Народные русские сказки А. Н. Афанасьева в трех томах. Том 2
Шрифт:
№223 [180]
Як були собі цар да цариця; да у "iх не було дітей; да були вони такі бідні, що і "iсти нічого було. Раз пішов цар на заробітки; на дорозі йому захотілось пить, дивиться — коли криниця [181] . От він тільки що нахилився напиться води, аж його щось за бороду і ухватило. Він став проситься: «Пусти мене, хто ти!» Так воно і каже: «Ні, не пущу! Пообіщай оддать мені то, що у тебе єсть дома миліше після жінки». Він подумав: що ж у мене єсть миліше жінки? Нема нічого! Да і пообіщав; а те і каже з криниці: «Я ж до тебе через три годи прийду за ним». Цар вернувся додому, коли його жінка стріча з сином Іваном. Він так був рад йому, а згадавши, що син вже не його, дуже заплакав. Як пройшли три годи, то зараз той бородатий і прийшов за царевичем; тільки цар випросив оставить сина іще у себе на три годи. От як пройшли іще три годи, так теє оп’ять прийшло за ним да й каже: «Що глядіте? Пришлить його мені зараз!»
180
Место записи неизвестно.
AT 313 (313 A, C). Вариант, близкий к предыдущему.
181
Колодец.
На другий день цариця напекла йому на дорогу паляниць, розказала, куда іти, да ще й провела його недалеко за село; от він іде, коли дивиться — аж сто"iть хатка. А вже смеркалось, так він і зайшов туда на ніч; а там живе П’ятінка святая. Зараз побачила його да й каже: «Здрастуй, Іван-царевич! Чи по волі, чи по неволі?» — «Ні, П’ятінко! Більше що по неволі», — да й розказав, куди і чого він іде. Так вона і каже йому: «Гаразд [182] же, що ти до мене зайшов: я тебе научу, куди іти: там є двоє воріт, так ти не йди у ті ворота, що колком заперті, а в ті, що замком, да ще на "iх стремить [183] наткнута чоловіча голова; но ти не бійся! Тільки постукай, то зараз ворота самі і одчиняться, тоді іди усе по дорожці, і прийдеш до води, а там побачиш: купається дванадцять сестер, да всі перекинулись уточками, і плаття "iх лежатимуть на березі — усіх одинадцяти вмісті, а одніє"i особо; дак ти теє і возьми да й заховайся з ним. От всі сестри поодіваються да й підуть; а вона буде шукать своего плаття, а послі скаже: озовись, хто моє плаття узяв, — тому буду матір’ю. А ти мовчи. Вона опять скаже: хто моє плаття узяв — тому буду сестрою. Ти все мовчи. Тоді вона скаже: хто взяв моє плаття — того буду жінкою. От ти озовись і оддай "iй плаття.
182
Догадлив, умен.
183
Торчит.
Він так і зробив. Як оддав плаття, дак та царевна і каже: «Слухай же, Іван-царевич! Як ті прийдеш до мого батька, то він буде тобі казать, щоб ти вибирав собі із нас жінку, а нас усіх поставить рядом; дивись же: усі сестри будуть дуже хороші, а на мене нашлють усяких прищів. То ти й покаж на мене, що оцю возьму! З тебе будуть усі сміяться; а ті нічого не слухай. Тоді оп’ять цар на другий день нас поставить, і сестри усі будуть в золоті, а я в черному; ти оп’ять мене бери. Іще й на третій день цар нас покажеть, і ми вже усі будем одинакові; тільки ти дивись: я виставлю наперед ногу, то ти оп’ять на мене покаж. Більше вже не будуть тебе питать, і я буду твоя жінка». Як вона казала, так усе і зробилось.
На другий день кликнув Івана-царевича до себе цар. «Гляди, щоб ти мені до світа насадив такий сад, щоб ні у кого не було такого, і щоб уродилися такі яблуки, що золоте яблуко та срібне яблуко!» Так він прийшов до жінки да й плаче. Вона пита: «Чого ти, Іван-царевич, плачеш?» — «Як же мені не плакать, коли твій батько заказав мені таку роботу, що я й до віку не зроблю!» — «Мовчи, молись богу да лягай спать; до світа усе буде готово». Він ліг, а вона вийшла на двір, махнула платочком — набігли люди да і питають: «Чого тобі, царевно, треба?» Вона приказала, щоб до світа було усе то, що батько ні говорив. Цар вранці устав, дивиться — коли усе пороблено.
От він, дождавшись вечора, кликнув оп’ять зятя да й каже: «Гляди ж, щоб до завтрього зробив мені такий мост, щоб золота палочка да срібна палочка!» От він оп’ять прийшов до жінки, став плакать да й розказав, що йому велів зробить цар. Вона оп’ять каже: «Ничого, молись богу да лягай спать», — да зараз, як тільки він ліг спать, вийшла, як крикне — люди набігли і до світа усе зробили. Цар оп’ять рано встав, побачив, що усе пороблено, призвав на вечір зятя да й каже: «Гляди, щоб ти мені до світа зробив цілий дворець, да такий хороший, що ні у кого луччого нема». Він оп’ять прийшов додому і заплакав да і став говорить жінці, що йому велів цар. Вона положила його спать, а сама вийшла да крикнула — люди збіглись; вона "iм приказала, щоб до світа усе було готово, і люди усе то поробили. Тоді цар побачив, що у його зять такий, — що йому ні прикажеш, усе зробить! Більше уже нічого не заставляв його робить і став його пускать гулять по саду.
От він раз пішов у сад да зійшов на могилку [184] ; коли дивиться, а у його батька по двору бігають дітки; він догадався, що то його братики, заплакав да й пішов до жінки. Вона і пита його: «Чого ти плачеш?» — «Як же мені не плакать? У мого батька так весело, усі братики по двору ходять; я іще дивився із тіє"i могилки, що у саду». Вона йому і каже: «Не плач! Ми утечем до твого батька», — да тричі плюнула у хаті, щоб за "i"i стала слюна говорить. І пошли вони... На другий день батько ждав-ждав, щоб вони прийшли снідать, а вони не йдуть; пішов сам кликать, став під дверми да-й кличе, а слюна і говорить: «Постойте, зараз прийду!» Він подождав, да оп’ять кличе; слюна оп’ять каже, що прийду. Тоді вже він розсердився і велів двері разломать; коли дивиться, аж нікого немає, то так розсердився, що велів разом верхових послать на всі конці.
184
Курган.
А царевич з жінкою далеко вже стали! Тільки вона лягла на землю да й слуха, аж погоня уже близько; от і каже йому: «Будь ти дяк, а я буду церква, да як буде тебе хто питать, чи не бачив ти якого чоловіка і з жінкою, — ти нічого не говор, а усе читай». От верховень прибіг, увійшов у церков, побачив дяка да и каже: «Чи ти не бачив якого чоловіка з жінкою?» А дяк усе читає; він плюнув да й по"iхав назад. Тоді вони опять пішли, а одійшовши далеко, царевна опять лягла послухать: чи не "iдуть за ними? Чує, що погоня уже близько. Вона каже Івану-царевичу: «Будь же ти пастух, а я буду свинею, і як тебе хто буде питать, чи бачив ти яких людей, —
Тоді вони оп’ять пішли, а одійшовши, стали слухать, не "iдуть лі за ними? Тільки чують, аж сам цар "iде. От вона і каже: «Тепер же будь ти окунь, а я буду річкою». Так і зробили. Батька при"iхав, побачив, що вже нічого не можна зробить, розсердився і сказав: «Щоб же ти була річкою три годи!» — да і вернувсь додому.
Тоді вже річка і стала говорить своєму мужу: «Іди ж ти додому, там застанеш у себе багато і сестер і братів, да хоть як вони будуть просить щоб ти "iх поціловав — ти не цілуй, а то зараз забудеш мене». Той так і зробив, прийшов додому, да тільки поціловався з батьком і з матір’ю, а більше ні з ким, як його ні просили. Уже проходив і третій год, як раз він і забув заперти тію хату, де ночував; а к йому і вбігла одна сестра да побачила, що він спить, підійшла тихесенько да и поціловала. Так він як проснувся, то вже і не згадав про свою жінку; а через місяць його посватали да й стали весілля [185] готовить.
185
Свадьбу.
От у суботу, уже як шишки стали бгать [186] , дівка одна пішла до колодязя по воду, да тільки що нагнулась брать, дивиться — коли там така хороша баришня. Вона вбігла у хату, розказала усім; ті"i пішли і собі туда, тільки уж нікого не було, а як вернулись у хату, то та самая була у хаті. «Я, — говорить, — прийшла вам помагать шишки бгать». Зліпила два голуба да й посадила "iх на віконце: вони і стали говорить меж собою, аж усі удивилися. Тільки один голуб і говорить другому: «Чи ти забув, як я була церквою, а ти дячком?» — «Забув, забув!» — «Чи ти забув, як я була свинею, а ты пастухом?» — «Забув, забув!» — «Чи ти ж забув, як я була річкою, а ти окунем, і як мене батько закляв, щоб я була три годи річкою, і я тебе просила, щоб ні з ким, ні з браттями, ні з сестрами не ціловався, а то мене позабудеш?» Тоді Іван-царевич усе згадав, пізнав свою жінку, прибіг до не"i, став "i"i ціловать і просить батька свого, щоб "iх по-своєму повінчали. І з тих пор много води утекло, а вони усе живуть да хліб жують.
186
Как стали приготовлять свадебное печенье.
№224 [187]
Посеял мужик рожь, и уродил ему господь на диво: едва мог с поля собрать! Вот перевез он снопы домой, смолотил и насыпал и думает: «Теперь-то стану жить, не тужить!» И повадились к мужику в амбар мышь да воробей; каждый божий день раз по пяти слазают, наедятся — и назад: мышь юркнет в свою норку, а воробей улетит в свое гнездо. Жили они вдвоем так-то дружно целые три года; все зерно приели, остается в закроме самая малость, с четверик — не больше. Видит мышь, что запас к концу подходит, и ну ухитряться, как бы воробья обмануть да всем достальным добром одной завладать. И таки ухитрилась; собралась темною ночью, прогрызла в полу большущую дыру и спустила в подполье всю рожь до единого зернышка.
187
Место записи неизвестно.
AT 313 + мотив 313 H* (Бегство с помощью бросания чудесных предметов. См. прим. к тексту № 93). В этом разработанном варианте типа 313 есть ряд не обычных для него мотивов, подробностей: купцу снится вещий сон; завистливый повар Чумичка наговаривает царю Некрещенному Лбу на Ивана гостиного сына (ср. AT 531 — «Конек-горбунок»); Иван гостиный сын с помощью Василисы Премудрой строит за одну ночь корабль-самолет и летает на нем вместе с царем и поваром Чумичкой, которого сталкивает с корабля. В сносках Афанасьев привел следующие варианты.
К словам «живет моя старшая сестра» (с. 159) дан вариант: «двоюродная».
К словам «а проси себе медный ларчик» (с. 159) дан вариант: «коробочку с окошечка». После слов «а цветы цветут в серебряном царстве» (с. 159) указан вариант: «Где пожар горит — там медное царство; где цветы цветут — там серебряное. В серебряном царстве живет другая моя сестра — двоюродная».
К словам «у моей меньшой сестры» (с. 159) — вариант: «родной».
К словам «не отмыкай ларчика, пока домой не воротишься» (с. 160) — вариант: «не отпирай ларчика на тесном месте, отпирай на просторном».
После слов «на земле царя Некрещенного Лба» (с. 160) отмечено: «В другом списке купец останавливается на берегу моря и вместо царя Некрещенного Лба заключает договор с морским (водяным) царем».
К имени Василиса Премудрая дан вариант (с. 161): Настасья Прекрасная.
После слов «стал на него царю наговаривать» (с. 161) указан вариант: «Дал ему царь самых худых лошадей — смотри за ними, ухаживай! Начал Иван гостиный сын кормить их, чистить да холить, и стали у него лошади лучше, чем у всех других конюхов. Поставил его царь над всеми конюхами старшим; невозлюбили они этого и начали сговариваться, как бы намутить на него».
К словам «что может... сделать такой корабль...» (с. 162) дан вариант: «что может он за единую ночь срыть горы и скалы, сделать на том месте озеро, а на озере построить большой корабль с парусами и пушками».
Приведен вариант третьей задачи царя Некрещенного Лба (с. 163): «Веди завтра поутру моего неезжалого жеребца на синее море, напой и назад верхом приезжай. Коли дело сделаешь — отдам за тебя...»
К словам «закажи, чтобы сделали тебе железный молот...» (с. 163) даны два варианта:
«Вариант 1: Закажи кузнецам сделать двенадцать больших гвоздей... покрепче держись да гвозди в голову ему вколачивай.
Вариант 2: Сделай себе боевую палицу во сто пудов (или три прута: железный, медный, оловянный, свей их вместе) и бей коня промежду ушей».
К словам «сделалась колодцем, а его оборотила ясным соколом» (с. 164) дан вариант: «Его оборотила соловьем, а сама сделалась кустиком; сидит соловей на кустике да громко поет».