Місто уповільненої дії
Шрифт:
Чому її цікавлять наші стосунки?
Відповідаю Ромі, що зараз із Інгою не бачуся. На носі — вступний іспит з історії, треба готуватися, нема часу на інше.
5
— Олег, ти що заснув? — запитує Мишка. —А?
— Професор, тебе книжки не кумарять? — регоче Вася Булавка, сіпаючи головою. — А ну, розкажи нам якийсь умнячок.
— Да! Да! Розкажи!
— Давай! Давай!
— Я навіть не знаю, що вас цікавить.
— О, починається! —
— Про жінок! Про жінок щось скажи! — вигукує Мишка, поблискуючи своїми хитрими очиськами.
— Про жінок? Хм… про них говорити завжди важко. Навіть не знаю, про що вам розповісти? О! Краще розповім вам про нудизм.
— Про що, на? — морщить лоба Вася Булавка.
— Це коли голими загоряють, — пояснює йому Рома. Бачу, як на обличчі Васі поволі з'являється просвітлення.
— Так от. Нудизм — це ніяке не збочення. Він має дуже давнє походження.
— Невже? — сяють очі Мишки.
— А ти як думала?
— Не перебивай його! — гаркає на неї Бідон.
— Першим нудистом був Кирило Босоногий…
— Що за хуй? — перебиває мене Вася.
— Це не хуй, а проповідник-богомил.
— Хто-хто? — витріщається Бідон.
— Богомил. Ага, ви ж не знаєте, що це означає. У середні віки народішко по сектах тусувався. Словом, тоді всі круто гнили на католиків, бо більшість священиків, єпископів були повними збоченнями, розпусниками, пиячили, трахалися з жінками і між собою, продавали церковні посади.
— Да-да! — захоплено вигукує Мишка. — Прікалуєте? Я про це навіть кіно бачила! Він правду каже!
— Але я не про це. Богомили, катари, ткачі, альбігойці, — це якраз і є ті секти, що намагалися створити справжню, не галіму віру. Шарите?
— Звідки ти це знаєш? — витріщається Тюля.
— Зі школи.
— Зі школи?
— Да. Правда цього в підручнику нема, але я знайшов у романах.
— Розкажи ще, — звертається до мене Рома.
— Про богомилів?
— Не про підарів же…
— У богомилів був ще один проповідник — Феодосій. Цей типоша уславився тим, що зумисне чинив всілякі неподобства, сексуальні оргії, бухав, як ненормальний. І коли його запитували, навіщо християнинові це робити, то він відповідав, що таким чином має можливість покаятися, тому що покаяння не можливе без гріха. Догнали?
— Говори повільніше, я не все розумію, — каже заторможено Бідон. — Значить загоряння голяком — це також гріх, але треба обов'язково його робити, щоб потім можна було покаятися? Да?
— Шариш. Пауза.
— Йо-пересете! — несподівано вигукує Тюля. — А я думав, шо це просто так. Це мені подобається!
— Що значить «просто так», на?— запитує Вася Булавка.
— Ну, чоловік і жінка хочуть перепихнутися, а тому — для «підігріва» — беруть та й роздягаються.
— Був я у Криму на тому — як його? — нудацькому пляжі…
— Даун! Не нудацькому, а нудистському… — поправляє його Тюля і починає до нас сміятися, наче хоче сказати «от, крейзі».
— Не все одно, на! — каже Вася. — Навіть якщо й на мудацькому, на! Так от, я не бачив, щоби після загорання, на, всі трахалися, — кричить.
— Ти все не так розумієш, взагалі у тебе з мозгамисерйозні проблеми. Я кажу про те, що це, мабуть, була причина виникнення загоряння голяком. Розумієш? А те, що всі вони не трахаються, так, може, нема на це умов. Ти про це не думаєш? Уяви собі: приїжджає сім'я — да? — він і вона йдуть загоряти на цей пляж — навколо голі попки, жіночі груди, чоловічі ковбасини. Думаєш, що він і вона не мріють про когось іншого цієї миті? Думають, бо хочуть. Хочуть, але не можуть. А чому? Бо одне одному заважають.
— Слухай, Тюля! Так ти у нас психіатр! А? — захоплено каже Мишка.
— Не психіатр, а психолог! — жартує Бідон.
— Не один хєр! — продовжує Мишка.
— О! Ідемо загоряти й купатися! — озивається Рома. — На озері, кажуть, вода… як у ванні.
— Ще чого скажеш! А не читала, що про наше озеро пише «Вільний край»? Ні? — каже Бідон.
— У ньому якась зараза і вже кілька людей лежать у лікарні… шкіра хвора. Зараз не ті часи. От мій дід, коли ще жив, то завжди приносив після рибалки кілька щук завбільшки із себе. А тепер? Де та риба? А? Де все те, що колись було? Саме лайно плаває, а ще комбінати й заводи всяку хуйню скидають.
— Не нада ля-ля! — обурюється Вася Булавка. —У мене є знайомий водолаз, на, який трупи шукає. Так він каже, що на дні озера, на, лежать мертві роздуті щуки і здалеку дивишся — справжнісінькі торпеди, на. Такі здорові, що ого-го!
— Ви вже мене задовбали! — обриває їх Тюля, попиваючи мінеральну воду. — Шо сьогодні робимо. Бухаємо? Йдем у більярдну чи на озеро?
— Спершу на озеро, а під вечір — більярд, — каже Вася Булавка, відкидаючи назад голову.
— Гут? — перепитує Тюля у присутніх і, переконуючись у їхній мовчазній згоді, знову каже «значить гут».
— Я не маю купальника, — озивається Мишка. — Мені треба додому переодягнутися.
— Хулі тобі з того купальника, на? Ти когось соромишся? — сміється Вася. — Я також без купальника, пардон, без плавок, на. Будемо голяком! Да? О! Скажеш нам, у кого з нас більший!
— Придурок!
У найближчому гастрономі затоварюємося кількома літрами пива, мінеральною водою, двома пляшками горілки, хлібом, ковбасою, плавленим сирком, цигарками, одноразовими стаканчиками і валимо в бік озера.