Оксамит нездавнених літ
Шрифт:
А перше серйозне ідеологічне протистояння відбулося тоді, коли формувався комсомольський агітпоїзд для агітації на користь тодішнього першого секретаря ЦК комсомолу Валерія Цибуха. Його висували кандидатом до Верховної Ради СРСР. Агітатором і пропагандистом у Хмельницьку область беруть мене. Хто б міг подумати...
– Закінчив факультет марксизму-ленінізму, навчається заочно у Вищій партійній школи.. Вони ж дивилися дуже часто не в душу людини...
– Їдемо ми з Миколою Кучерепою лекції читати. Я прочитав за два тижні 46 лекцій, а тематику вибрав єдину - пропаганда
– Я був у 1990 році на судах проти Вас і бачив, як люди за Вас заступалися...
– Я пройшов дев’ять судів, на мене завели було ще 20 справ, але час не дав можливості їх розкрутити.
– Пам’ятаю, як Ви приїхали у Камінь-Каширський і як ми робили перше інтерв’ю, як старанно підбирали цитати Леніна... Демократичних лідерів, які відкрито повстали проти влади, офіціозна преса малювала якимись мало не розбійниками, якимись екстремістами. Ми мали показати, що це спокійні, помірковані люди, які в роботі спираються на певні основоположні догмати того часу. Очевидно, і Вас “пасли”. Як Ви приїхали, то зателефонував заступник начальника міліції М.Гупчик і каже: “До вас там приїхали ”. А він хлопець був на боці Руху, симпатизував новим віянням. Попереджає нас: “Будьте обережні”. І тоді після інтерв’ю у дверях редакції зіткнулися з секретарем райкому... Десь такий смішний епізод...
– Чи мене “пасли”? По-перше, мені пропонували співпрацювати. З самого початку, я не можу часу пригадати точно, мені призначили зустріч на стадіоні “Авангард”. Ясна річ, з того нічого у них не вийшло. Потім випадково в тролейбусі зустрівся я з одним чоловіком. Він щось дивився на мене і дивився, а потім підходить і просить вибачення: “Я хочу з вами побалакати”. Ми вийшли на зупинці, а він мені: “Пробачте за ті неприємності, які я вам завдав такого-то числа у такому-то місці”. Каже: “З міської міліції сказали мені, що я мушу Вас побити, Ваше прізвище назвали. Якщо я це зроблю, то мене не посадять". Він якийсь там проступок вчинив хуліганський.
І це зробили, але потім я зустрічався ще з одним чоловіком, який сказав, що його міцно побили. Вони сплутали мене з ним і замість мене побили іншого чоловіка.
– Тобто діяли не тільки легальними методами, такими, як суди, а й наймали різних людей, щоб фізичну розправу вчинити.
– Якщо Ви помітили, у нас було дуже жорстке правило: ми всі заходи закінчували за білого дня, жоден у Луцьку і на Волині не відбувався у надвечір’я. Це було негласно, але чітко. І тому я мав за правило добиратися додому за дня.
– Ще про гострі моменти у Верховній Раді. Після Вашого обрання народним депутатом, Ви і в Луцьк приїжджали, і виїжджали в інші області...
– Вибори 1990 року, як на сьогодні, були, мабуть, найдемократичнішими. Ми, хто склав кістяк Народної ради, були запереченням тодішньої
... Ви згадали прізвище Л.Юзькова. Може, я забагато на себе беру, але я вбачаю і свою заслугу в тому, що його обрали. Бо коли йшла дискусія і коли висували його кандидатуру, то я чув, як у рядах групи “239” пішла вказівка “провалити”.
– Ого, викладача Вищої партійної школи, а на той час він, здається, був уже завкафедри. На жаль, він рано пішов із життя. Це освічена, ерудована людина.
– Перед голосуванням я все-таки домігся, щоб мені дали слово. Я беру мікрофон і відверто: “Я щойно чув, що група “239” отримала вказівку голосувати “проти” Леоніда Юзькова і провалити його кандидатуру. От зараз буде голосування і побачите, що так воно й буде.
У коридорі до мене підійшов Л.Юзьков, коли вже за нього проголосували. Він каже: “Думав: усе, пропало ...”.
А ще така ситуація. Закінчується перша сесія Верховної Ради дванадцятого скликання, головує Л.Кравчук. На порядку денному останнього дня - формування делегації Верховної Ради Української PCP у складі 50 осіб для напрацювання нового тексту союзного договору. Сесія закінчується. Що робити? Параліч, ніхто не знає, як протидіяти. Аж тут сталося таке: я побачив, що А.Ягоферов двома картками голосує. Здіймаю бучу,скандал, голосування зірвано. Перерва - півгодини. Після консультації на порядок денний виноситься питання “Закон про економічну самостійність Української PCP”, і до кінця засідання закон ухвалили. Делегацію не сформовано.
Або ще такі епізоди. 22 вересня 1990 року Чернігів мав відзначати 1300 років з часу заснування. Там різні заходи вже організовувалися, місто заклеїли плакатами “Чернігову 1300 років” і таке інше. До ювілею Народний рух України вирішив провести деякі заходи. Але щоб не допустити активної діяльності Народного руху, на Чернігівщині обком партії видав два документи. Найголовніше, що по завершенню святкування в області мав бути створений прецедент введення надзвичайного стану. Ці папери є у мене.
Чомусь ніхто з депутатів не поїхав,їхали чотирма автобусами тільки делегації від Народного руху України. Першим автобусом ми приїхали, а наступні чомусь запізнилися. Хор “Посвіт” їхав, зі Львова творчий колектив,з Києва.
Три автобуси все не їдуть і не їдуть. Потім сказали, що міліція автобуси затримала. Що робити? Я беру телеоператора, сідаємо в таксі і їдемо у Кіптяхи. Приїжджаємо - автобуси дійсно міліція зупинила, “пазиками” заблокувала... Делегація потрапила в пастку. Обкомівці зібрали комсомольський, партійний активи, вивезли польову кухню і тримають людей. Я приїхав до начальника міліції: що ви робите?