Нетопир
Шрифт:
Ендрю все влаштував так, щоб займатися цією справою в парі з іноземцем, який, як він думав, танцюватиме під його дудку. Та чому Ендрю сам не зупинив Отто Рехтнаґеля? Що ж їх зв’язувало, якщо був потрібен посередник в особі Харрі? Отто й Ендрю були коханцями? І Отто сумував від нещасливого кохання через Ендрю? Але тоді навіщо Ендрю треба було вбивати Отто просто перед затриманням? Отже, у нього був інший план — зупинити Отто і при цьому приховати від усіх, що вони були коханцями. Наприклад, зробити так, щоб на Отто вказав Харрі, а потім підстроїти загибель Отто ніби під час самооборони або спроби втечі. Що-небудь подібне до цього. Харрі все обдумав і зрозумів — щось тут не в’яжеться.
Харрі прогнав п’яну як чіп жінку, яка хотіла підсісти за його столик.
Але навіщо Ендрю знадобилося після вбивства вчиняти ще й самогубство? Адже він міг піти безкарним. Чи міг? Його бачив освітлювач, про його дружбу з Отто знав Харрі, та й алібі у нього не було.
Вже пішли титри? Ні, почекайте!
Припустимо, що Ендрю розраховував застрелити Отто під час невдалої спроби арешту. Адже якби Отто вижив, справа привернула б увагу преси. Ендрю могли викрити. Заголовки в газетах: «Чорний слідчий — колишній коханець маніяка» і величезна фотографія Ендрю. Це розбило б його життя. До того ж Ендрю, ймовірно, відчував провину за те, що не зупинив Отто раніше, і тому сам виніс йому смертний вирок, який не може винести австралійський суд.
Існує багато способів спровокувати стрілянину і вбити злочинця під час спроби втечі. Уникнути покарання за банальне вбивство значно важче.
Голова Харрі ніби вибухнула.
Ендрю міг усунути Отто перш, ніж на нього вийшов Харрі і решта команди. Та й навіщо чоловікові вбивати колишнього коханця, щоб приховати свою орієнтацію, в місті, де такі відхилення навіть схвалюються? Та ще потім убивати самого себе?
Голова тепер боліла так, ніби по ній бухали молотом. З очей аж іскри сипалися, а він намагався знову й знову обдумати свою версію. Та щоразу виникали нові суперечності. Може, Маккормак мав рацію — просто день видався спекотним для його зболілої душі. Про те, що Ендрю Кенсинґтон міг приховувати і дещо гірше, ніж гомосексуальні схильності, Харрі намагався не думати.
Над ним нависла тінь. Світло лампи затулила голова офіціанта. У його силуеті Харрі примарився висолоплений синяво-чорний язик Ендрю.
— Що-небудь іще, сер?
— У вас тут є напій — «чорна змія»…
— «Джим-Бім» і кола.
Тепер усе вибухнуло в нього всередині.
— Чудово. Подвійну «чорну змію» без коли.
Харрі збожеволів. Попереду були сходи, позаду — теж сходи і вода. Хаос. Щогли в бухті розгойдувалися туди-сюди. Харрі не розумів, як він опинився на цих сходах. Треба йти вгору. «Вгору — на щастя», — завжди казав батько.
Важко, хапаючись за стіни, він звівся на ноги. Назва «Шаллі-авеню» ні про що йому не говорила, тож він вирішив іти світ за очі. Хотів поглянути на годинник, але не знайшов його. На вулицях було темно і майже безлюдно. Харрі здогадався, що вже пізно. Знову якісь сходи. Ось сходинка. Харрі повернув праворуч — Маклей-стрит. Напевно, він іде вже довго, що йому так болять ноги. А може, він біг? Чи навіть упав — коліно на лівій холоші роздерте.
Він минув кілька барів і ресторанів — усі зачинені. Гаразд, хай пізно, але невже в багатомільйонному Сіднеї не можна знайти випивку? Він вийшов на проїжджу частину, щоб зловити таксі — жовту машину з ліхтариком. Вона була зупинилася, та шофер передумав і поїхав далі.
«Чорт, ну й видок, мабуть, у мене», — подумав Харрі й зареготав.
Потім на його шляху почали траплятися люди. До нього долинули звуки голосів, машин і музики. Повернувши за ріг, Харрі
Раптом він відчув, як хтось штовхнув його в спину. Обернувшись, він побачив рот: великі червоні губи і ряд зубів без одного ікла.
— Чула про Ендрю. Жах, — сказав рот. І далі жував жуйку. Це була Сандра.
Харрі спробував щось сказати, але в нього нічого не вийшло. Сандра здивовано витріщилася на нього.
— Вільна? — насилу вимовив він.
Сандра розсміялася:
— Yes, but I don't think you're up to it. [65]
— Думаєш? — спромігся нарешті Харрі на відповідь.
65
Так, але гадаю, зараз тобі це ні до чого (англ.).
Сандра поглянула довкола. Харрі здалося, що в тіні промайнув блискучий костюм: Теді Монґабі напевно десь неподалік.
— Слухай, я на роботі. Йди додому, проспися, а вранці поговоримо.
— У мене є гроші. — Харрі поліз за гаманцем.
— Сховай зараз же! — відштовхнула його Сандра. — Добре, я з тобою піду і ти мені заплатиш, але не тут, гаразд?
— Ходімо до мого готелю. За рогом. «Кресент», — запропонував Харрі.
Сандра знизала плечима:
— Whatever. [66]
66
Як хочеш (англ.).
Дорогою вони зайшли до bottle-shop, [67] де Харрі купив дві пляшки «Джим-Біна».
Нічний портьє в «Кресенті» з голови до ніг оглянув Сандру, коли та увійшла. Він уже хотів був щось сказати, але Харрі випередив його:
— Ніколи не бачив таємних інформаторів поліції?
Нічний портьє, молодий азіат у костюмі, непевно посміхнувся.
— Гаразд. Ти її не бачив. Дай мені ключі від номера. У нас справи.
Здається, портьє не повірив у цю маячню, але ключі видав без заперечень.
67
Винна крамниця (англ.).
У кімнаті Харрі вигріб усе спиртне з міні-бару.
— Це мені, — він узяв пляшку «Джим-Біна». — Решта — тобі. Вибирай!
— Бачу, тобі дуже подобається віскі, — сказала Сандра, відкриваючи пиво.
Харрі спантеличено поглянув на неї:
— Звідки ти знаєш?
— Більшість п’ють різну гидоту. Просто задля різноманітності.
— От як? І ти теж п’єш?
Сандра знизала плечима:
— Не те щоб п’ю… Я намагаюся кинути. Худну.
— Не те щоб, — повторив Харрі. — Тобто ти сама не знаєш, про що говориш. Дивилася «Покидаючи Лас-Вегас» з Ніколасом Кейджем?