Мина Мазайло
Шрифт:
Єтого нє может бить!
Доводи?
Доводи? Будь ласка, - доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.
Задзвонив дзвоник. Рина затулила рукою рота тітці, другою - дядькові:
Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.
Тьотя з-під Рининої руки до дядька:
Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?…
Дядько
Він не говорив, але він… боявся говорити. Він - наш. (Пішли).
Увійшли
Той, що з газетою
Та-ак. Обставинки суто міщанські.
Той, що з текою
Чи варто й ув'язуватися?
Той, що з м'ячем
Парень просив - треба помогти…
Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну міну:
До того ж і темка: зміна прізвища! Та хай собі міняють хоч на Арістотелів, нам що! Радвлада не забороняє? Навпаки, потурає. Та й причинами не цікавиться ніколи.
Той, що з м'ячем, постукотів пальцем у лоб того, що з текою:
Аренський! Навіть Козьма Прутков сказав: ди-вись у коріння речей.
Той, що з газетою, теж постукотів:
І собі в голову, коли що кажеш. Зміна прізвища у міщанина…
Той, що з м'ячем
Це ознака здвигу в його ідеології - раз! І дізна-тись про причини…
Той, що з газетою
Нам буде корисно - два!
Увійшов Мокій:
Невже прийшли? Спасибі!… А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою…
Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш… От… Сідайте! Зараз почнемо (пішов).
Аренський
Занадто захоплюється мовою.
Боліє. Питання - чого?
Той, що з м'ячем
А того, що ти не болієш нею. І тільки псуєш. Партія пише, пише - візьміться, хлоп'ята, за українську культуру, не бузіть з мовою, а ти що? Ще й досі "Комсомольця України" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягти!
Увійшли: Мокій, тітка, дядько, Мазайло, жінка, Баронова -Козино, Уля.
Так-от… Мої товариші комсомольці… Прийшли…
Той, що з м'ячем, підморгнув своїм і, вдаривши м'ячем об підлогу (Баронова здригнулась), почав:
На дискусію, чи що…
Виступила вперед тьотя Мотя:
Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!… Ах, я
завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, і комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Підскочила).
Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою:
Чуєш, Аренський?
Тьотя
Чудове прізвище!
Баронова-Козино
Ідеальне!
Мазайло побожна зітхнув, тоді тихо до Рини, до жінки:
Чула? (Побожно). Аренський!
Той, що з м'ячем, і куценький, зачувши це, порекомендувались, вмисне акцентуючи свої прізвища:
Тертика.
Баронова-Козино здригнулась, мов од електричного струму.
Тьотя
Як?
Тертика, вдаривши м'ячем об підлогу, і куценький виразно:
Іван Тертика.
Баронова-Козино здригнулась.
Микита Губа.
Баронова-Козино зблідла.
Дядько Тарас до Тертики:
Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика…
Тертика
Батько мій Максим…
Був на Запорожжі курінним отаманом…
І тепер на Запоріжжі, та тільки він робітник-металіст і отаманом не був…
Та ні… Курінним отаманом Переяславського куреня славного Війська Запорозького низового на початку XVII століття.
Не знаю.
Дядько Тарас
Дуже жалко.
Тьотя зацокотіла каблучкою об графин:
Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товариші, одну дуже цікаву книжку. Я прочитала всю книжку, і в тій книжці прочитала буквально все, що було написане і надруковане в тій книжці. Буквально все. А найбільш я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне місце: життя - то є все… І оце воно мені зараз чомусь згадалося: життя - то є все… Так! (Трошки задумалась, покивала головою, зітхнула). Життя - то є все… Пропоную, товариші, обрати президію. (Поспішаючись). Гадаю, годі буде одного предсідателя? Заперечень нема?
Нема!. Кого?
Рина, поспішаючись:
Тьотю Мотю! Тьотю Мотю!
Мазайло, поспішаючись:
Просимо!
Баронова-Козино до тьоті, поспішаючись:
Вас просимо!
Тьотя
І просила ж я, ще вчора просила, щоб мене не вибирали. (Поспішаючись). Життя - то є все. Заперечень нема?
– Нема!… Прошу до порядку! (Зацокотіла каблучкою). Ну, громадяни, товариші, а краще й простіше - мої ви милії люди, руськії люди, їй-богу! Бо всі ми перш за все руськії люди… Давайте всі гуртом помиримо рідного сина з рідним батьком. По-милому, по-хорошому, їй-богу!…
Зачувши такі слова, Тертика і Губа скинулись очима, лукаво перемигнулись.
Губа раптом запропонував:
Тертику!
Баронова-Козино здригнулась:
Тьотя
Що?
Губа
Тертику на голову пропонуємо ми.
Баронова-Козино здригнулась:
Тьотя
Дозвольте. Як це так… Адже ж на голову мене вже обрано… Принаймні заперечень не було. Ну, милії ви мої люди, невже ви не довіряєте, і кому?…
Мені, Мотроні Розторгуєвій, з Курська?…
Губа
Просимо проголосувати!