Мотря
Шрифт:
наопашки— накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукави
на „пункті"— від польськ. zwariowany na punkcie czego — схиблений на чомусь
насікомі(з рос.) — комахи
начче— натще
неже(старосл.) — ніж, чим
неизглаголанный(старосл.) — невимовний
НемиричЮрій (1612–1659) — діяч доби Хмельницького. Учився в університетах Лейдена і Базеля. 1657 р. перейшов на українську службу. Провадив переговори зі Швецією. Творець концепції Великого Князівства Руського, автор першого проекту Гадяцького договору й маніфесту українського уряду до європейських держав (1658). Брав участь у Конотопській битві 1659 р.
Нерон(37–68 рр. н. е.) — римський імператор. Жорстокий, розпусний, самозакоханий. Вважав себе неабияким поетом.
неуговканий— непогамовний, нестримний
НечайДанило (р. н. невід. — 1651) — сподвижник Б. Хмельницького, брацлавський полковник (1648–1651). Організатор народно-повстанського руху. Загинув у бою.
німфа— у давньогрецькій міфології божество природи, її живильних і плодоносних сил. Були німфи рік, морів, джерел, озер, боліт, гір, гаїв, дерев тощо.
номенклатура— тут: перелік хвороб, ліків, медичних інструментів тощо
нута— нота
ОбидовськийІван (1676–1701) — небіж І. Мазепи, полковник ніжинський (1695–1701). Як наказний гетьман воював проти Туреччини (1695) і Швеції (1700–1701).
обніжжя— обніж, квітковий пилок, який бджоли переносять у вулик обої (рос.) — шпалери
обрік— дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней
обчімханий— з обрубаними гілками (сучками)
один до Саса, другий до ляса— один до ліса, другий до біса одиссея — довга мандрівка з багатьма пригодами. Від опису пригод героя Троянської війни Одиссея в однойменній поемі Гомера.
одр— ліжко, постіль
околіт(з польськ.) — околот, сніп соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту
омаста— жир; приправа
оная— ця
опир— упир, вампір; перевертень, вовкулака, відьмак
орація— урочиста промова, виголошувана з певного приводу
ординувати— призначати ліки; лікувати
орієнтальний— східний, властивий народам, культурам, країнам Сходу
ОстрозькаГальшка (1539–1582) — княжна з роду Острозьких, була визнана „красунею, що народжується раз на сто років". І хоча доля її була трагічною, зробила багато добрих справ. Будувала лікарні при монастирях, школи у містах і селах, допомагала бідним. Фундаторка Острозької Академії. Острозькі князі — князь Федір Острозький був найвизначнішим завойовником з роду Острозьких. Отримав титул Великого воєводи Литовського, розширив свої земельні володіння майже на всю територію нинішньої Північно-Західної України, Східної Польщі та Південно-Західної Білорусі. Однак у зеніті слави та багатства Федір Острозький (як і його дружина та останній, вцілілий від битв син) прийняв постриг, заточив себе у печери Києво-Печерського монастиря (Лаври), де після смерті ченці визнали його святим; згодом він був канонізований у Константинополі. Костянтин (Іванович) Острозький відомий тим, що під час першого походу Речі Посполитої на Москву потрапив у полон та просидів у темниці 10 років. Утік разом із Лжедмитрієм. Другий похід, очолюваний князем Костянтином, полк якого першим увірвався до Москви, був вдалим, і Лжедмитрій воцарився на московському троні, подарувавши Острозьким великі землі на території нинішньої Воронезької області з центральним містом Острожець, названим на честь князівської столиці. Василь-Костянтин Острозький відкинув пропозицію Польського сейму коронуватися, не забажавши змінити віросповідання з православного на католицьке. Відкрив в Острозі академію (1576), серед випускників якої був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та викладачі майбутньої Києво-Могилянської
отверзи(старосл.) — відкрий
отпущаєши(старосл.) — відпускаєш
охлап(польськ.) — недоїдок, недогризок
очуняти— опритомніти, прийти до пам'яті
Павзаній[Павсанія] — мандрівник і письменник II ст. н. е. Його „Опис Еллади" складається з 10 книг, названих за областями країни. Це своєрідний путівник Грецією, особливо для людей, які цікавляться предметами культів і художніми творами.
падам(польськ.) — падаю
падуча недуга— епілепсія
падькатися— бідкатится
пантарка— цесарка
паполома— попона
параван— ширма; прикриття
патериця— довга палиця; жезл як ознака вищого священнослужителя, символ влади
пергамен— пергамент
переповідж— переповідаючи
перечислитися— прорахуватися
Перикл(бл. 490 — 429 рр. до н. е.) — афінський стратег. Сприяв розвиткові афінської демократії, проводив реформи, ініціював громадянське будівництво.
перун— грім. Від імені Перун — бог дощу, блискавки і грому.
перше— раніше; колись (у минулому)
Петрик— Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом „Ханської України". Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.
Петро IРоманов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.
Пилат— римський правитель (прокуратор) Юдеї. Невинність Ісуса Христа довго утримувала його від винесення смертного вироку, попри наполегливі вимоги первосвящеників і народу. Врешті, умивши руки перед людьми, сказав: „Не винен я в крові праведника цього" — і віддав Христа натовпові на розп'яття.
пилипівка— передріздвяний піст
питель— тут: кам'яне млинове коло
питоме— рідне
підзорливий— тут: такий, що підозрює
піль— полів (родовий відмінок)
пільний— польовий
пілястр— плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа
пірвати(з польськ.) — викрасти когось; схопити
платонський ідеал— від імені давньогрецького мислителя Платона (428 або 427–348 або 347 рр. до н. е.), чисто духовний, не пов'язаний з чуттєвістю (напр. кохання); не здійснюваний на практиці, абстрактний