбавив християн од поганих.

408

Стрий —дядько по батькові: вуй, вуйко —дядько по матері.

У РІК 1061

У РІК 6569 [1061].Прийшли половці вперше на Руську землю, воювати. Всеволод тоді вийшов супроти них місяця лютого у другий день. І сталася битва межи ними, [і] перемогли [половці] Всеволода, і, спустошивши [землю], відійшли. Се вперше було лихо для Руської землі од поганих безбожних ворогів. Князем же був у них Сокал.

У РІК 1063

У РІК 6570[1062].

У РІК 6571 [1063].Преставився Судислав, брат Ярославів. I погребли його [в Києві] у церкві святого Георгія [Побідоносця].

Того ж року в Новгороді ішов Волхов назад п'ять днів [409] . А се знамення не на добро було: на четвертий рік погорів увесь город [410] .

409

Коли в засуху дуже міліє озеро Ільмень, то буває, що ріка Волхов тече назад.

410

У Хл. І Лавр, сказано, що тоді весь Новгород спалив Всеслав Брячиславич.

У РІК 1064

У РІК 6572[1064].Утік Ростислав, син Володимирів, онук» Ярославів, до Тмутороканя, і з ним утік [воєвода] Порей і Вишата, син Остромира, воєводи новгородського. І, прибувши, вигнав він Гліба [Святославича] із Тмутороканя, а сам сів замість нього.

^{Деталь саркофага Ярослава Мудрого.}

У РІК 1065

У РІК 6573 [1065].Рушив Святослав на Ростислава до Тмутороканя, і Ростислав одступив геть із города, — не убоявшись його, а не хотячи проти» стрия свого оружжя взяти. Святослав же, прийшовши до Тмутороканя, знову посадив сина свого Гліба і вернувся до себе. А прийшовши знову назад, Ростислав вигнав Гліба, і прийшов Гліб [411] до отця свого.

411

Ім'я цього Гліба вибито на знаменитому Тмутороканському камені: «вь Вто. 'зфоз' (тобто 6576–1068 року) інді[кта] з (6) глбъ князь мрилъ мо (ре) по лєду от тьмутороканя до кърчева. іид (10 000 і 4 000) сяжє [нъ]».

^{Тмутороканський камінь. Мармур. 1068 р.}

Ростислав же, прийшовши, сів у Тмуторокані.

У той же рік Всеслав [Брячиславич] сів [у город] Копиль [412] [і] війну почав.

У ті ж часи сталося знамення на заході: звізда превелика [413] , промені маючи немов криваві, сходила звечора по заході сонця, — і [так] було протягом семи днів. А се з'явилося не на добро, бо після цього було усобиць багато і нашестя поганих на Руськую землю, — ся ж звізда була [414] немов кривава, віщуючи пролиття крові.

412

Додано з Акад.

413

Комета Галлея; у перигелії була 122 березня 1066 p., увечері стала з'явитися з 24 квітня.

414

Додано з Лавр.