Несподівана вакансія
Шрифт:
— … хотіла залишити за собою Відонів, але ні — Джилліан каже, що ми не можемо вибирати собі, що легше. Скажи, ну, хіба ж це можна назвати «легше»?
— Вибач, що? — перепитав Ґевін.
— Метті повернулася, — сказала Кей, і Ґевін не відразу зміг пригадати, що йдеться про її колегу по роботі, яку Кей тимчасово заміщала. — Я хотіла й далі працювати з Відонами, бо інколи відчуваєш особливий контакт з деякими сім’ями, але Джилліан мені не дозволяє. Якийсь дурдом.
— Мабуть, ти єдина в світі, хто хоче працювати з
Кей ледве стрималася, щоб не зірвати на ньому злість. Вона витягла з духовки запечені філе лосося. Музика звучала так гучно, що таця аж завібрувала у неї в руках; Кей різко відклала її на плиту.
— Ґая! — рвонувши до сходів, заверещала Кей, аж Ґевін підскочив. — ҐАЯ! Зроби тихіше! Чуєш! ТИХІШЕ!
Звук стишився на якийсь децибел. Кей, пінячись зі злості, метнулася назад до кухні. Перед приходом Ґевіна у них з донькою вибухнув, мабуть, найгірший за все життя скандал. Ґая заявила, що збирається подзвонити батькові, щоб переїхати до нього.
— Ну, то й ласкаво прошу! — крикнула Кей.
Але що, як Брендан погодиться? Він кинув її, коли Ґаї був лише місяць. Тепер у Брендана дружина і троє дітей. У нього величезний будинок і гарна робота. А раптом він погодиться?
Ґевін був радий, що не мусить говорити за вечерею: оглушлива музика не давала цього зробити, і він міг спокійно думати про Мері. Завтра він розповість їй, що страхова компанія починає робити примирливі кроки, і відчує у відповідь вдячність і захоплення…
Він уже майже спорожнив тарілку, коли помітив, що Кей не з’їла жодної крихти. Вона пильно дивилася на нього, і вираз її обличчя його занепокоїв. Може, він якось виявив свої потаємні думки…
Музика Ґаї зненацька стихла. Гнітюча тиша, що запала раптом у кімнаті, налякала Ґевіна. Він волів би, щоб Ґая знову щось поставила, і то негайно.
— Ти навіть не намагаєшся… — скрушно сказала Кей. — Навіть не приховуєш, Ґевіне, що тобі на все начхати.
Він спробував розрядити ситуацію.
— Кей, у мене був важкий день, — мовив він. — Вибач, що прямо з порога не виявив інтересу до подробиць місцевої політики…
— Я не кажу про місцеву політику, — відрізала Кей. — Ти сидиш з такою міною, ніби тебе тут тримають насильно… це… це образливо. Чого ти добиваєшся, Ґевіне?
У нього перед очима стояло миле обличчя Мері і її кухня.
— Мені доводиться благати тебе про кожну зустріч, — сказала Кей, — а коли ти, нарешті, з’являєшся, то всім своїм виглядом показуєш, що зробив це з великої ласки.
Вона хотіла, щоб він сказав «це неправда». Але він мовчав, і мить, коли його заперечення могло б ще прозвучати щиро, була втрачена. Вони дедалі стрімкіше наближалися до розриву, якого Ґевін і прагнув, і боявся.
— Скажи мені, чого ти добиваєшся, — втомлено мовила Кей. — Просто скажи.
Обоє відчували, що їхні стосунки розсипаються на дрібні уламки під тягарем усього, про що Ґевін не наважувався говорити. Відчуваючи, що лише так він зможе вивільнити їх обох з цієї жалюгідної пастки, Ґевін намацував слова, які ніколи не мав наміру вимовляти вголос, але які, певним чином, могли виправдати їх обох.
— Я не хотів, щоб так сталося, — серйозно почав Ґевін. — Я не спеціально… Кей, мені дуже нелегко це говорити, але я, здається, закохався в Мері Фербразер.
З виразу її обличчя він зрозумів, що вона не очікувала цього.
— Мері Фербразер? — перепитала вона.
— Мені здається, — сказав він (і відчув якусь гірку насолоду від цих слів, хоч і розумів, що завдає їй болю; він не міг сказати про це нікому, крім неї), — що я вже давно в неї закоханий. Я ніколи не зізнавався в цьому… тобто за життя Баррі я б ніколи…
— А я вважала, що він був твоїм найкращим другом, — прошепотіла Кей.
— Він був.
— Але ж він лише кілька тижнів тому помер!
Ґевін волів би цього не чути.
— Послухай, — сказав він, — я хочу бути з тобою відвертим. Хочу бути чесним.
— Хочеш бути чесним?
Він завжди уявляв, що така їхня сцена має закінчитися спалахом люті, але Кей просто стояла і зі сльозами на очах дивилася, як він одягає плаща.
— Пробач, — мовив він і востаннє вийшов з її дому.
На тротуарі він раптом відчув радісне збудження й побіг до машини. Зрештою, розповісти Мері про страхову компанію він зможе ще сьогодні.
Чистина п’ята
Звільнення від відповідальності
7.32Особа, яка зробила наклепницьку заяву, може бути звільнена від відповідальності за поширення цієї заяви, якщо зможе довести, що діяла без жодного злочинного наміру, а виконувала свій громадянський обов’язок.
Чарльз Арнольд-Бейкер
«Управління місцевими радами»
Сьоме видання
І
Террі Відон звикла до того, що всі її покидають. Уперше це сталося, коли зникла її мама. Вона навіть не попрощалася, а просто взяла валізу й пішла з хати, коли Террі була в школі.
А коли сама Террі в чотирнадцять років втекла з дому, нею опікувалися різні соціальні працівники і виховательки, і деякі навіть доволі приємні, але наприкінці робочого дня вони всі розходились. З кожним таким відходом її захисний панцир ставав дедалі непроникнішим.