Чтение онлайн

на главную

Жанры

Шрифт:

— Кунту правду каже, тільки так ми й думали,— підтримав його Абрали.

Заговорив і Жиренше.

— Даремно ти звинувачуєш нас у якихось хитрощах, Базим! — сказав він з підозрілою запальністю.— Не буде для нас більшої ганьби, якщо помста зогниє і зотліє в наших грудях! Тільки зараз ми й можемо діяти! Чого тільки ми не пережили, чого не натерпілися. Час помсти прийшов. Тепер у наших руках караючий меч. Чого ж чекати? Махнути ним, і тоді в майбутньому нам ні про що не доведеться шкодувати. Ось у чому суть! Треба бити ворога, бити швидше, бити всім разом!

Холодно глянувши на Жиренше, Базарали махнув рукою і нахмурив широкого лоба.

— Гаразд, Жиренше, годі, мабуть.—

Мужнє обличчя його спохмурніло. Він ледве стримував гнів.

Було зрозуміло, що ці люди прагнуть втягти його в свою гризню із синами Кунанбая. Вони хотіли, щоб Базарали боровся за їхню владу і чини, за «чорні збори» й здирства. Цим хижакам, що зчепилися за здобич, він був потрібний як важкий дрючок, міцно затиснутий в їхніх руках.

Що міг він їм відповісти? Тяжкі роки провів він у засланні. Він думав там про принижених, знедолених — про безліч людей, що ледве животіють у сльозах і злиднях. Він страждав від думки про те, що на далекій батьківщині залишив бідолашний народ, якого штовхають в могилу оці хижаки. Чим допоможе він народові, якщо зараз висловить усе це?

Похмурий вигляд Базарали не сподобався Уразбаю.

— Видно, наші способи боротьби ти не схвалюєш? Може, ти підкажеш нам інші? Хоч, мабуть, те, чого навчили тебе за ці роки, не підійде нам.— Він зло посміхнувся.

— Чому ж не підійде?

— А кого ти там бачив? Ті росіяни, яких тримають скутими на каторзі,— справжні злочинці. Недарма ж заслужили вони кару білого царя! Мабуть, усе це такі лиходії і спокусники, що з ними і говорити нема про що. Не думаю, щоб російський засланець або каторжанин міг навчити чогось путнього.

— Отже, по-твоєму, в засланні і на каторзі тільки вбивці, розбійники, грабіжники караванів? — запитав Базарали із стриманим гнівом.

— Я кажу про росіян,— ухильно промовив Уразбай.

— А хіба у росіян нема своїх Базарали, яких вигнали їхні Кунанбаї і Такежани?

— А коли б і були — однаково. Чого можна навчитися у людей іншої віри! Нема чого тут і говорити,— суворо відрізав Уразбай.

Базарали подумав, що він міг би багато чого відповісти, розповівши про тих росіян, яких він бачив на каторзі,— про селян, що боролися проти насильників-поміщиків, дро студентів і вчителів, що постраждали за сміливе слово. Але говорити тут про це йому здалося безглуздим, і, обернувшись до Аріпа, він несподівано сказав:

— Хороші твої пісні, жигіте. Заспівай ще, будь ласка!

Багато хто з родів племені Сибан жили в сусідстві з племенем Тобикти і вели давню глуху боротьбу проти Кунанбая та його спадкоємців. Роди Жангобек і Салпи так само впливові й дужі в своєму племені, як рід Іргизбай у Тобикти. Аріп, один з родових верховодів Жангобека, цілком поділяв ненависть своїх земляків до кунанбаївців. Він був з тих багатих байських синків, які вважали за краще перебувати більше часу в місті, збираючи гостей і красуючись перед ними й одягом, і манерами, і вмінням писати вірші та співати пісні. Уразбай і Жиренше припали йому до душі. Вони теж вважали його корисною для себе людиною.

Уважно слухаючи розмову, Аріп безпомилково визначив настрій і думки кожного із співбесідників. І коли Базарали різко урвав розмову, він, посміхнувшись, одразу взяв домбру і заграв з такою готовністю, що могло здатися, начебто він зовсім не думає про те, чи образить це його поважних друзів настроєних на серйозну розмову.

Але коли він почав свою пісню, стало ясно, що хитромудрий акин тільки скористався з становища, щоб допомогти Уразбаєві в тому, чого той домагався. Рум’янець хвилювання проступив на його вродливому обличчі, очі втупилися просто в Базарали, і він разом з домброю обернувся до гостя, підкреслюючи, що пісня присвячується

йому. Дзвінким голосом він заспівав:

Коли ішов ти в ланцюгах,— Тебе народ провів у сльозах Туди, де всім нема життя… Роки пройшли без вороття — Дійшов до бога жар мольби: Почувши гуркіт боротьби, Ти, ніби лебідь, прилетів І на озерце рідне сів…

Пісня захопила і Жиренше, і Уразбая. Схвально киваючи, вони стиха вигукували:

— Ай, молодець! Як почав! От акин! Далі, далі, дорогий!

Аріп заспівав ще голосніше й швидше, не зводячи погляду з Базарали:

Хто був сміліш, хоробріш вас, Базарали і Балагаз? Два скакуни, два тигря, ви, Мов деви. в битвах грозових Зазнали пцастя — не біди… Герой-батцре, ти завжди Готовий сісти на коня… Благословляла вся рідня Тебе, хто був щитом її. За тим чи ж сльози ллєш свої, Хто не приваблював серця? Тебе ж, як брата, як отця, Оплакав степовий народ: «Де він, вірніший наш оплот?» Акини скрізь пісні свої Співали про твої бої І називали скакуном, Що мчить, неначе бурелом… І я прочув, що той скакун Ввірвався раз в чужий табун І кобилицю він спізнав, Що ревно так охороняв Там жеребець якийсь кривий… Не пам’ятаю, батько чий?

Жиренше штовхнув Уразбая в бік і покотився в приступі нестримного реготу, весь почервонівши. Кунту й Абрали, теж добре знаючи про любов Базарали до молодої жінки Кунанбая — Нурганим, вдоволено зацмокали язиками, наче їхній беркут схопив лисицю.

Базарали гнівно поклав руку на струни домбри, заглушуючи її, і різко сказав:

— Не обливай брудом Нурганим! Вона була дорога моєму серцеві, і я нікому не дозволю ганити її!

Жиренше і Уразбай стихли. Аріп спалахнув. Він глянув на Базарали, зневажливо і зло посміхаючись, не пробуючи зняти його важку руку з струн, проспівав без домбри чотири рядки на інший мотив:

Це шкапа погана, а здавалось,— тулпар [14] бойовий… То правда: в коня лиш в породі шукають ціни! Хай прадід був бій, та батько — табунник простий, Ми бачимо всі: коневі ціна — три барани.

Акин, що на частих змаганнях набив руку в мистецтві словесного герцю, вразив присутніх уїдливістю і раптовістю відповіді. Жиренше, примружившись, поглядав на Аріпа і посміхався в бороду, стиха висловлюючи своє схвалення.

14

Тулпар — легендарний крилатий кінь.

Поделиться:
Популярные книги

Медиум

Злобин Михаил
1. О чем молчат могилы
Фантастика:
фэнтези
7.90
рейтинг книги
Медиум

Жена на четверых

Кожина Ксения
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
эро литература
5.60
рейтинг книги
Жена на четверых

Великий род

Сай Ярослав
3. Медорфенов
Фантастика:
юмористическое фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Великий род

Дурная жена неверного дракона

Ганова Алиса
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.00
рейтинг книги
Дурная жена неверного дракона

Черный маг императора

Герда Александр
1. Черный маг императора
Фантастика:
юмористическая фантастика
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Черный маг императора

Приручитель женщин-монстров. Том 5

Дорничев Дмитрий
5. Покемоны? Какие покемоны?
Фантастика:
юмористическое фэнтези
аниме
5.00
рейтинг книги
Приручитель женщин-монстров. Том 5

Барон ненавидит правила

Ренгач Евгений
8. Закон сильного
Фантастика:
попаданцы
аниме
фэнтези
5.00
рейтинг книги
Барон ненавидит правила

Приручитель женщин-монстров. Том 14

Дорничев Дмитрий
14. Покемоны? Какие покемоны?
Фантастика:
юмористическое фэнтези
аниме
фэнтези
5.00
рейтинг книги
Приручитель женщин-монстров. Том 14

Совершенный: Призрак

Vector
2. Совершенный
Фантастика:
боевая фантастика
рпг
5.00
рейтинг книги
Совершенный: Призрак

Покоривший СТЕНУ. Десятый этаж

Мантикор Артемис
3. Покоривший СТЕНУ
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Покоривший СТЕНУ. Десятый этаж

Книга пятая: Древний

Злобин Михаил
5. О чем молчат могилы
Фантастика:
фэнтези
городское фэнтези
мистика
7.68
рейтинг книги
Книга пятая: Древний

Последний попаданец

Зубов Константин
1. Последний попаданец
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Последний попаданец

Разведчик. Заброшенный в 43-й

Корчевский Юрий Григорьевич
Героическая фантастика
Фантастика:
боевая фантастика
попаданцы
альтернативная история
5.93
рейтинг книги
Разведчик. Заброшенный в 43-й

Её (мой) ребенок

Рам Янка
Любовные романы:
современные любовные романы
6.91
рейтинг книги
Её (мой) ребенок