Маленький грішник

Коцюбинський Михайло

I Дмитрик поглядає в куток, де з чорних рам дивиться на його суворе обличчя

бога-батька, і здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його…

"Що зо мною буде?
– турбують думки дитячу голову.
– Де я подінусь?.. Хто мене нагодув, хто зодягне мене, каліку непотрібного?.. Знов старцювати?.. Ні, не буду, не хочу й бачити того Гаврилка, що навчив мене руку простягати…

Буду щось робити, на хліб заробляти, Добрі люди поможуть… А де ж ті добрі люди? Є! Я знаю, що є! Адже матінка недурно казали, що світ не без добрих людей!.."

This file was created

with BookDesigner program

[e-mail]

02.07.2008