Інше ґроно проникнень і свідчень
Шрифт:
Зміст і форма
Зміст виходить з моди. Око ненадовго зупиняється на зрозумілому тексті або зображенні. Правильне і ясне використання слів викликає лише нудьгу та підозру у банальності мислення. Форма остаточно відлущилася від знання і почала жити самостійно, творячи зміст відповідно до своїх суверенних потреб. Будівлі проектуються під концепцію фасаду, романи і сценарії пишуться під стиль і структуру меседжової матриці, а ритм і текстовка сучасних пісень обумовлюються обличчями, зачісками й дупами виконавців. Андрій Жолдак працює виключно з формою і перемагає. Адже будь-яка оповідальність, трансльована з театральної сцени, тепер видається либонь
І це все подарувала нам Її Величність Свобода. Коли ми марили нею за Залізною завісою, то уявляли її білою-пухнастою й зовсім не думали про її споконвічні імперативи. Про звірячу морду Свободи (адже усяка абстракція, якщо уважно до неї придивитися, має десь на потилиці — як персонаж з «Гаррі Поттера» — вельми бридку морду). Ми наївно прагнули перетворити Свободу у служницю своїх ілюзій і мрій. Натомість опинилися у її володіннях. В її імперії, на кордонах якої кожна визначеність проходить візовий і митний контроль. З культурницьких валіз пильні митники викидають дидактику (бо вона репресивна), традицію (бо вона репресивна), переконання (бо вони репресивні) і навіть нормативну мову (бо вона, згідно з Р. Бартом, «завжди фашист» і тому репресивна). У валізах залишається лише те, що позначене знаками Гри (гра не репресивна) і Відкритості (ну, зрозуміло). Форма митний контроль проходить легко, а Зміст надовго застрягає у кімнаті особистого огляду перевірки. Поки його обшукують-перетряхують, шукаючи сліди і натяки репресивності, Форма веселим туристом мандрує неозорими просторами Імперії Свободи, трансформується і змінюється, змінюється і трансформується… Коли Зміст нарешті минає митні кордони, то він вже не впізнає власної Форми, не знаходить її і занепадає. Про це попереджав ще мудрий класифікатор Гегель: «Зміст, який своєчасно не набуває відповідної йому історичної форми, деактуалізується і гине». Чуєте у повітрі солодкуватий запах? Це гниє Зміст. Так пахнуть веселі беззмістовні епохи.
Хочемо ми чи не хочемо, але потроху стаємо «людьми чистої форми». Це хворобливо помічають представники старших генерацій, які сформувалися в умовах репресивного суспільства і звикли всі явища навколишнього сприймати переважно із змістового боку (себто: «І шо ж то воно значить і скількі років мені за це можуть впаяти?»). Вони тепер впевнені, що суспільство, цивілізація і культура на очах деґрадують, не розуміючи, що деґрадує насправді тільки Зміст і, разом з ним, усе те, що намертво-імманентно пов'язане із змістовим боком буття (родинність, спадковість, переконаність, закоріненість, відповідальність, релігійність тощо). Але це ще не кінець світу, панове, лише один з останніх антрактів.
«Люди чистої форми» (ЛЧФ) — теж люди. Їм теж важко жити і страшно помирати. І вони протистоять смертоносним вітрам історії за допомогою нового закорінення. Для цього вони намагаються вивести з крейзанутої Форми сякий-такий Новозміст. Іноді вони називають його «ситуацією постмодернізму», але це справи не міняє. Новозмістові одразу після народження пророкували швидку смерть, але втрапили пальцем у небо. Він пережив дитячі хвороби радикалізму і авангардизму, змужнів і став твердою реальністю сьогодення. Син Форми, він успадкував від мами здатність до швидких перетворень, коротку пам'ять на обличчя і феноменальне пристосуванство. Він дуже задоволений своєю безвідповідальністю і приймає у свої обійми всіх раздолбаїв. І культурних, і політичних.
Нова генерація мистецьких, культурних та політичних ЛЧФ веде своє походження з родових теренів Новозмісту. Спочатку ці діячі набувають форми, а потім вже заповнюють її відповідною модифікацією безвідповідальності. Вдала форма гарантує успіх.
Хтось захоче прискорити присмерки Новозмісту і запишеться у таліби. Ми не проти. Нам теж не завадить кілька міліграм адреналіну. Ми побажаємо цим прикольним екстремалам досконалої форми вибуху, красиво відірваних кінцівок і солодкого, як халва, гексогену.
Примітки (до електронної версії)
Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії
Стор. 12: Це як смак ідумейських (фіників =>) фініків, який неможливо пояснити тому, хто ніколи не їв ідумейських (фіників =>) фініків.
Стор. 13: «От і все! Хап-хапс!» — сказав майстер, (роблячі =>) роблячи свій хід.
Стор. 19: В інструкції, (доданої =>) доданій виробником до іграшки…
Стор. 20: Сусіди були дуже розлючені (сморідом =>) смородом, який не розвіювався дві доби.
Стор. 22: Учень Б. сказав, що появи чудовиськ завжди супроводжуються пилом, (сморідом =>) смородом та випорожненнями, і не отримав за цей висновок схвалення від посвяченого мужа.
Стор. 36: Він (полегшенно =>) полегшено посміхнувся, поплескав розенкройцера по плечах і сказав…
Стор. 42: Один з біографів Левицького наполягає на тому, що невдовзі перед цим НПГ-прозрінням краєзнавець в товаристві вільнодумного ребе Земекіса читав німецький науковий часопис, навіть не стільки читав, адже знав німецьку вельми недосконало, але роздивлявся малюнки, на яких зображені були (кроманьонці =>) кроманьйонці, неандертальці та інші викопні примати, й слухав коментарі ребе до цих зображень, витримані у радикальному дарвінівському дусі, притаманному тій модерній добі.
Стор. 47: Після п'ятого чи шостого (трупу =>) трупа несумісність була частково подолана…
Стор. 51: Така вже природа начитаної людини — (щоб =>) що б не відбулося, робити посилання на відповідну сторінку відповідного тому.
Стор. 58: Спроможності розвідок, (папарацци =>) папарацці та просто цікавих піплів зростають.
Стор. 59: За якою стоїть (якійсь =>) якийсь таємний конклав нотарів і стратегів всесвітньої змови.
Стор. 59-60: Такі собі «іґґви», демони, замасковані під людей, з марень Даніїла Андреєва, «регулятори», що зійшли зі сторінок «Темної (вежи =>) вежі» Стівена Кінґа і розчинилися серед друзів і приятелів.
Стор. 68: В супермаркетах біля (берегу океана =>) берега океану наші мандрівники не знайшли ані бульби, ані цибулі.
Стор. 72: (Тому то =>) Тому-то вони й невдячні.
Стор. 78: У східному бельведері (готеля =>) готелю він помітив красиву білявку і поклав свій рушник на третій від неї шезлонґ.
Стор. 93: Дехто рятується (заштрихами =>) заштриками ширки, намагаючись зло проникнення перемогти подібним до нього злом.
Стор. 94: Причиною цього спеціалісти називають неможливість зробити (заштрих =>) заштрик парасолькою зовсім непомітним.