Над Тисою
Шрифт:
— Яке легальне становище у ваших явірських агентів? — перебив «Бізон».
— «Гомер» — сліпий жебрак, «Кармен» — мешканка циганської слобідки, ворожка, «Хрест» — резервіст, завідує…
— Ви сказали «Хрест»? Криж? Любомир Криж?
— Так, сер. В часи Масарика Криж був учителем німецької, французької та російської мов. Тепер він продає книги в магазині Укркультторгу, а також відомий як майстер-любитель, різьбар по дереву.
— Пам'ятаю, пам'ятаю! Знаю «Хреста» років двадцять, з того часу, коли я ще був ад'ютантом військового аташе при уряді Масарика. Між іншим, і свою кличку він одержав особисто від мене.
Джон Файн зрозумів «Бізона» по-своєму і догідливо підказав:
. —
«Бізон» зневажливо махнув на Файна рукою:
— Ваші люди зараз не ціняться. Я пошлю в Явір людей з свого резерву. Націоналістів-бойовиків. Уродженців Закарпаття. Найближчих соратників Бандери. Пам'ятаєте Дубашевича і Хорунжого?
— Аякже, дуже добре пам'ятаю! Хлопці — перший сорт! Як вони підуть, по землі чи повітрям? Через мене чи…
«Бізон» знову перебив Файна:
— Це вже не ваша справа, майоре. Вам залишилось зараз тільки роздумувати над тим, що трапилось у Яворі. На більше ви не маєте права. Погляньте сюди!
«Бізон» присунув до себе легкий на роликах столик з великою масштабною картою Явірського району, з купкою чистих аркушів паперу і мармуровим стаканом, повним кольорових, гостро відточених олівців.
— В ніч на четверте квітня Кларк повинен був перебратися через кордон верхи на провідникові Грабі, не залишивши на прикордонній землі свого сліду. Так? — спитав «Бізон».
— Так, сер.
— Як по-вашому, чи вдалося це Кларку?
— Звичайно. Моя людина стежила за переправою. Дублери, які перейшли кордон тієї ж ночі, надовго відвернули увагу прикордонників від Кларка, прикрили його на добрих три години. За цей час він встиг вибратись на шосе, де його чекала…
«Бізон» зупинив Файна.
— Ви непоправний оптиміст. Чому ви так впевнені, що Кларк не залишив на прикордонній землі слідів?
— Адже це було його головним завданням. Коли ми з Кларком розробляли план переходу кордону, ми обидва вважали, що успіх буде забезпечений лише в тому разі, якщо Кларк не залишить своїх слідів ні на службовій смузі, ні на виноградниках. Нам важливо було переконати прикордонників, що кордон перейшов один Граб і що його як важливу особу прикрили з флангу. І прикордонники, напевне, переслідували Граба як головного порушника. Вони його, зрозуміло, схопили, але… він виявився мертвим.
— План правильний. Я його знаю в усіх деталях. Але як його виконано? Припустимо, що Кларк перейшов кордон благополучно. На шосе його і Граба чекав грузовик Скибана. Так?
Файн кивнув головою.
— Скільки часу машина стояла на дорозі? Мабуть, не менше двох годин, якщо не більше. Отже, на неї могли звернути увагу всі, хто проїжджав і проходив по цій дорозі від восьмої до десятої вечора: пастухи, колгоспники, шляховий обхідник, що живе в оцій будці, прикордонний наряд, який несе службу в тилу застави, так? Звичайно, так. Далі. Кларк, з'явившись до цієї героїні із Золотою Зіркою, недосить вдало розіграв роль закоханого демобілізованого старшини Івана Бєлограя. Далі. Він міг викликати підозру крупним виграшем по торішній облігації і придбанням автомобіля. Далі. Його міг видати провідник Граб, викрити як підставну особу хто-небудь з тих, що особисто знали Івана Бєлограя. І, нарешті, радянська розвідка могла впізнати в Іванові Бєлограї того молодшого клерка, який служив у період війни в посольстві. Як бачите, Файн, вразливих місць у нашому «прекрасному» плані більше ніж досить. «Колумбус» провалився. В цьому не може бути ніяких сумнівів. До речі, як ви гадаєте, чи вистачило у нього волі роздушити ампулу?
Файн знизав плечима:
— Сер, мені не хочеться навіть думати про інше. Я певний…
— Чого варта
Файн опустив голову.
— Так, сер, — нарешті сказав він.
— Ні, ви не розумієте. Ваші акції впали так низько, що вони вже взагалі не котируються. — «Бізон» підвівся, взяв щипці і почав підкладати в камін сухі дзвінкі цурки. Атласна кора берези спалахнула яскравим полум'ям.
Файн у цей час думав: «Всьому кінець, пропав».
— Ви не поїдете більше в Будапешт, — сказав «Бізон», повертаючись до свого крісла. — Ви скомпрометували себе і як резидент втратили для нас усяку цінність.
Прикидатися далі було марно. Файн впевнено підняв підборіддя, гордовито спитав:
— Це ваше особисте рішення?
«Бізон» зрозумів, за що чіплявся потопаючий Файн, І насмішкувато підхопив:
— Так, це моє рішення. І воно вже затверджене там, нагорі. Так що, дорогий майоре, вам нема на що сподіватись. Ваші впливові друзі з головного штабу на цей раз виявилися безсилими.
Файн мовчав. Плямиста жовтизна проступила на його обвітреному, густо засмаглому обличчі. Губи, вуха і кінчик носа колишнього будапештського резидента стали безкровними, втратили життя. Очі погасли. Він довго сидів мовчки і нерухомо, приголомшений вироком шефа. Розпрощатися назавжди з розвідкою! З всесильною розвідкою, яка так високо піднесена, де так добре платять, де можна зробити таку блискучу кар'єру! Ні, це було б жахливо, це гірше смерті! йому глибоко огидні звичайні професії, доступні кожному смертному. Він любить тільки одне: шпигунство. Те, що він робив досі, було щасливою долею лише обранців, благословенних згори на особливе, таємне життя. Підступна хитрість, жорстокість ката, акторство, вміння витягати з людей секретні відомості, вбивати і переслідувати невгодних, поливати їх брудом брехні і наклепів — ось його грізна зброя, яка так вірно і довго служила йому. І тепер він змушений покинути її, піти від того, до чого покликаний, без чого не зможе жити. Чи можливо це?
«Бізон» спокійно сидів біля каміна і, димлячи сигарою, терпляче чекав, поки його підлеглий вип'є свій гіркий келих до дна.
— Сер, невже отак, безповоротно, І вирішена моя доля? Хіба я вже не можу принести вам ніякої користі? — глухим голосом спитав Файн.
— Цього я не говорив, — відповів «Бізон» і підвівся.
Схрестивши за спиною свої короткі, зарослі волоссям руки, заклопотано морщачи лоба, він збуджено заходив по кімнаті. Ступні його ніг, заховані в сап'янові, на товстій фетровій підошві черевики, м'яко, обережно, по-котячому нечутно торкалися килимової доріжки. Обрублена, безголова тінь від його постаті швидко рухалась по світлому паркету. Нарешті він зупинився перед Файном і м'яко, співчутливо сказав:
— Майоре, у вас є блискучий вихід з цього становища.
Файн запитливо, з надією поглянув на шефа.
— Так, дійсно блискучий вихід, — повторив «Бізон». — Який? Ви повинні прорватися в Явір разом з Дубашевичем і Хорунжим, надійно закріпитися там і в найкоротший строк зробити те, що не вдалося Кларку і Дзюбі. Ви будете діяти за планом, розробленим особисто мною, і під моїм постійним керівництвом, — «Бізон» посміхнувся. — Ви, звичайно, здивовані: коли я встиг розробити план? Давно, одразу ж після того, як ви послали «Колумбуса» в Явір. Я був певний, що він провалиться. Я добивався заборони вашої операції, але… ваші впливові друзі настояли, вимагаючи, щоб я вам не заважав. Після провалу Кларка я вніс у свої плани суттєві корективи. От і все. Якщо згодні, приступимо прямо до діла.