Мина Мазайло
Шрифт:
Третього дня Рина зустріла Улю на порозі:
Ой, Улю! Ой, тільки, Улю!… Настає вирішальний момент! Вирішальний, ти розумієш? Зараз у нас буде дискусія - чи міняти прізвище, чи ні. Тьотя Мотя викликала Моку на дискусію.
Уля до люстра, як жадобна до води:
Що ти кажеш?
Рина то до Мокієвих дверей, то до Улі бігаючи:
На дискусію, ти розумієш? А Мокій - не дурень - напросив ще комсомольців, ти розумієш? Що з цього вийде, не знаю. Мабуть, жах, жах і тільки жах. Добре хоч з дядьком посварився за стрічку, за
Прислухались. Чути було Мокієвий голос: "Вузьколобий націоналізм! Шовінізм усе це!" Вигукував дядьків:
"Не шовінізм, бельбасе, а наше рідне, українське!"
Як у тебе з ним, Улько, питаю? Невже ще й досі не прикохала? Невже нічого не вийде? Невже тьотя Мотя правду каже, що тепер Мокія і взагалі мужчину лише політикою й можна обдурити?
Уля новим якимсь голосом:
Нічого подібного! Ах, Рино!
Рина, зачувши цей голос:
Що, Улюню, що?
Що? Ти знаєш, як по-українському кажуть: ночью при звьоздах не спітся?
Ну?
Зорію. Правда прекрасно звучить?
Рина
Це ж ти до чого?… Та невже ти… Невже ти, Улько, замість закохати Мокія, та сама ним, ідійотко, закохалася?
Уля зашарілася:
Ні, ні…
Як ні, коли ти сама кажеш, що вночі не спиш, зорієш уже, чи як там по-українському?…
Та ні!
Рина
Признавайся, Улько, щоб я по-дурному надій не плекала… Ти мені скажи, прикохаєш ти його, одвадиш од українських усяких дурниць, пригорнеш його на свій, себто на наш бік?… Улю? Ти вчора з ним гуляла, ну, невже нічого не вийшло… Улюню! Ще раз молю і благаю! Благаю, Улько, розумієш? Уговтай Моку, ні, - власкав його, улести, укохай! Ну, коли так не береться - припусти його до себе ближче, зовсім близько, припусти до всього, розумієш?
Серйозно?
Та бодай і серйозно!… Тільки щоб не стала жінкою, а так… На межі його паси, на межі… Затумань йому голову, захмели, щоб як п'яний ходив!… Щоб ідійотом ходив!
А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському "дружиною" зветься?
Ну?
І знаєш, "дружина" - це краще, як "жінка" або "супруга", бо "жінка" - то означає "рождающая", "супруга" ж по-вкраїнському - "пара волів", а "дружина"… Ось послухай: рекомендую - моя дружина, або: моя ти дружинонько.
Рина вже не знала, що їй казати на таке Улине безглуздя:
Ну, бачу я…
А У л я вже в захопленні:
Або по-вкраїнському - одружитися з нею… Це ж не те, що "жениться на ней", розумієш, Ринусько! Одружитися з нею, чуєш? З нею… Тут чується зразу, що жінка рівноправно стоїть поруч з чоловіком, це краще, як "жениться на ней", - ти чуєш? На ней, на…
Рина
Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобі - однаково будеш: не на і не поруч, а під, під, ідійотко! Та це ти вже, я чую, од Моки набралася! Бачу, він тебе, а не ти, на такі фантазії навів. Чую - він тобі такого наказав, начитав…
Уля хотіла виправитись:
Ні, Ринко, я вже сама про це вичитала…
Рина до неї:
Са-ма?!
Уля од неї в другу кімнату. Побігли.
З
Нехай ми шовіністи, нехай… Проте ми расєйщини в нашій мові ніколи не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? Є своє слово "універсал" а ви "маніфеста" заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га?… Рідне слово "пристрій" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народній мові про це говориться? Що без пристрою і блохи не вб'єш, забули, а ви думаєте апаратом, га? По газетах читаю - слово "просорушка" за "шеретовку" править, і це така українізація, питаюсь, га? Самі ви ще не шеретовані, і мова ваша радянська нешеретована…
Мокій з дверей:
Нашеретували, наварили просяно-пшеничної досить, аж солодом узялися. Засолодились, дядю. Годі! Не заважайте. Тепер треба її із заліза кувати. Із сталі стругати…
Дядько з дверей:
З якої? Ви ж свою в "Югосталь" оддали!…
Мокій
Шовінізм!
Зачинивши двері, прибив дядькові носа. Од такої несподіванки, од такої образи Дядькo аж ногами затупав:
Га, питаюсь, га? (Одійшов).
Увійшли: тьотя Мотя в новому платті, Мазайлиха, Рина, Уля.
Дядько Тарас, не помітивши їх:
Українізатори! А чого б головного командувателя війська України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хіба б не краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дівчат). Це я у його питаюсь. (Іронічно). А чому б ще вам, кажу, нашого головного командувателя України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перевести? По-їхньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товариші козаки! Здоров, здоров, товаришу головний отамане!… Чули таке?
Тьотя Мотя
Та як вони сміють до наших козаків як до своїх товаришів звертатись?
Дядько
А я ж про що кажу?
Увійшов Мазайло. За ним Баронова-Козино.
Тьотя Мотя до Мазайла:
Та ще й по-українському. Всі козаки говорили по-русь-кому. Донські, кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад…
Дядько Тарас витріщивсь:
Хто?
Тьотя
Тарас Бульба, Остап і Андрій - і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?… У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!
Дядько Тарас нарешті очувся, аж захлинувся:
Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?
Тьотя
Що?
Дядько Тарас
Говорили по-московському?
Тьотя холодно:
Що з вами?
Дядько Тарас
По-московському, га?
Тьотя
А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?
Дядько Тарас
Тарас Бульба?… Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському…
Тьотя Мотя
Єтого нє может бить!
Га?