Лабiринт (на украинском языке)
Шрифт:
Кук-Соммерс, мовчки облизавши пошерхлi губи, склав учетверо i сховав до кишенi анотацiю, перепитав:
– Що ти сказала?
– Та нiчого, потiм...
Екранний лектор спочатку розповiв про гiгантський Полярний Прискорювач, скорочено "ПП", який охоплює обидва магнiтнi полюси Землi.
– Тобi не набридли цi прискорювачi?
– знову зашепотiла Една.
– Що тут цiкавого?
Кук-Соммерс аж прицмокнув:
– Нашi прискорювачi - дитячi iграшки... їхнiй обкручує всю планету!
– В тобi прокинувся фiзик...
– А що? Недаремно мама... Ну, та не заважай.
Кук-Соммерс
У головi Кук-Соммерса був сумбур, молодий фiзик нiяк не мiг зосередитись, якесь ошмаття думок миттєво з'являлось i так само миттєво зникало. Налягала втома. Виходячи, ледве переставляли ноги.
"Таки виколупали... А що я скажу? Докопався? Ну, звичайно, спрацювали гени. Батькiвськi. Мiзинчик у фiзицi нi мур-мур... Я маю лампу Аладдiна досить потерти i звiльнити джина. Ух, як здивуються! Статтю... нi, iнтерв'ю почну так: уявiмо надпотужний протонний синхротрон, в якому вiдбуватиметься зiткнення протонiв i антипротонiв... Можна буде спостерiгати не лише триплет, про що нашi теоретики вже говорили, а ще й хронотон. Саме хронотони вiдповiдальнi за стабiльнiсть протонiв i нейтронiв у ядрах атомiв. Он як! А мама зумiє заграти в сурми. Нагорода Нобеля - чому б i нi? Займуся кондитерським виробництвом - Мiзинчик пальчики облизуватиме! Заглядатиму в оце майбутнє - найновiшi рецепти... Хто може конкурувати?"
– Що з тобою?
– Една смикнула його за рукав.
– Чи ти оглух?
– Перепрошую, Мiзинчику, замислився... Та й важко якось, утомився страшенно.
– Я теж. На плечах наче мiшок з пiском... А он, бачиш, - кволо махнула рукою в кiнець тунелю, - якiсь зблиски...
– Щось, певне, сталося.
– Кук-Соммерс хотiв наддати ходи, але не змiг, на ногах нiби важкi гирi висiли.
– Це Няумуко... своїм лазером.
Коли вони причовгали, робот вимкнув блискавку i вiдступив убiк вiд отвору.
– Що трапилось, друже Няумуко?
– через силу спитав Кук-Соммерс. Навiщо ти пустив у хiд лазера?
– Непередбачена обставина, - доповiв робот, - отвiр почало затягувати, довелось обтинати.
– Правильно вчинив, хвалю...
Джеймс пропустив Едну, допомiг їй перебратися через бар'єр. Нахилився, пiдiбрав два невеликi осколки.
– Вiзьми ж для аналiзу.
Една поклала гострi уламки в сумку, i всi троє, обминаючи непорушний прохiдницький комбайн, рушили по траншеї до пiдйомника. Тут, "на цьому боцi", їм одразу полегшало, вiдчули себе такими молодими, як i були насправдi, не пленталися, неначе старi, ступали пружно й сягнисто.
Сонце вже зайшло, лабiринт наповнювали сизуватi, але ще прозорi тiнi. Кук-Соммерс iшов, мовчки схиливши голову, Една теж не обзивалася, щоб не порушити його зосередженостi.
Сiвши в машину, Кук-Соммерс одразу ж зв'язався з редакцiєю журналу "Нью саєнс". Робочий день скiнчився, кореспондента Патрика, звичайно, не було, але черговий дав його домашнiй телефон. Джеймс не рушив з мiсця, поки не зв'язався з ним i не домовився про зустрiч.
III.
– Няумуко, увiмкни телевiзор, - наказав Кук-Соммерс, поглянувши на годинника. Якраз мала початися програма "Новини науки i технiки".
Як тiльки замерехтiв екран i гарненька дикторка оголосила, що темою сьогоднiшньої передачi є "сенсацiйне вiдкриття молодого фiзика-ядерника Кук-Соммерса", Джеймс почав обдзвонювати друзiв i знайомих:
– Телевiзiю дивишся? Вмикай сьомий канал!
– Передають новини науки - може, поцiкавишся?
– Швидше вмикай сьомий канал - сенсацiя!
Сповiстив i мамi:
– Мерщiй до телевiзора - почуєш i побачиш те, про що мрiяла!
Мадам Кук-Соммерс тiльки й встигла прошепотiти: "Таки спрацювали гени..."
Тим часом екранна красуня просторiкувала, як було непросто добитися iнтерв'ю в нащадка Нобелiвського лауреата i яку велику люб'язнiсть виявив кореспондент журналу "Нью саєнс", записавши бесiду з ученим не лише на магнiтофонну, а й на вiдеострiчку.
Джеймс нетерпляче кружляв по лабораторiї. Кортiло, щоб швидше вибухнула сенсацiйна бомба, ну та нiчого, нехай теревенить. Зрештою, вся ця вода - на його млин. Вiн таки теоретик, бiс його мамi! Те, що вiн вивiдав у тому... е-е... Барбiкен-центрi, пройшло через його мозок, всоталося... I хто ж наважиться... Та и те сказати: хiба ж це погано вихопити добре пiдсмажений каштан?
Тим часом на екранi з'явилося його обличчя. Вираз трiшечки перенахмурений, ну, та нiчого, йдеться про серйознi речi, тут не до усмiшечок. Запускати руку в чуприну, може б, i не варт... А взагалi, цей Патрик - молодчина! От i сама формула крупним планом.
– Чи не змогли б ви прокоментувати цi знаки для наших глядачiв?
– От якби ми мали надпотужний синхротрон, то в ньому вiдбулася б отака реакцiя, - зазвучав його впевнений голос, i рука пiднесла вгору списаний аркуш.
– У цiй формулi розкрита одна з найбiльших таємниць свiтобудови: слабка ядерна взаємодiя. Звичайно, людям, не втаємниченим у теоретичну фiзику, цi знаки мало що скажуть. Зате фахiвцi...
– Тут Кук-Соммерс криво посмiхнувся.
– Хоча Ейнштейна зрозумiли всього десяткiв два учених...
Це ефектно: заручитися пiдтримкою одного з великих.
– А що скаже Няумуко - електронний друг ученого?
Робот зблискує скляними очима, комiчний, ну достеменно живий.
– Таким вiдкриттям пишався б найдосконалiший комп'ютер!
Кук-Соммерс (не на екранi, а в лабораторiї) гукнув:
– Дивись, дивись, Няумуко! Впiзнаєш себе?
– Так, це моє дзеркальне вiдображення.
"Мудрий з бiса, - подумає Кук-Соммерс, - нiхто ж йому не пiдказував, сам змикитив. Як людина. Гiрше, коли людина як машина, хоча й електронна..."