П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
По обличчю Келен пробігла тінь. Повільно і явно неохоче вона запитала:
— У нього було довге сиве волосся? І червоний плащ із золотою вишивкою?
— Ти його знаєш? — Підняла голову Дю Шайю.
— Посол Селдон. Він зовсім не пережив розгром міста. Він приїхав пізніше. В момент нападу він був у Ейдіндрілі. — Келен подивилася на Річарда. — Я запропонувала йому приєднатися до нас. Він відмовився, заявивши, що підтримує рішення Ради Семи, яка вважає, що їхня країна, Мардонія, стане вразливою, якщо приєднається до однієї зі сторін. Він відмовився приєднатися
— Що ти йому відповіла? — Поцікавився Річард.
— Передала твої слова — твою заяву, що сторонніх спостерігачів в цій війні не буде. Я сказала йому, що як Мати-сповідниця я проголосила нещадну війну Ордену. Повідомила послові Селдону, що наша з тобою думка єдина, і що його країна або з нами, або проти нас, і що у Імперського Ордена такий же погляд на справу. Я намагалася пояснити йому, що з ними станеться. Але він не слухав. Я благала його подумати заради благополуччя його ж родини. А він заявив, що вони в повній безпеці за стінами Ренвольда.
— Так, такого уроку я не побажав би нікому, — прошепотів Річард.
Дю Шайю знову розплакалася.
— Я молилася, щоб та голова не була головою його власної дитини. Вона мені досі сниться! Річард ласкаво торкнувся її руки.
— Ми все розуміємо, Дю Шайю! Терор, проведений Орденом, розрахований саме на те, щоб деморалізувати майбутні жертви, застрахати їх настільки, щоб вони здалися. Тому-то ми і боремося з цими людьми.
Дю Шайю, витираючи сльози долонькою, глянула на нього.
— Тоді я прошу тебе піти туди, куди йде Орден. Або хоча б пошли кого-небудь попередити їх. Щоб люди могли втекти, перш ніж їх захоплять, замучать і переріжуть, як тих, яких ми бачили в Ренвольде. Цих андерців треба попередити. Вони повинні втікати.
Вона знову заплакала, гірко схлипуючи. Річард дивився, як вона йде в високу траву, щоб поплакати наодинці.
Він відчув на плечі долоню Келен і обернувся.
— Ця країна, Андер, ще не приєдналася до нас. Їх представники були в Ейдіндрілі і чули нашу пропозицію, так? Їм відома наша позиція?
— Так. Їх представників попередили, як і всіх інших, — відповіла Келен. — Їх сповістили про загрожуючу біду і про те, що ми маємо намір битися. Андеру відомо, що альянсу Серединних Земель прийшов кінець і що ми чекаємо від них капітуляції перед Д'харіанською імперією.
— Д'харіанською імперією. — Ці слова здавалися такими холодними і гіркими. Ось він, лісовий провідник, що відчуває себе самозванцем на троні, який відповідає за цілу імперію. — Не так давно Д'хара наводила на мене жах. Я боявся, що вона захопить всі землі. А тепер у ній наша єдина надія.
Келен посміхнулася іронії ситуації.
— Від колишньої Д'хари залишилася лише назва, Річард. Більшість людей знають, що ти б'єшся за їх свободу, а не для того, щоб їх поневолити. Тепер тиранія одяглася в залізний плащ Імперського Ордена. Андеру відомі умови — ті ж, що ми виставили всім іншим країнам. Якщо вони добровільно приєднаються до нас, то стануть одним народом з нами, будуть жити по чесних і справедливих законах і користуватися рівними правами. Вони знають, що винятків не буде ні для кого. Відомі їм і санкції та наслідки, якщо вони до нас не приєднаються.
— Ренвольду говорили те ж саме, — нагадав їй Річард — Вони нам не повірили.
— Не всі хочуть бачити правду. Ми не можемо на це розраховувати і повинні зосередитися на тих, хто поділяє наші переконання і готовий битися за свободу. Ти не можеш жертвувати хорошими людьми, Річард, і ризикувати всією справою заради тих, хто не бажає бачити істину. Це було б зрадою по відношенню до тих сміливців, що приєдналися до нас і за яких ти несеш відповідальність.
— Ти права. — Річард тихо зітхнув. Він думав так само, але було приємно почути це від неї. — У Андера велика армія?
— Ну… так, — кивнула Келен. — Але справжній захист Андеру забезпечує зовсім не армія, а зброя, звана Доміні Діртх.
Хоча назва походила на древнєд'харіанську, Річард не відразу збагнув, що вона означає, оскільки думки були зайняті чим іншим.
— Нею можна скористатися, щоб зупинити Орден? Келен, задумавшись, прийнялася обривати кінчики травинок.
— Це давня чарівна зброя. Маючи Доміні Діртх, Андер теоретично завжди був захищений від зовнішньої агресії. Вони входять до складу Серединних Земель, тому що ми вигідні для торгівлі. Їм потрібен ринок збуту для тої величезної кількості зерна і м'яса, що вони виробляють. Але, маючи Доміні Діртх, вони практично автономні, майже незалежні від Серединних Земель. Наші відносини завжди були складними. Як і попередня Мати-сповідниця, я змусила їх визнати мою владу і, отже, владу правлячої Ради, якщо Андер і далі бажає з нами торгувати. Однак андерці — гордий народ і завжди вважають себе особливими, кращими за інших.
— Але це вони так думають, а не я. І не Джеган. Так що там з цією зброєю? По-твоєму, вона може зупинити Імперський Орден?
— Ну, взагалі нею не користувалися вже багато століть. — Келен, розмірковуючи, водила по підборіддю пучечком трави. — Але не можу уявити, чому б і ні? Її ефективність відбиває всяке бажання нападати у кого завгодно. У всякому випадку, в звичайний час. З часу останнього великого конфлікту нею користувалися лише при відносно дрібних набігах.
— А як вона діє? — Зацікавилася Кара.
— Доміні Діртх — оборонний рубіж неподалік від кордонів зі степом. Він являє собою лінію величезних, розташованих на певній відстані один від одного, в межах видимості, дзвонів. Вони стоять на варті вздовж всього кордону Андера.
— Дзвони, — повторив Річард. — І як ці дзвони їх захищають? Ти хочеш сказати, що їх використовують як набат для виклику військ?
Келен похитала травинкою, як вчитель указкою. Зедд зазвичай так само качав пальцем, та ще з хитрющою посмішкою, щоб Річард не ображався на те, що його поправляють. Келен, однак, не поправляла, а навчала, тому що у всьому, що стосувалося Серединних Земель, Річард залишався учнем.