Розумний і дурень
Шрифт:
Лейба. Ох... Там трезвость заводиться; хотят приговор зробить - водку не пить.
Михайло. Е, знаєш, як кажуть: "Зарікалась..."
Лейба (сміється). Та не видержала? Дай бог, штоб з етого приговору нічого не вийшло. Нате завдаток сто рублєй, а решту - як усе буде готово.
Михайло. Добре.
Лейба. Я сьогодня поєду на мєсто, роздивлюсь ще раз, може, там прийдеться заплатить, щоб трезвость не заводили... Проводіте мєня, бо я тепер боюся за собак. Ви не шмєйтесь, єй-богу, можна вмереть од страха, поки шіні перейдеш! Проведіте мєня на дворе, бо, може, там в шінях сидить ета сєрая большущая собака...
Михайло (сміється). Іди, іди...
Лейба (держить ззаду розірвані поли). Ви шмієтесь, а у мєня знову серце колотиться.
Михайло (хвата Лейбу за ногу). Гав, гав, гав.
Лейба (кричить). Ой вей! Рятуйте, хто в бога вірує!..
Михайло (сміється). Ну й не стидно тобі так бояться? Де ж би тут собака взявся?
Лейба. А чорт єво знає, може, вона под столом сідєла?.. Михайло Каленикович! Оставте шутки, не лякайте мене, сдєлайте милость, а то, єй-богу, зо мною будет чего-нібудь похуже.
Михайло. Ну тебе, не буду! (Іде вперед, за нього держиться Лейба ззаду.)
Вийшли. Згодом Михайло вертається.
Михайло (один). Ну та й насмішив же бісової пари жид! І то ти подумай: іде дурна шелепа без палиці, собаки напали, а він ярмулкою одганяє!.. Трохи Лейба розігнав мою досаду. Треба тепер подумать, як діло далі повернуть!
Входить Каленик.
Каленик. Що там, Лейбу, чи що, собаки порвали?
Михайло. Еге. Лапцардак ззаду розпанахали до самої потилиці.
Сміються.
Нехай ходе з палицею, а то ярмулкою обороняється!
Каленик. Ну вже ці жиди собак бояться, то не приведи господи!.. Що ж, сину, зійшовся з ним?
Михайло. Аякже! Їм, бачите, двом ці шинки потрібні: Лейбі і Гершкові. Так я вчора Гершка лякав Лейбою, а сьогодня вже Лейбу Гершком лякав. Не хочеш, кажу, - не треба: Гершко аж за поли хватав вчора і задаток давав! Крутивсь, вертівсь і дав двісті п'ятдесят рублів.
Каленик (сміється). Кажуть, що з нашого брата нема комерчеських людей, та тебе хоч зараз у купці записуй!
Михайло. Ого, ще й як би торгував!
Каленик. Слава богу, слава богу! Ну, а я й не питаюсь тебе, як ти справився у Гапоновій?
Михайло. Там би була чудасія! Приїхали, знаєте, найнять людей: Софрон, Чумак, Омельченко і Лисиця. Так я бачу, що помішають дешево нанять, давай їх поштувать. Сам удав з себе п'яного, а їх так загалунив, що вони й поснули. Тим часом я діло обробив: наняв людей на п'ятдесят десятин по два карбованці з десятини.
Каленик. Як то господь дає! Я чумачкою заробив все, що маємо. Тепер чумачка нікуди не годиться. Ну, не дай мені бог такого розумного сина, як ти, що б я робив з дурним Данилом! Усе б пропало, бо до нових звичаїв треба інших, нових людей!.. Благословеніє боже, сказано!
Михайло. Нате ж, тату, задаток за шинки, а оце контракти з десятинщиками.
Каленик. Нехай воно, сину, все у тебе зостається, я ні до чого не буду мішаться; хазяйнуй, як знаєш, - пройшла вже моя пора! Я тепер тільки в церкву ходитиму та буду богу молиться, щоб послав тобі здоров'я та хорошу жінку. Женися, сину, пора вже, тобі тридцять літ, порадуй нас на старість!
Михайло. Двом разом жениться важко. Нехай уже Данилове весілля одгуляємо, а тоді і я вже женюся.
Каленик. А тобі чого дожидаться Данила? Він ще молодий.
Михайло. Та у цю ж неділю у нього весілля, хіба ви не знаєте?
Каленик. Перший раз це чую!
Михайло. А я думав, він вас питав.
Каленик. Та ти не шуткуєш?
Михайло. Єй-богу, жениться!
Каленик. На кому?
Михайло. На Мар'яні Гайдабурівні... Там така пройда...
Каленик. Та я його так оженю палицею, що він і не стямиться! Та я його дрючком з двору вижену! Диви, молокосос! Старший брат працює, заробляє, а він з книжками возиться, і вже жениться забажалося! Нехай навчиться хліб перше зароблять!
Михайло. Поки навчиться зароблять, а роздавать не перестає.
Каленик. Знов що-небудь зробив?
Михайло. Лейба мені зараз казав, що він успів уже поручиться на векселі у Янкеля, за Федора, здається. Тепер хоч і грошей в руках не матиме, то роздавать ніхто не забороне, бо як його ти вбережеш, почім дознаєшся, що він ручився? Тілько тоді довідаємось, як прийдуть з ісполнительним листом!..
Каленик. Цього ще недоставало, щоб на документах ручився! Промота усе...
Михайло. Він на тисячі документів підпише, побачите!
Каленик. Розореніє, розореніє з ним!
Михайло. З молотка все продадуть; на волах, та на коровах, і на всій движимості не написано, чия вона.
Каленик. Ні... Годі, годі! Поки ще я живий, треба рятувать свою працю!
Михайло. Ви, тату, одділіть мене зарані...
Каленик. Не так воно буде!.. Ні! Данилові тепер скілько не дай, однаково на старість буде в наймах. Так краще нехай змолоду побачить, як то важко зароблять, - може, навчиться зберігать зароблену копійку. Як порозумнішає, тоді його хазяїном зробимо, а я тобі усе дощенту по купчій передам, - і завтра ж в город їду.