П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
— Тобі вдалося з'ясувати ще що-небудь відносно нашої розмови?
Тереза відрізала ножем шматочок щуки, взяла його і вмочила у червоний соус. Вона знала, що він має на увазі Клодін.
— Нічого особливого. Але підозрюю, що овечка не замкнена в стодолі.
Терезі не були відомі всі подробиці справи, але вона знала достатньо, щоб зрозуміти: Клодін може учинити міністру великі неприємності. Крім того, хоча про це ніколи не говорилося особливо, Тереза відмінно знала, що сидить за головним столом не тільки тому, що її чоловік знає вздовж і впоперек всі закони.
— Коли я з нею розмовляла, — понизила голос Тереза, — вона багато уваги приділяла Директору Лінскотту. Ну, знаєш, стежила
Інформація Терези завжди була точною, а не грунтувалася на припущеннях.
— Навіщо, по-твоєму, вона тріщала усім жінкам, що міністр її примусив?
— Думаю, вона говорила всім про міністра, щоб захистити себе. Гадаю, вона міркувала так: якщо люди вже будуть знати про це, то вона убезпечить себе від того, що їй можуть заткнути рот, перш ніж хтось схаменеться. З якоїсь причини вона раптом закрила рот на замок. Але, як я вже сказала, вона не зводила очей з Директора Лінскотта, вдаючи, ніби не дивиться на нього.
Тереза надала чоловікові можливість самому робити висновки. Далтон, піднявшись, нахилився до дружини.
— Спасибі, сонечко. Дозволь мені піти ненадовго. Потрібно врегулювати деякі справи. Вона схопила його за руку.
— Не забудь, ти обіцяв представити мене Суверенові!
Далтон легенько чмокнув її в щоку і зустрівся очима з міністром. Слова Терези лише підтвердили розумність його плану. Занадто багато поставлено на карту. Директор Лінскотт може виявитися наполегливим. Далтон був майже впевнений, що доставлене хакенськими хлопцями послання заткне Клодін. Якщо ж ні, то його новий план напевно покладе кінець її підступам. Далтон ледь помітно кивнув міністру.
Переміщаючись по залу, він зупинявся то там, то тут, вітаючись зі знайомими, обмінюючись жартами і чутками, комусь щось пропонуючи або обіцяючи з кимось зустрітися. Всі вважали його представником міністра, що зійшов з головного столу обійти гостей і дізнатися, чи всі задоволені.
Діставшись нарешті до справжньої мети, Далтон зобразив теплу усмішку.
— Клодін, сподіваюся, вам краще. Тереза порекомендувала мені дізнатися і подбати, чи не потрібно вам чогось, враховуючи, що Едвін не зміг прийти.
Вона відповіла йому непоганою імітацією щирої посмішки.
— Ваша дружина просто душка, майстер Кемпбелл. Зі мною все гаразд, дякую вам. Відмінна їжа і прекрасне товариство остаточно привели мене в норму. Будь ласка, передайте їй, що мені набагато краще.
— Радий це чути. — Далтон нахилився ближче до її вуха. — Я збирався висунути одну пропозицію Едвіну — і вам, але мені незручно просити вас про це не тільки тому, що Едвіна немає в місті, але й через ваше настільки невдале падіння. Мені б не хотілося нав'язувати вам роботу, коли ви не зовсім здорові. Будь ласка, зайдіть до мене, коли остаточно оговтаєтеся від удару.
Клодін, насупившись, повернулася до нього.
— Дякую за турботу, але зі мною все в порядку. Якщо у вас є якась справа, що стосується Едвіна, то він захотів би, щоб я вас вислухала. Ми з ним працюємо в тісному контакті, і у нас немає один від одного секретів, коли мова йде про справи. І вам це добре відомо, майстер Кемпбелл.
Далтон не тільки знав, але й розраховував саме на це. Він присів навпочіпки, а вона розвернула стілець, щоб сісти до нього обличчям.
— Будь ласка, вибачте мені моє припущення. Ну, бачте, — почав він, — міністр відчуває величезне співчуття до тих, хто не може прогодувати свою родину інакше як просячи милостиню. І навіть якщо вони можуть випросити їжу, їх сім'ям все одно потрібен ще одяг, прийнятне житло та інші необхідні речі. Незважаючи на щедрі пожертви добрих жителів Андера, багато дітей лягають спати голодними. Від злиднів страждають як хакенці, так і андерці, і міністр співчуває і тим, і іншим, оскільки несе за них відповідальність. Міністр гарячково трудився і нарешті узгодив останні деталі нового закону, що дозволяє отримати роботу багатьом людям, у яких інакше не було ніякої надії її знайти.
— Це просто чудово з його боку! — Проголосила вона. — Бертран Шанбор — хороша людина. Нам пощастило, що він став міністром культури.
Далтон провів рукою по губах, а вона відвела очі.
— Ну і міністр частенько згадує, з якою повагою він ставиться до Едвіна — за всю гігантську роботу, що він виконав, — так що я запропонував міністру, що було б непогано продемонструвати нашу повагу до важкої праці Едвіна і до його відданості справі. Міністр охоче погодився і миттєво запропонував заявити, що новий закон запропонований і спонсорований депутатом Едвіном Уінтропом. Міністр навіть побажав, щоб закон називався Закон Уінтропа про заборону дискримінації при наймі. На честь вашого чоловіка. І вашу, звичайно, за весь ваш величезний внесок у загальну справу процвітання Андера. Всім відомо про величезний внесок, зроблений вами в закони, написані Едвіном.
Погляд Клодін знову піднявся на Далтона. Вона притиснула руку до грудей.
— О, майстер Кемпбелл, це дуже люб'язно з вашого боку і з боку міністра. Ви просто застигли мене зненацька — і Едвіна, я впевнена, теж. Ми, безумовно, переглянемо закон якомога швидше, щоб можна було провести його якомога більш повне впровадження.
— Бачте, — поморщився Далтон, — міністр щойно повідомив мені, що йому не терпиться оголосити про новий закон саме сьогодні. Я-то планував спочатку показати вам проект закону, щоб ви з Едвіном могли з ним ознайомитися перш, ніж він буде оприлюднений, але оскільки майже всі Директори зараз присутні тут, міністр вирішив скористатися можливістю, яка підвернулася, бо йому важко відчувати, що ці нещасні жебраки пробудуть без справжньої роботи хоч один зайвий день. Вони повинні годувати свої сім'ї.
Клодін облизала пересохлі губи.
— Ну так, я розумію… мабуть. Але я дійсно…
— От і чудово! Дуже мило з вашого боку.
— Але мені дійсно треба спочатку переглянути закон. Едвін захотів би…
— Так-так, звичайно. Я все розумію і запевняю вас, що ви отримаєте екземпляр негайно. Завтра вранці його вам вручать.
— Але я мала на увазі — до того, як…
— Оскільки всі тут, міністр твердо має намір оголосити про новий закон сьогодні. Міністр не хоче відкладати його вступ в силу, не бажає він також розлучитися з думкою присвоїти ім'я Уінтропа настільки доленосному закону. І міністр так сподівався, що Суверен, раз вже він нині тут — а всім нам відомо, наскільки рідко він наносить візити, — почує Закон Уінтропа про заборону дискримінації при наймі, призначений людям, у яких донині не було ніякої надії на роботу. Суверен знає Едвіна і, отже, буде дуже задоволений.
Клодін кинула швидкий погляд на Суверена і знову облизала губи.
— Але…
— Ви хочете, щоб я попросив міністра відкласти оголошення? Міністр буде засмучений не стільки тим, що Суверен не почує про новий закон, скільки тим, що буде упущена можливість якомога швидше поліпшити становище нещасних голодуючих діточок, чиє благополуччя залежить від нього. Ви ж розумієте, чи не правда, що це робиться лише заради благополуччя дітей?
— Так, але для того, щоб…
— Клодін, — Далтон взяв її долоньку обома руками, — у вас немає дітей, тому я розумію, що вам важко співчувати тим батькам, які зневірилися у пошуках роботи, щоб прогодувати своїх малюків, але спробуйте все ж зрозуміти, наскільки вони налякані.