П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
І тут, ледь слово «навчала» прийшло йому на думку, як його осяяло.
— Це не ті дзвони, — сказала Келен. — Вони навіть не дуже-то на них схожі, хіба що за формою. Вони вирізані з каменю і з роками стали печеристими і кострубатими. Вони більше схожі на стародавні монументи. Моторошні монументи. Зростаючі немов із землі посеред степу, вишикувавшись в лінію до самого горизонту, вони дуже схожі на хребет якогось величезного мертвого і нескінченно довгого чудовиська.
Річард спантеличено потер підборіддя.
— І якого ж вони розміру?
— Вони підносяться над травою і степом, стоячи на товстих кам'яних постаментах шириною у вісім або десять футів. Постаменти приблизно в ріст людини. У них прорубані сходинки
Здивування Річарда тут же змінилося подивом.
— Що дзвони роблять з нападниками? Що робить цей звук?
Келен покататися травинки в пальцях, мнучи їх.
— Зриває м'ясо з кісток.
Річард навіть уявити собі не міг такого жаху.
— Як по-твоєму, це легенда, чи ти точно знаєш, що так воно і є?
— Я якось бачила результат. Якесь примітивне степове плем'я зібралося зробити набіг, щоб помститися за свою жінку, згвалтовану андерським солдатом. — Вона скрушно похитала головою. — Це було мерзенне видовище, Річард. Купа кривавих кісток посеред… посеред фаршу. Виднілись жмути волосся, шматки одягу. Я бачила нігті і кінчики пальців, але решту мені розпізнати не вдалося. Не будь цих клаптиків і кісток, зроду не здогадатися, що це була людина.
— Тоді сумніву немає — ці дзвони використовують магію, — заявив Річард. — І на якій відстані вони вбивають? І як швидко?
— Наскільки я розумію, Доміні Діртх вбиває все, що перед ним на відстані видимості. Як тільки вони задзвонять, агресор встигає зробити крок, від сили два, а потім шкіра починає тріскатися, м'язи і плоть відриваються від кісток, всі внутрішні органи — серце, легені, взагалі все — вивалюються з грудної клітки, кишки випадають з живота. Захисту від цього немає. Як тільки Доміні Діртх задзвонив, все перед ним приречене на загибель.
— А може загарбник таємно проскочити вночі? — Уточнив Річард.
Келен похитала головою:
— Там рівнина, так що захисники бачать на багато миль. А вночі горять факели. До того ж перед ними ще широка смуга скопаної землі, щоб нападник не міг сховатися в траві або серед колосків. До тих пір, поки біля Доміні Діртх чергують солдати, оминути його неможливо. У всякому разі, пройшли вже тисячоліття з тих пір, як це вдалося.
— Кількість нападаючих має значення?
— Наскільки мені відомо, Доміні Діртх може знищити будь-яку кількість народу, що рухається на Андер, поки охороняючі його солдати б'ють в нього.
— Армію, наприклад… — Прошепотів собі під ніс Річард.
— Річард, я знаю, про що ти думаєш, але, раз з'явилися шими, магія зникає. Було б дурним і невиправданим ризиком розраховувати на те, що Доміні Діртх зупинить орди Джегана.
Річард подивився на сидячу в траві Дю Шайю, яка все плакала, сховавши обличчя в долоні.
— Але ти сказала, що у Андера мається і велика армія. — Келен нетерпляче зітхнула:
— Річард, ти обіцяв Зедду, що ми поїдемо в Ейдіндріл.
— Обіцяв. Але не сказав коли.
— Це малося на увазі само собою. Він повернувся до неї обличчям.
— Не буде порушенням обіцянки, якщо спершу ми завернемо кудись ще.
— Річард…
— Келен, цілком можливо, що, раз магія зникає, Джеган бачить в цьому свій шанс захопити Андер і всі наявні там продовольчі запаси.
— Це буде досить паршиво для нас, але у Серединних Земель є й інші джерела продовольства.
— А що, якщо продовольство — не єдина причина, по якій Джеган йде в Андер? — Вигнув брову Річард. — У нього є володіючі даром люди. І вони напевне вже з'ясували, як Зедд з Енн, що магія зникає. А якщо вони здогадаються, що виною тому шими? Що, якщо Джеган побачить в цьому шанс захопити непереможну в минулому країну, а потім, коли все прийде в норму, якщо шимів виженуть назад в Підземний світ?..
— У нього немає ніяких можливостей дізнатися, що це шими, а навіть якщо і дізнається, то звідки йому знати, як з ними впоратися?
— У його розпорядженні чарівники і чаклунки з Палацу Пророків. Ці люди вивчали книги, які зберігалися там. Протягом сторіч вивчали. Я й уявити не можу, як багато вони знають. А ти?
Судячи по тривозі в очах Келен, така думка не приходила їй на думку.
— Ти думаєш, вони можуть знати, як вигнати шимів?
— Поняття не маю. Але якщо знають або прийдуть в Андер, а потім знайдуть спосіб з ними впоратися, то сама подумай, чим це загрожує. Армія Джегана всім скопом виявиться в Серединних Землях, під прикриттям Доміні Діртх, і тоді ми ніякими силами їх не зупинимо. А вони зможуть коли захочуть, в будь-який вигідний їм момент, нападати на Серединні Землі. Андер — країна велика. А якщо Доміні Діртх буде в руках Джегана, ми навіть не зможемо вести там розвідку і не будемо знати, в якому місці він в даний момент зосередив свої війська. Не можемо ж ми охороняти весь кордон, так що у нього-то будуть усі можливості шпигувати за нами. І він зможе спокійно прориватися там, де найменше наших військ, і атакувати Серединні Землі. А якщо буде потрібно, то завдати удару і потім знову сховатися за Доміні Діртх. Якщо він не полінується зайнятися трошки плануванням бойових дій та запасеться трохи терпінням, він може почекати, поки утвориться який-небудь пролом, а наші війська виявляться занадто далеко, щоб вчасно відреагувати, і тоді вся його орда прорветься крізь пролом в нашій лінії оборони і обрушиться на Серединні Землі. А прорвавшись за лінію оборони, вони зможуть робити що захочуть, а нам залишиться лише безуспішно ганятися за ними. Як тільки він опиниться за кам'яною завісою Доміні Діртх, час стане грати на нього. Він зможе чекати тиждень, місяць, рік, десять років, поки ми не втомимося і не ослабнемо від постійної напруженості. І тоді раптово обрушиться на нас.
— Добрі духи! — Прошепотіла Келен і пронизливо глянула на Річарда. — Все це лише припущення. А якщо у них немає ніякого способу вигнати шимів?
— Та не знаю я, Келен! Я просто міркую на тему «що, якщо». Ми повинні вирішити, що нам робити. І якщо приймемо неправильне рішення, можемо втратити все.
— Ось тут ти правий, — зітхнула Келен. Річард повернувся і побачив, що Дю Шайю стоїть на колінах, схиливши голову і склавши руки, як у молитві.
— У Андері є книги, бібліотеки?
— Ну звичайно. У них величезна Бібліотека Культури, як вони її називають.
— Якщо існує відповідь, то чому вона повинна бути саме в Ейдіндрілі? — підняв брову Річард. — У щоденнику Коло? Що, якщо відповідь, якщо така взагалі існує, зберігається в їх бібліотеці?
— Якщо взагалі в якій-небудь книзі є ця сама відповідь. — Келен стомлено відкинула довгий локон, що звисав їй на груди. — Річард, я згодна, що все це дуже тривожно, але на нас лежить відповідальність за інших, і ми повинні діяти відповідно. На карту поставлені життя цілих народів. Якщо для того, щоб врятувати інших, доведеться пожертвувати однією країною, я з великим небажанням і скорботою надам цій країні волю, щоб виконати мій обов'язок перед більшістю. Зедд велів нам їхати в Ейдіндріл, щоб виконати завдання. Може, він сформулював це завдання інакше, але суть-то від цього не змінюється. Якщо, виконавши його доручення, ми зупинимо шимів, ми повинні це зробити. Наш обов'язок — діяти найкращим чином на благо інших.