Мотря
Шрифт:
антифона— антифон, спів, який виконують за чергою два хори або соліст і хор
Апостол Данило Павлович(1654–1734) — військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727–1734). Походив з відомого козацького роду. У 1682 обраний Миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом І. Мазепою як прибічник І. Самойло-вича. У 1693 знову обраний на полковий уряд (до 1727). Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з Гадяцьким полковником Боруховичем розбив на р. Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Брав активну участь у Північній війні 1700–1721. 28 жовтня 1708 разом з Мазепою перейшов на бік шведського короля Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. За А. було залишено уряд Миргородського полковника та всі його маєтки. Брав участь у Прутському (1711) та Перському (1722) походах як наказний гетьман українського війська. За правління Малоросійської колегії (1722–1727) обстоював автономні права Гетьманщини; перебуваючи влітку 1723 у військовому таборі на р. Коломак, організував подання цареві колективної чолобитної на захист козацьких прав і вольностей. На початку 1724 за участь в опозиційному русі був заарештований і відправлений в ув'язнення до Петербурга. Звільнений на початку 1725, протягом року перебував у столиці під наглядом. 1 жовтня 1727 А. обраний гетьманом Лівобережної України. У своїй діяльності керувався „Решительными пунктами" Петра II (1728), які значно обмежували автономний статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра. Проте багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації зловживань у користуванні державним земельним фондом (т. зв. „ранговими маєтностями"), сприяв розвиткові зовнішньої торгівлі України тощо.
Аристид(бл. 540 — бл. 467 рр. до н. е.) — афінський полководець, політичний супротивник Фемістокла.
Аристофан(бл. 446 — 385 рр. до н. е.) — давньогрецький поет, великий комедіограф. Брав активну участь у громадсько-політичному житті. Написав понад 40 комедій. Збереглося 11: „Вершники", „Хмари", „Оси", „Жаби" та ін.
арія— тут: мелодія
асекурація— страхування; захист, забезпечення
аспид— гаспид (чорт, диявол, дідько, біс)
бажант— фазан базник — собача бузина
байбарак— верхній сукняний одяг чи кожушок, критий сукном
Бакх— Вакх, одне з імен Діоніса — давньогрецького бога плодоносних сил землі, рослинності, виноградарства, виноробства бараниця — вичинена овеча шкура
безеценство(польськ.) — підлість, безчесність, мерзенність, огидність
безпанський— безгосподарний
безтяменний, безтямний— який утратив самовладання, розуміння, свідомість; викликаний великим збудженням, несамовитий белендіти — базікати
бельзебуб— Вельзевул, у християнських текстах демон, „князь бісів"
берлачі— боти, зимове взуття, яке носять поверх черевиків, чобіт
берлин— велика карета
билем(польськ.) — я був
бігунка— розлад шлунка, пронос
білля— білизна
біяк— бияк, бич від ціпа
„благодать" — предметний символ щастя, добробуту, спокою
Богун Іван— кальницький (вінницький) полковник, один із найголовніших діячів доби Хмельницького. Був противником польського і московського панування в Україні. Розстріляний поляками 1664 р.
болдахім— балдахін, покриття з дорогої тканини з оздобами над ліжком, ношами, троном тощо
Борецька Марта— представниця новгородської знаті, яка боролася проти загарбання Новгорода Москвою. 1478 р. була заслана і пострижена в черниці, а її маєтки привласнив московський князь.
борозний(кінь) — кінь у парі, який під час оранки йде борозною
брати на кобеняк— кпити з когось
брати на решето— брати на кпини
бровар— броварня, пивоварня
Буйльонський Ґотфрід(р. н. бл. 1060) — герцог нижньої Лотарінгії. За переказом, керував першим хрестовим походом. Завоював усю обіцяну землю, поставив патріарха.
Валенштайн[Валленштейн, Вальдштейн] (Wallenstein, Valdstejn) Альбрехт Венцель Євсевій (24.9.1583, біля р. Кеніґґрец — 25.2.1634, Еґер) — полководець, імператорський головнокомандувач у Тридцятилітній війні 1618–1648 рр. За походженням чеський дворянин. Відзначився під час воєн Австрії з Угорщиною на початку XVII ст. Брав участь у придушенні Чеського повстання 1618–1620 рр., мав величезні земельні володіння на заході Чехії (з 1624 р. герцог Фрідландський). У 1625 р. імператор „Священної Римської імперії" Фердинанд II призначив його імператорським головнокомандувачем з правом сформувати на свої кошти 40-тисячну армію. У 1626 р. армія під командуванням В. завдала поразка у Дессау військам протестантів під керівництвом Е. Мансфельда; у 1629 р. В. примусив данського короля Крістіана IV до миру. Отримав від імператора герцогство Мекленбург, князівство Заган і титул генерала „Океанічного і Балтійського морів" (1628 р.). Суперництво між В. і главою католицької ліги Максиміліаном Баварським, загострення боротьби між княжими угрупованнями, а також спроби В. вести самостійну німецьку політику призвели до його відставки (Реґенсбурґський сейм, 1630). У 1632 р., в зв'язку з перемогами шведської армії, В. знову призначений верховним головнокомандувачем імператорської армії з майже необмеженими повноваженнями. 16 листопада зазнав поразки від шведських військ при Лютцені. Звинувачений імператором у зраді (провадив таємні переговори зі шведами), знову був відлучений від командування. Вбитий групою офіцерів у м. Хеб (Еґер) в Угорщині.
Ван Дайк— Ван Дейк Антоніс (1599–1641) — фламандський художник вареха — ополоник
василіск— міфічний змій, який убивав не лише отрутою, а й поглядом і диханням, від якого сохла трава і тріскали скелі. Рятувалися від нього дзеркалом: змій гинув від власного погляду.
вашець— ваша милість (звернення, титул); пох. з польськ. waszmo.
Великий Віз— Велика Ведмедиця (сузір'я)
великолюд— велетень
велій(старосл.) — великий, сильний
велці мосцивый(з польськ.) — вельми милостивий
Венус— Венера, у давніх римлян богиня краси і кохання, любовної пристрасті. Мати Амура, покровителька римлян.
Веста— давньоримська богиня священного вогнища міської громади, курії, дому.
вивчасуватися(з польськ.) — відпочити, провести час відпочиваючи вигідний — тут: такий, що любить вигідність, зручність Виговська Олена — дружина гетьмана Івана Виговського Виговський Іван (?-1664) — гетьман Війська Запорозького (1657–1659); за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді польського короля і розстріляний поляками.
видідичити— позбавити спадщини; знедолити, залишити без всього необхідного вилім — вилом, пробоїна
вильоти— відкидні рукави старовинного одягу вишка — надбудова зверху над спорудою
ВишневецькийЄремія-Михайло (1612–1651) — князь, воєвода руський. Магнат, власник Лубенщини й сусідніх земель на Лівобережжі. Переслідував українське православне населення. 1637 р. придушив козацьке повстання. Обороняв Замостя і Львів проти Хмельницького. Відзначався нечуваною жорстокістю. Вишневецький Михайло (1638–1673) — син Єремії, польський король (1669–1673).
Вишневецькі, Любомирські, Потоцькі— польські магнати українського походження
вівкати— вигукувати
відданиця— дівчина на виданні, шлюбного віку вісьта — вигук, яким повертають коней наліво
в. м. — ваша милість
внезапу(старосл.) — несподівано, неочікувано
возівня— приміщення для возів, саней і т. ін.
ВойнаровськийАндрій Янович (1681/1682-1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровсько-го. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ. Там він помер десь у 1740-их роках.