Нетопир
Шрифт:
— Чому не підспівуєш, красунчику? — запитав добре знайомий голос.
Харрі обернувся. Сьогодні на Отто було не жіноче плаття, а простора рожева шовкова сорочка, і лише трохи туші на віях та помада на губах показували, що він піклується про свій імідж.
— Вибач, Отто, не той настрій.
— О, всі ви, скандинави, однакові. Не вмієте розслаблятися, поки не вип’єте стільки, що вже ні на що не здатні… Розумієш, про що я?
Харрі посміхнувся, дивлячись на його напівопущені повіки.
— Не
— Ти що, безнадійний гетеросексуал?
Харрі кивнув.
— Все одно дай мені пригостити тебе, красунчику. Що ти питимеш?
Він замовив грейпфрутовий сік для Харрі і коктейль «Кривава Мері» для себе. Цокнулися, і Отто одним духом вихилив півкелиха.
— Більше від нещасного кохання нічого не допомагає. — Він допив решту, здригнувся, замовив ще один коктейль і поглянув на Харрі. — Отже, ти ніколи не займався сексом з чоловіком. І думки у тебе такої не було?
Харрі покрутив склянку в руці.
— Дивлячись що під цим розуміти. Хіба лише в нічних жахах.
— От-от, бачиш, — Отто підніс вказівний палець. — Уві сні ти сам про це подумуєш. Підсвідомість не обдуриш, красунчику. По тобі ж видно, що в тобі це є. Питання лише в тому, коли воно дасться знати.
— Завжди чекав, коли хто-небудь розбудить у мені голубого, — сухо відповів Харрі. — Вибач, але я в це не вірю. Це все природжене. Або людина гомик, або ні. А розмови про середовище і виховання — просто дурниці.
— Та ти що! А я ж бо завжди думав, що в усьому винні моя мати і сестра! — закричав Отто, театрально б’ючи себе по лобі.
Харрі вів далі:
— Це стало відомо завдяки останнім дослідженням мозку гомосексуаліста. Гомосексуалісти легше захворюють на СНІД…
— Це, звичайно, одна з найбільш позитивних сторін захворювання, — кинув Отто і потягнув коктейль через трубочку.
— Також були виявлені органічні відмінності між мозком гомосексуаліста і гетеросексуала.
— У першого він більший. Скажи мені щось, чого я не знаю, красунчику.
— Найцікавіше, що цей ген, чи що там іще, який відповідає за гомосексуальність, передається у спадок.
Отто закотив очі:
— І що? Гадаєш, гоміку не доводиться спати з жінками? Якщо цього вимагає суспільство? Якщо в нього немає вибору? — запитував Отто, активно жестикулюючи. — Якщо жінка — всього лише замінник, то чому б ні? Адже саме тому звичайні люди, потрапивши до в'язниці, починають займатися сексом з чоловіками.
— Отже, ти можеш займатися сексом і з жінками? — запитав Харрі.
— На щастя, у мене ніколи не було забобонів, як у решти гомофілів. Я виріс у сім'ї художника і міг виявляти свої гомосексуальні схильності з десяти років, просто щоб виділитися серед оточення. Навіщо відмовлятися? Тож мені важко уявити собі
— Досить! — обірвав його Харрі. — До чого ця розмова?
— Ти запитуєш про те, що тебе цікавить, красунчику, — Отто поклав долоню йому на руку. — Може, одного дня твоя цікавість переросте в щось іще?
Харрі відчув, як палають вуха. Він тихо вилаяв цього клоуна-педераста, який примусив його, дорослого хлопчика, червоніти.
— Давай поб'ємося об заклад, милий і вульгарний. — Очі Отто весело заблищали. — Ставлю сто доларів, що ще до твого від’їзду до Норвегії твоя м’яка тонка ручка пеститиме мої найінтимніші місця. Згода?
Отто потис Харрі руку і радісно верескнув, побачивши його побуряковіле обличчя.
— Якщо ти дуже хочеш розстатися з грошима, то згода, — відповів Харрі. — Але ж у тебе, здається, нещасливе кохання, Отто? Може, тобі краще сидіти вдома і думати про щось інше, а не спокушати нормальних хлопчиків?
Він одразу й пошкодував про свої слова. Але йому ніколи не вдавалося тримати себе в руках, коли з нього потішалися.
Отто відпустив руку й ображено поглянув на нього.
— Вибач, не бери в голову, — сказав Харрі.
Отто знизав плечима:
— У справі щось з’ясувалося?
— Ні, — Харрі був радий змінити тему. — Можливо, колом її знайомих не обійтися. До речі, ти був з нею знайомий?
— Усі, хто тут часто буває, знали Інґер.
— Ви з нею розмовляли?
— М-гу. Іноді перекидалися слівцем. Але, по-моєму, вона була занадто розчепурена.
— Розчепурена?
— Вона задурила голову багатьом відвідувачам. Одягалася визивно, посилала їм довгі погляди й усмішки, щоб отримати чайові якнайбільше. Це може бути небезпечно.
— Хочеш сказати, хтось із відвідувачів міг…
— Я хочу сказати, що, можливо, вам не доведеться далеко ходити, констеблю.
— Тобто?
Отто глянув навколо і допив коктейль.
— Не бери в голову, красунчику. — Він зібрався йти. — А зараз я зроблю, як ти радиш. Піду додому думати про щось інше. Те, що лікар прописав.
Отто махнув рукою одному з хлопчиків у боа, той підійшов і простягнув йому сигарету.
— Не забудь про мою виставу! — гукнув Отто, йдучи.
«Олбері» був напхом напханий. Харрі тихо сидів і дивився, як працює Бірґіта. Він слідкував за її рухами: за тим, як руки швидко наливають пиво, перелічують гроші і змішують коктейлі, як вона повертається, які відточені її рухи — від бочівки з пивом до стійки і каси. Він дивився, як волосся збивається їй на обличчя, як вона швидко поправляє його. Як її погляд ковзає по обличчях у пошуках нових відвідувачів — і Харрі.