Марсові онуки
Шрифт:
Та поворотним на дослідницькому шляху професора Богатирьова був 1960 рік, коли в Одеських катакомбах було знайдено кістки давніх тварин, викопних страусів, верблюдів і гієн, що належали до епохи верхнього пліоцену, їм налічувалося мільйон років. Кістки привернули увагу тим, що були уміло оброблені в сирому стані!..
Ілля Юрійович вилетів до Одеси і брав участь у вивченні давніх кісток. На них було виявлено точно вирубані віконця, пази, жолобки, абсолютно правильні круглі отвори… Експертиза показала, що кістки оброблено металевим інструментом!
Потім професор Богатирьов вирушив до Сахари і вивчав там наскельні зображення істот у скафандрах, що створені стародавніми художниками шість тисяч років тому в скелях Сефару. А в Японії його привабили знайдені при розкопках статуетки, що неначе зійшли з сахарських скель…
Він вивчав у Британському музеї череп із Брокен-Хіла і встановив за маленьким, ідеально круглим отвором на лівій тім'яній кістці, що неандерталоїдну людину було вбито в Африці сорок тисяч років тому кулею.
Він вивчав відбиток підошви з характерним геометричним рисунком, залишений мільйон років тому на пісковику пустелі Гобі і виявлений спільною радянсько-китайською палеонтологічною експедицією під керівництвом Чжоу Мінчена в 1959 році.
Особливу його увагу привернула знаменита Баальбекська веранда в горах Антилівану. Щоб вивчити її, він поїхав у Ліван і там здивований був станом споруди, яку склали багато тисяч років тому з плит вагою понад тисячу тонн кожна. Одна з таких велетенських плит і досі лежить в стародавній каменоломні, звідки плити підіймались невідомим способом на горб і там — на семиметрову висоту споруди. Сучасним технічним засобам це було б не під силу. Хто міг зробити це в давнину?
В Перу його привабили загадкові знаки, які викладено в часи давніх інків у вигляді правильних геометричних фігур, що пролягли на кілометри. Їх було виявлено в пустельній місцевості в Андах під час аерофотозйомки. Тільки з повітря можна було оглянути їх, вони ніби призначалися для того, щоб орієнтуватися по них з великої висоти…
Професор Богатирьов пов'язував усе це в одне ціле. Він намагався відтворити історію Людини, історію виникнення і розвитку наймолодшої на Землі істоти, якій усього тільки близько мільйона років і яка, попри свою порівняну слабкість і непристосованість, незмірно піднялася над усім тваринним світом.
І понад усе цікавила професора Богатирьова та обставина, що гідний подиву орган, який дав людині всеперемагаючу здатність мислити, — розвинутий мозок людина мала вже на світанку свого народження.
Знайти людину або напівлюдину з недорозвиненим мозком науці не вдалося.
І палеонтолог Богатирьов чомусь полинув у космос.
І він брав участь разом із своїм учнем Олексою Поповим в одній з експедицій на Місяць і ось тепер очолив експедицію на Венеру, маючи на це особливі підстави.
Саме на Венері розраховував професор Богатирьов перевірити деякі з своїх поки ще нікому не відомих висновків.
Та чи дасть природа Венери потрібну йому відповідь?
… Професор Богатирьов зайняв місце на носі всюдихода. Добров сів за руль на трохи піднесеній кормі. Олекса не розлучався з кінокамерою.
Його захоплював небачений прилад.
Добров увімкнув повітряні насоси. Всюдихід, піднявши під собою піщану хмару з обмілини, рушив на воду.
Рівень ріки коливався при кожному ударі морських хвиль. Короткочасні припливи і відпливи чергувалися один за одним.
Маленький всюдихід сміливо ринув навстріч водяним хребтам, що бігли з відкритого моря.
Перша ж хвиля, накривши його піною і обдавши подорожніх водяними потоками, підкинула суденце на гребінь.
Зліт був такий стрімкий, що люди раптом відчули свинець у голові, біль у скронях. Та наступної миті вони вже провалилися в безодню, втрачаючи, як у космосі, вагу… Над їхніми головами протяглася мереживна завіса піни.
Вода стікала по прозорих ковпаках. Олекса бадьоро вигукнув про автомобільні склоочисники, які тут згодилися б.
Добров, закусивши губу, вів усюдихід.
Берег із чорними скелями, об які міг розбитися всюдихід, лишався позаду. Та вали стали страшніші, вітер лютіший. Він зривав всюдихід з гребенів хвиль, силкувався скинути його назад. Добров докладав величезних зусиль, щоб утримати машину на курсі.
— Тринадцять балів, хлопці! Тринадцять! — весело сказав Ілля Юрійович. — Дванадцять балів — це тільки на Землі межа…
Олекса вже не бачив хвиль, що набігали. Йому здавалося, що сам океан, увесь світ разом з небом і хмарами, з валами і горами то провалюється, то злітає… Коливалася сама планета, більше того — увесь Всесвіт…
Сила шторму зростала. Тепер, коли суденце злітало на гребінь хвилі, треба було чимдуж триматися за борти, щоб не випасти.
Олекса тремтів од радісного напруження, од відчуття безвідмовності підпорядкованої йому техніки. Він вірив, що вони перепливуть «Берінгову протоку», як подумки називав він це море, дістануться до іншого континенту, де опинилися американці.
Намагаючись побачити «їхній берег», Олекса помітив дивну хмару, що швидко летіла. В обрисах хмар найлегше уявити фантастичні постаті. Він не повірив собі:
– Ілля Юрійович, що це там летить?
Богатирьов приклав до шолома долоню, наче захищаючись від сонця, якого тут ніколи не бачили..
— Кепсько! — сказав він і потягся за рушницею.
У небі летіло чудовисько.
Його зігнуті дугою крила з гострими визами із задніх боків накрили б океанський корабель від носа до корми. Біле черево, що линуло над пінявими гребенями, було б до пари велетенським валам. Зубчастий гребінь на спині переходив у витягнений лускатий хвіст, більший за крило. У розкритій зубастій пащі міг уміститися всюдихід.
Тільки на Венері з її густим повітрям, користуючись ураганом, міг летіти гігантський ящір.
Він вишукував у хвилях здобич, спроможний підняти з води в кігтистих лапах навіть земного кита, понести його в хмари…
Богатирьов підняв гранатну рушницю. Та чи проб'ють луску гранати? А в око за такої хитавиці хіба поцілиш?
Велетенський птеродактиль наближався. Богатирьов вистрілив. Змінивши рушницю, він послав дві гранати в черево чудовиська.
Та живіт хижака, либонь, було захищено найкраще. Адже йому доводилося мати справу з гострими визами на хребтах жертв… Гранати тільки розлютували звіра.